Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
11 листопада 2015 р. № 820/10720/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Зінченка А.В.
При секретарі - Алавердян Е.А.
За участі:
Представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
Представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітра Електро» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Мітра Електро», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002791501 від 28.04.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 4952,00 грн. та застосування штрафних ( фінансових) санкцій в розмірі 1238,00 грн.
Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав що винесене податкове повідомлення - рішення є законним та правомірним, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітра Електро» взято на податковий облік та на даний час перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Судом встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Мітра Електро» за січень 2015 року.
За результатами перевірки було складено ОСОБА_2 № 1456/20-30-15-01-10/38160969 від 06.04.2015 р. «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 р.», яким встановлено порушення п.198.2 та п.198.6 ст.198, ПК України.
На підставі ОСОБА_2 перевірки ДПІ були винесено податкове повідомлення - рішення №0002791501 від 28.04.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 4952,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1238,00 грн.
Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення послугувало твердження ДПІ про те, що з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
На підставі цього контролюючий орган зробив висновок про зайве включення ТОВ «Мітра Електро» до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року сум ПДВ по податковим накладним, які були складені у березні - грудні 2014 року.
Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що з урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, з 01.01.2015 року втратила чинність норма, згідно з якою якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Але, на думку суду, в Законодавстві України, у т.ч. Податковому кодексі України не існує прямої заборони відображення у податковій звітності з податку на додану вартість податкових накладних попередніх періодів.
Згідно статті 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.
Також суд вказує, що згідно Наказу Міністерства Фінансів України №957 від 22.09.2014р. «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством чітко зазначені випадки, коли отримувач (покупець) не має право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме: не дає права отримувачу (покупцю) на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - постачальником (продавцем) товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (для податкових накладних, складених до 01 січня 2015 року: відсутність факту такої реєстрації у разі, якщо такі накладні складені в електронній формі або якщо такі накладні відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді); порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Тобто, на думку суду, якщо податкова накладна була своєчасно зареєстрована, то Покупець має право включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів орієнтуючись на статтю 102 Податкового кодексу України, де вказані загальні строки давності (1095 днів).
Згідно статті п. 50.1.ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє ) помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку,
Суд зазначає, що у листі ДФСУ від 10.10.14 р № 4828/6/ 99-99-19-03-02-15 теж зазначено, що виправляти помилки, допущені при формуванні Податкового кредиту, можна з урахуванням строків давності, визначених у ст. 102 ПКУ (протягом 1095 днів).
Так, згідно п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п. 102.2 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
У Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71 не передбачено перехідних положень для платників ПДВ, які станом на 01.01.15 р мали податкові накладні, отримані протягом попередніх 365 днів, проте на законних підставах (п. 198.6 ПКУ ) не включили їх в Податковий кредит.
Суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення податкового повідомлення - рішення №0002791501 від 28.04.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 4952,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1238,00 грн., а тому позов підлягає задоволенню.
Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мітра Електро» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 28.04.2015 року №0002791501.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код 39859805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мітра Електро» (код 38160969) сплачений судовий збір в розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена 12 листопада 2015 року.
Суддя А.В. Зінченко
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2015 |
Оприлюднено | 17.11.2015 |
Номер документу | 53406572 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Зінченко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні