Постанова

від 28.10.2015 по справі 802/440/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/440/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

28 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський елеватор" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський елеватор" про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу в сумі 238581 грн. 77 коп.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року вказаний позов задоволено: стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський елеватор" податковий борг в сумі 238581 (двісті тридцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одна) гривня 77 копійок з рахунків у банках обслуговуючого такого платника.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач є платником податку на додану вартість.

Так, станом на 16 лютого 2015 року за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість в сумі 238581 грн. 77 коп., яка підтверджується карткою особового рахунку.

Заборгованість з податку на додану вартість виникла внаслідок самостійно поданих податкових декларацій № НОМЕР_1 від 17 грудня 2014 року за листопад 2014 року на суму 122 975 грн. та № НОМЕР_2 від 16 січня 2015 року за грудень 2014 року на суму 8 539 грн. Окрім того, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення № 000421219 від 25 грудня 2014 року за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зобов'язання визначене на підставі акта перевірки №1218/1520/32386477 від 05 серпня 2014 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року. так, податковий борг за основним платежем складає 101527 грн. та за штрафними санкціями 50764 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року, зупинялось провадження у даній справі до моменту набрання законної сили судового рішення у справі № 802/4314/14-а. Мотивом для прийняття, судом апеляційної інстанції, рішення про зупинення провадження у даній справі слугувало те, що податкова вимога № 568-25 від 01.12.2014 року, яка була предметом оскарження у адміністративній справі № 802/4314/14-а, безпосередньо стосується предмету спору у справі №802/440/15-а. Оскільки, саме правомірність стягнення оскарженого, у даній справі, податкового боргу з відповідача, цілком і повністю залежить від правомірності прийняття, позивачем, податкової вимоги № 568- 25 від 01.12.2014 року.

В свою чергу, у адміністративній справі № 802/4314/14-а, Вінницьким апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 30.09.2015 року, якою податкову вимогу Крижопільської ОДПІ від 01.12.2014 року № 568-25, визнано протиправною та скасовано.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 238 581,77 грн., є безпідставними та незаконними.

За змістом п. 95.2. ст. 95 ПК України, стягнення коштів з платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, при відсутності факту надсилання законної податкової вимоги відповідачу, стягнення з нього податкового боргу, в даному випадку, є незаконним.

Що стосується сплати відповідачем податкових зобов’язань, що виникли на підставі декларацій з ПДВ № НОМЕР_1 від 17.12.2014 року, № НОМЕР_2 від 16.01.2015 року та податкового повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ№ 000421219 від 25.12.2014 року, то суд зазначає наступне.

Так, відповідачем самостійно обчислено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ № НОМЕР_1 від 17.12.2014 року за листопад 2014 року на загальну суму 122 975 грн. При цьому, у термін, визначений ПК України, а саме, 30 грудня 2014 року відповідач сплатив суму ПДВ за листопад 2014 року в розмірі зазначеному у відповідній декларації (122 975 грн.), що підтверджується реєстром клієнтських платежів за 30.12.2014 року та банківською випискою від 31.12.2014 року № 2014/244.

Разом з тим, суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ № НОМЕР_2 від 16.01.2015 року за грудень 2014 року на загальну суму 8 539 гри., також, сплачено відповідачем у встановленні законодавством строки, а саме, 28 січня 2015 року, що підтверджується реєстром клієнтських платежів за 28.01.2015 року.

Крім того, 25.12.2014 року, податковим органом самостійно визначено суму грошового зобов'язання відповідача на підставі акту перевірки № 1218/1512/32386477 від 05.08.2014 року, в результаті чого позивачем було складено: податкове повідомлення-рішення № 000421219 від 25.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на суму 101 527 грн., а також нараховано штрафні санкції в розмірі 50 763,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000422219 від 25.12.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 102 050 грн., а також нараховано штрафні санкції в розмірі 51 025 грн.

Таким чином, податковим органом самостійно визначено суму грошового зобов'язання відповідачу на підставі акту перевірки № 1218/1512/32386477 від 05.08.2014 року на загальну суму 305 365,50 грн., яке в подальшому оскаржувалось в судовому порядку.

При цьому, відповідачем, у термін, визначений ПК України, а саме, 20.01.2015 року, погашено податкові зобов'язання, які визначенні вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у повному розмірі, а саме, 305 365,50 грн., що підтверджується реєстром клієнтських платежів за 20.01.2015 року.

Отже, відповідач в повному об’ємі та у визначений, діючим податковим законодавством, строк сплатив свої податкові зобов'язання, які визначенні податковими деклараціями з ПДВ № НОМЕР_1 від 17.12.2014 року, № НОМЕР_2 від 16.01.2015 року та податковим повідомленням-рішенням № 000421219 від 25.12.2014 року.

Слід зауважити, що факт сплати, вказаних податкових зобов’язань підтверджено належними доказами (реєстри клієнтських платежів, банківські виписки з рахунку), що містяться в матеріалах справи.

Стосовно нарахованої пені в розмірі 6 852,64 грн., суд апеляційної інстанції зазначає слідуюче.

Так, в матеріалах справи відсутній будь-який розрахунок пені, саме в такому розмірі.

Водночас, судом першої інстанції не досліджувались питання щодо нарахування пені відповідачу, підстав її нарахування та її розмір. В своєму рішенні, суд першої інстанції, не зазначив суми узгодженого податкового зобов’язання, внаслідок несплати якої, відбулось нарахування пені, а також, за який період вона нарахована.

Що стосується акту взаємозвірки № 1699-02 від 17.03.2015 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, зазначити таке.

Посилання суду першої інстанції, на акт № 1699-02 від 17 березня 2015 року, як на доказ, який підтверджує існування за відповідачем податкового боргу у розмірі 238 581.77 грн., є безпідставними.

Так, під час судового засідання, 16.03.2015 року, судом першої інстанції, в порядку визначеному п. 6 ст. 160 КАС України, постановлено ухвалу у справі № 802/440/15-а, якою зобов’язано сторін адміністративного процесу, провести звірку розрахунків по нарахованих та сплачених платежах з податку на додану вартіс ть.

На виконання вказаної ухвали, сторони адміністративного процесу провели звірку розрахунків по податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року до 16.03.2015 року про що, склали акт № 1699-02 від 17.03.2015 року.

Так, в акті № 1699-02 від 17.03.2015 року міститься інформація, окремо, за даними позивача та за даними відповідача про нараховані та сплачені платежі з ПДВ, які містять розбіжності між собою.

В свою чергу, за даними позивача, станом на 16.03.2015 року існує від'ємне сальдо розрахунків в розмірі 231 729,13 грн. та несплачена пеня в розмірі 6 852,64 грн.

При цьому, дані відповідача кардинально відрізняються з даними податкового органу позивача. За даними відповідача, станом на 16.03.2015 року, за ним рахується позитивне сальдо розрахунків в розмірі 91 040,00 грн. В підтвердження таких даних суду надано податкову декларацію з ПДВ за січень місяць та квитанцію № 2 про прийняття даної декларації Крижопільською ОДП1 ТУ ДФС України у Вінницькій області.

Тобто, акт № 1699-02 від 17.03.2015 року, містить кардинальні розбіжності між даними позивача та відповідача по розрахунках з податку на додану вартість, та жодним чином не відображає того, що сума боргу у розмірі 238 581,77 грн., була погоджена із відповідачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач в повному об’ємі та у визначений, діючим податковим законодавством, строк сплатив свої податкові зобов'язання, які визначенні податковими деклараціями з ПДВ № НОМЕР_1 від 17.12.2014 року, № НОМЕР_2 від 16.01.2015 року та податковим і повідомленням-рішенням №000421219 від 25.12.2014 року.

Отже, стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 238 581,77 грн., є безпідставним та незаконним, а рішення суду першої інстанції необгрунтоване та таке, що суперечить та не відповідає положенням п. 59.1., п. 59.4. ст. 59 п. 95.2. ст. 95 ПК України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми процесуального та матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський елеватор" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

ОСОБА_2