Постанова

від 11.11.2015 по справі 826/14605/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2015 року № 826/14605/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Когніанс» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Когніанс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2015 року № 0002582206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14605/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що у період з 30 січня 2015 року по 11 березня 2015 року, на підставі статті 77, абзацу 1 пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Когніанс» (код 36001352) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 18 березня 2015 року № 101/26-59-22-06/36001352.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення підпункту 14.1.27 та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, абз. 4 пункту 10 підрозділу 4, пункту 15 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2 670 285,00 грн. у тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 325 585 грн., за 2013 року в сумі 2 344 700 грн.

За результатом розгляду заперечень, висновки акту перевірки від 18 березня 2015 року № 101/26-59-22-06/36001352 залишені без змін, заперечення позивача - без задоволення.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08 квітня 2015 року № 0002582206 Товариству з обмеженою відповідальністю «Когніанс» грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 005 428 грн., в тому числі: за основним платежем - 2 670 285 грн., за штрафними санкціями - 1 335 143 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08 квітня 2015 року № 0002582206 залишено без змін, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Когніанс» - без задоволення.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стали висновки акту від 18 березня 2015 року № 101/26-59-22-06/36001352 про те, що позивач не мав права застосовувати 5% ставку податку на прибуток підприємств в період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року як суб'єкт індустрії програмної продукції відповідно до абз. 4 п. 10 підрозділу 4, п. 15 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується із такими доводами, та зазначає що відповідав всім критеріям, встановленим ПК України, для застосування 5% ставки податку на прибуток підприємств в період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 18 березня 2015 року № 101/26-59-22-06/36001352.

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1) пп. 1.4 п. 15 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин ) для цілей застосування 5% ставки податку на прибуток підприємств питома вага доходів суб'єкта індустрії програмної продукції від здійснення видів економічної діяльності, передбаченої пп. 1.5 п. 15 підрозділу 10 розділу XX ПК України, мала становити не менш як 70% доходів від усіх видів економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг.

Видами економічної діяльності позивача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія витягу з якого була додана до позовної заяви, є такі: видання іншого програмного забезпечення; комп'ютерне програмування (основний) ; консультування з питань інформатизації; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Отже, основним видом господарської діяльності позивача є комп'ютерне програмування. Саме від цього виду господарської діяльності позивач отримав понад 70 % своїх доходів в період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Так, матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Когніанс» уклав з компанією Когніанс Інк. Договір про надання послуг № СО-0001/11 від 04 січня 2011 року. (копія Договору, разом з додатками до нього, технічними завданнями та актами приймання -передачі послуг актуальними для періоду з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року містяться в матеріалах справи).

Згідно з п.2.1 Договору позивач на постійній основі надавав такі послуги на користь Когніанс Інк: надання інформації у відповідності до запитів в рамках професійних знань та компетенції Позивача; проведення дослідження та надання вказівок на шляхи покращення якості надання послуг за Договором; надання інформаційних послуг з питань, віднесених до професійної компетенції та напрямків діяльності позивача; передача компанії Когніанс Інк. виключних майнових прав інтелектуальної власності на розроблені Позивачем комп'ютерні програми».

В період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року дохід позивача від його основної діяльності склав 97 669 205 грн., що підтверджується рядком 02 звітної податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

При цьому, відповідно до банківської довідки від 06 липня 2015 року дохід позивача, отриманий від компанії Когніанс Інк за Договором в період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року, склав 71466 752.87 грн. що становить понад 73% від загального доходу позивача за цей період.

Таким чином, понад 73% доходу позивача в період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року було отримано в результаті консультування з питань інформатизації та комп'ютерного програмування на користь компанії Когніанс Інк., що відповідало умовам для застосування 5% ставки податку на прибуток, встановленим абз. 1) пп. 1.4 п.15 підрозділу ю розділу XX ПК України.

Щодо належного оформлення переходу майнових прав на програмне забезпечення між Позивачем та фізичними особами - підприємцями

Необґрунтованим є твердження контролюючого органу про відсутність належного оформлення переходу майнових прав на комп'ютерні програми згідно з договорами про надання послуг, оскільки по перше, ПК України не ставиі таку умову для застосування 5% ставки податку на прибуток підприємств, як належне оформлення переходу майнових прав інтелектуальної власності на комп'ютерні програми до суб'єкта індустрії програмної продукції.

По друге, згідно з статею 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Комп'ютерна програма є об'єктом права інтелектуальної власності (стаття 420 Цивільного кодексу України).

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільного кодексу України та іншими спеціальними законами.

Відповідно до статті 423 Цивільного кодексу України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є невідчужуваними, належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності та не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. При цьому майнові права інтелектуальної власності можуть бути предметом зобов'язань та використовуватися в інших цивільних відносинах.

Відповідно до статті 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. При цьому договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Таким чином Цивільний кодекс України визначає невиключний перелік договорів, за допомогою яких суб'єкти господарської діяльності можуть регулювати свої правовідносини в сфері права інтелектуальної власності.

За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Виходячи з законодавчого визначення договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, договори позивача з фізичними особами - підприємцями про надання послуг за своїм змістом є договорами про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (комп'ютерних програм).

Так, на підставі Договору позивач направляє фізичним особам - суб'єктам замовлення послуг (копії примірників замовлення додані до матеріалів справи), в яких вказує обсяг замовлених послуг. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ознайомлюються та підписують замовлення послуг. А на підтвердження наданих послуг сторони складають та підписують акти наданих послуг.

Згідно статті 430 Цивільного кодексу України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта. При цьому майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, законодавець надав право сторонам договірних правовідносин самостійно врегулювати розподіл майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням.

Договори позивача з фізичними особам-суб'єктами підприємницької діяльності є типовими, тому ми додали до цих пояснень копії примірників договорів позивача з п'ятьма фізичними особам- суб'єктами підприємницької діяльності, та проаналізували один з них.

Так, відповідно до пункту 4.1. Додатку № 3 (Договір про конфіденційну інформацію та інтелектуальну діяльність) до Договору про надання послуг № 21/01/2012 від 01 січня 2012 року, укладеного між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1., зазначено: «Всі майнові права інтелектуальної власності на об'єкти інтелектуальної власності належать клієнту (позивачу) та можуть вільно передаватись клієнтом (позивачем) (без повідомлення або затвердження консультанта) замовникам клієнта (позивача) або замовникам пов'язаних осіб Клієнта (позивача) на підставі окремих договорів між Клієнтом (позивачем) та такими замовниками, з моменту створення таких об'єктів Інтелектуальної Власності Консультантом в ході виконання своїх зобов'язань за Договором про надання послуг».

Крім того, у всіх актах наданих послуг, складених на підставі договорів між Позивачем та фізичними особам-суб'єктами підприємницької діяльності (копії примірників актів додані до матеріалів справи) визначено, що: «клієнт (позивач) та консультант надалі підтверджують, що відповідно до Договору про надання послуг, будь-які та всі майнові права інтелектуальної власності на об'єкти інтелектуальної Власності, що були створені внаслідок надання Консультантом послуг, що визначені у п. 2. вище в рамках Звітних Проектів, належать Клієнту (Позивачу) з моменту створення відповідних Об'єктів Інтелектуальної Власності».

Винагорода, яка сплачується Позивачем на користь фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності на підставі договорів про надання послуг, включає в себе винагороду за відчуження прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення на користь Позивача (п.5.1. Додатку № 3 (Договір про конфіденційну інформацію та інтелектуальну діяльність) до Договору про надання послуг № 21/01/2012 від 01 січня 2012 року).

Отже, позивач та його контрагенти врегулювали у договірному порядку перехід майнових прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення, створене на замовлення, до позивача з моменту створення програмного забезпечення та без необхідності складення будь-яких додаткових первинних документів, що відповідає статті 430 та статті 1112 Цивільного кодексу України.

Щодо первісної вартості основних засобів та нематеріальних активів позивача встановлено, що відповідно до абз. 2) пп.1.4 п. 15 підрозділу ю розділу XX ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для цілей застосування 5% ставки податку на прибуток підприємств первісна вартість основних засобів та/або нематеріальних активів суб'єкта індустрії програмної продукції мала перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

В період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року первісна вартість основних засобів та нематеріальних активів позивача, які використовувались для здійснення господарської діяльності, перевищувала 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня 2013, тобто - 57 350 грн.

Так, згідно Додатку АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до Податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, первісна вартість основних засобів позивача становила 1649 763 грн.

Слід врахувати, що дані Додатку АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до Податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, які засвідчують, що станом на початок 2014 року первісна вартість основних засобів позивача становила 1 361 829 грн.

Таким чином, первісна вартість основних засобів позивача перевищувала 50 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня 2013 року, що відповідало умовам для застосування 5% ставки податку на прибуток, встановленим абз. і) пп. 1.4 п. 15 підрозділу ю розділу XX ПК України.

Відповідно до абз. 3) та 4) пп. 1.4 п. 15 підрозділу ю розділу XX ПК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для цілей застосування 5% ставки податку на прибуток підприємств у суб'єкта індустрії програмної продукції мав бути відсутній податковий борг, а також він не мав бути визнаний банкрутом в судовому порядку.

У період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року позивач не мав податкового боргу, що підтверджується викладеним в Акті перевірки.

Також, щодо Позивача не було прийнято постанови про визнання його банкрутом, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 липня 2015 року за № 20845782.

Таким чином, в період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 року позивач відповідав умовам для застосування 5% ставки податку на прибуток підприємств, встановленим абз. 3) та 4) пп. 1.4 п. 15 підрозділу 10 розділу XX ПК.

Також, судом враховано, що відповідно до пп. 1.6 п. 15 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для підтвердження права суб'єкта індустрії програмної продукції на застосування 5% ставки податку на прибуток, податковий орган мав право провести документальну позапланову невиїзну перевірку.

Так, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Когніанс» з питань підтвердження застосування особливостей оподаткування суб'єкта індустрії програмної продукції за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Довідку № 795/22-90/36001352 від 25 березня 2013 року, в якій підтверджено, що позивач відповідав критеріям п.п. 1.4 п. 15 підрозділу 10 розділу XX ПК України для реєстрації в якості суб'єкта індустрії програмної продукції та застосування 5% ставки податку на прибуток.

У відповідності до вимог пп. 1.6 п. 15 підрозділу 10 розділу XX ПК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Когніанс» було зареєстровано суб'єктом індустрії програмної продукції, що підтверджується свідоцтвом № 18/15-87 від 25 березня 2013 року про реєстрацію суб'єкта індустрії програмної продукції як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування (дата початку дії свідоцтва - 01 квітня 2013 року).

У випадку якщо платник податків не відповідає критеріям ПК України для застосування 5% ставки податку на прибуток, податковий орган приймає рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію суб'єкта індустрії програмної продукції для цілей застосування особливостей оподаткування (пп. 1.4 п. 15 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Однак, доказів анулювання Свідоцтва № 18/15-87 від 25 березня 2013 року не надано.

Отже, правомірність застосування позивачем 5% ставки податку на прибуток підприємств підтверджується також і Довідкою №795/22-90/36001352 від 25 березня 2013 року та Свідоцтвом № 18/15-87 від 25 березня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки № 101/26-59-22-06/36001352 від 18 березня 2015 року необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0002582206 від 08 квітня 2015 року неправомірним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Когніанс» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Когніанс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08 квітня 2015 року № 0002582206.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Когніанс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник