Постанова

від 12.10.2011 по справі 2а-12678/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2011 року 09:24 № 2а-12678/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва до ОСОБА_1 зобмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемною угодою за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2;

від відповідача 1- не прибув.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить: заборонити банкам, в яких відкриті рахунки відповідачів вчиняти списання з них коштів у розмірах, які б унеможливлювали стягнення сум, достатніх для виконання судового рішення і у разі задоволення позову:

- зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" одержані за договором № 42 від 01.10.2010 року грошові кошти у сумі 45 120 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" в доход держави повернуті ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" грошові кошти у сумі 45 120 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за результатами перевірки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Берест Славутич»податковим органом виявлено, що останній був замовником послуг у фіктивного підприємства ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант", яке функціонувало з метою ухилення від сплати податків та розкрадання державних коштів. Внаслідок укладення договору, який позивач вважає нікчемним, відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" включило до складу податкового кредиту суму податку, що фактично не підтверджене документально, оскільки первинні документи та податкова звітність, складені за результатами нібито проведеної господарської операції на виконання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, підписані від контрагента за договором не уповноваженою особою.

Позивач, в судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, при цьому уточнив, що вимогу щодо заборони банкам, в яких відкриті рахунки відповідачів вчиняти списання з них коштів у розмірах, які б унеможливлювали стягнення сум, достатніх для виконання судового рішення, висунув з метою вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. 117 КАС України, проте на даний час вона не є актуальною, в решті позовні вимоги просив задоволити повністю.

Відповідачі у судове засідання не прибули, судом направлялись повістки про виклик Відповідачів в судове засідання за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Повідомлення повернулись до суду з відміткою «за зазначеною адресою не зареєстровано».

З огляду на зазначене, суд вважає, що Відповідачі повідомлені належним чином, отже не прибуття в судове засідання Відповідачів не є перешкодою для розгляду справи.

Частиною 11 ст. 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на зазначене, суд вважає, що Відповідачі повідомлені належним чином, отже не прибуття в судове засідання Відповідачів не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивачем в установленому порядку проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" стосовно правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат з податку на прибуток при фінансово-господарських взаємовідносинах з низкою господарських товариств, в тому числі і з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант".

За результатами перевірки позивачем складено акт від 18 серпня 2011 року № 9330/23-11/35892173, в якому встановлено наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" (замовник) (код ЄДРПОУ35892173) в особі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" (виконавець) (код ЄДРПОУ 37078863) в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 42 від 01.10.2010 року.

Предметом договору є надання інформаційно-консультаційних послуг в режимі обслуговування в обсязі та на умовах, які передбачені Договором, з метою забезпечення дотримання законності в діяльності замовника та захисті правових інтересів.

Підставою для оплати Замовником послуг є Акт виконаних робіт про надання послуг.

Отримання транспортних послуг за вказаним договором підтверджується актами здачі-приймання робіт на за загальну суму 45 120,00 грн., у тому числі ПДВ 7 520,00 грн., а саме:

№ п/пТип документаДата№Сума, грн.В т.ч. ПДВ, грн. 1Акт 29.10.2010 рокуЦС-0000025 45120,00 7 520,00 Відповідно до договору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" виписало на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" податкову накладну на загальну суму 45 120,00 грн., у тому числі ПДВ 7 520,00 грн., а саме

№ п/пПодаткова накладнаНоменклатураОд.вим.К-стьСума, грн.У т.ч. ПДВ, грн. 1№ 29105 29.10.2010товаригрн.шт. 45 120,00 7 520,00 ВСЬОГО 45 120,00 7 520,00грн.

Таким чином, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" у взаємовідносинах з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" за даними податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року включило до податкового кредиту суму 7 520,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" зареєстроване Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва за № 39073 від 07.05.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.05.2010 року № 10741020000036547.

Місцезнаходженням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" значиться: м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, однак, в ЄДРПОУ міститься запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Директором та головним бухгалтером ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" в одній особі значиться ОСОБА_4

У матеріалах справи також міститься постанова старшого слідчого з особливо важливих справ управління податкової міліції ДПА України підполковника міліції ОСОБА_5 від 19 листопада 2010 року про порушення кримінальної справи № 69-110 по обвинуваченню директора та головного бухгалтера ТОВ В«Караван НАТС. В«УкраїнаВ» ОСОБА_6 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групи осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за фактами фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності щодо сприяння директору та головному бухгалтеру ТОВ В«Караван НАТС. УкраїнаВ» ОСОБА_6 мінімізації ним податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору та головному бухгалтеру ТОВ В«Караван НАТС. УкраїнаВ» ОСОБА_6, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України.

Досудовим слідством у цій кримінальній справі встановлено, що названі вище особи та інші, невстановлені в ході досудового слідства особи, з метою втілення злочинного плану, умисно, з корисних мотивів, перебуваючи на території міста Києва та Київської області, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам у мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та розкраданні державних коштів.

Для функціонування зазначеної схеми членами групи, спільно з невстановленими в ході слідства особами, створено та придбано низку суб'єктів підприємницької діяльності -юридичних осіб, зареєстрованих на В«підставнихВ» осіб, зокрема, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант".

Використовуючи реквізити та банківські рахунки придбаних суб'єктів господарювання, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей (послуг, робіт), після чого дані документи передавались замовникам послуг -діючим суб'єктам господарювання для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з ПДВ і податку на прибуток підприємства, незаконного відшкодування ПДВ.

При проведенні аналізу руху грошових коштів вказаних суб'єктів господарювання, які зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності встановлено, що послугами щодо документального оформлення нібито проведених операцій користувалося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич".

З протоколу свідка від 25 грудня 2010 року ОСОБА_4, який відповідно до реєстраційних документів був директором та головним бухгалтером ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" вбачається, що останній вказані підприємства зареєстрував за винагороду, фактично ніяких функцій директора не виконував, особисто в банківських установах рахунків підприємств не відкривав, нікому ніяких довіреностей не видавав.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 12 серпня 2011 року № 229 у кримінальній справі № 69-110 підписи від імені директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" ОСОБА_4 в укладеному з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" договорі від 01 жовтня 2010 року № 42 та в оригіналах бухгалтерських документів стосовно виконання цього договору, виконані не ним, а іншими особами.

Таким чином, суд задовольняючи позовні вимоги виходить з наступного.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень статті 180 Цивільного кодексу України зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З огляду на встановлені вище судом обставини, вбачається, що при укладенні відповідачами договору від 01 жовтня 2010 року № 42 та під час його виконання від виконавця інформаційно-консультативних послуг ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" діяла невідома особа без належних на те повноважень, отже, вона не мала права підписувати договір про надання інформаційно-консультативних послуг та інші документи, пов'язані з його виконанням.

Однак, за відсутності доказів про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант", яке функціонувало з метою ухилення від сплати податків та розкрадання державних коштів, у суду немає підстав для висновку про умисел цього підприємства щодо укладення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" вищевказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За загальним правилом, наявність умислу юридичної особи як сторони за договором означає, що її посадова особа або інша компетентна фізична особа, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства, тобто порушення нею основних принципів існуючого суспільного ладу, і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Разом з тим суд прийшов до висновку про наявність такого умислу у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич", який укладаючи згаданий договір з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант", від імені якого діяли не уповноважені на те особи, не перевірив належним чином їх повноваження, а, відтак, необґрунтовано використав у податковому обліку надану останнім податкову накладну від 29 жовтня 2010 року № 29105 на загальну суму 45 120,00 грн. у тому числі ПДВ 7 520,00 грн. та включив до складу податкового кредиту суму податку у розмірі 7 520,00 грн.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Берест Славутич" зобов'язане було знати про повноваження свого контрагента за договором про надання інформаційно-консультаційних послух транспортних послуг, тобто вчинити дії щодо перевірки повноважень осіб, які від його імені укладали цей договір та виконували його.

Такий висновок суду узгоджується також із позицією Вищого арбітражного суду України, висловлену в підпункті 9.1 пункту 9 роз'яснення від 12 березня 1999 року № 02-5/11 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійснимиВ» , яка полягає в тому, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, тому засновані на цій угоді її вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. Припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства та згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 України є нікчемним.

Згідно з абзацом 1 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 року № 3 В«Про судову практику в справах про визнання угод недійснимиВ»та абзацу 1 пункту 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року № 1056 В«Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податкиВ» угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких правочинів, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

Подібні положення містяться у вищевказаному роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійснимиВ» , яке міститься в абзаці 2 пункту 11. Так, до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

До того ж з оглядових листів Вищого адміністративного суду України В«Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) від 24 жовтня 2008 року № 1776/100/13-08 та від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 вбачається позиція Вищого адміністративного суду України стосовно того, що:

- правочин, вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається;

- відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

З наведеного вбачається, що публічний порядок полягає в неухильному дотриманні всіма суб'єктами правовідносин існуючого правового режиму здійснення своїх конституційних прав та виконання конституційних обов'язків. До останніх, серед іншого, відноситься закріплений статтею 67 Конституції України обов'язок сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про нікчемність правочину, а саме укладеного між відповідачами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 жовтня 2010 року № 42.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Відповідно з абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим згідно з частиною 3 статті 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України встановлено якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то, зокрема, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені Позивачем, з Відповідача не стягуються

Враховуючи наведене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

Позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Берест-СлавутичВ» одержані за договором від 01 жовтня 2010 року № 42 грошові кошти в розмірі 45 120,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Берест-СлавутичВ» на користь держави повернуті ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЦСП-Авант" грошові кошти в розмірі 45 120,00 грн.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко