Рішення

від 12.11.2015 по справі 904/9336/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.15р. Справа № 904/9336/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ", м.Павлоград, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 01.10.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 291898,80грн. основної заборгованості за виконані роботи; 71671,08грн. пені; 7101,54грн. три відсотки річних; 129603,06грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 13.10.2015р. ухвалою суду від 26.10.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.11.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.11.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 31.10.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.11.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 30.10.2015р.

12.11.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, в тому числі доказів повідомлення відповідача про розгляд справи.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Клопотання від 11.11.2015р. за вих.№ б/н відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтовано тим, що останній має тяжке фінансове становище, що спричинене нездійсненням розрахунків з боку покупців вугільної продукції, отже не має можливості вчасно розрахуватися перед юридичними особами за отриману продукцію та послуги.

Таким чином, відповідач просить суд надати додатковий час для можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Позивач проти відкладення розгляду справи заперечує та зазначає, що відповідач мав достатньо часу для оплати боргу за виконані та прийняті роботи. Крім того, позивач наголошує, що жодних звернень з боку відповідача про мирне врегулювання спору від відповідача не надходило.

Дослідивши позиції сторін, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача, у зв'язку з чим в його задоволенні відмовлено.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія" (далі по тексту - позивач, підрядник) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №14-16/462-ПД/И (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, підрядник зобов'язується своїми силами та на свій ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні роботи: установка (далі по тексту - роботи) модульного контрольно-пропускного пункту для ПСП "Шахтоуправління" Тернівське" Шахта "Самарська" у відповідності з умовами даного договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що приймання робіт здійснюється сторонами щомісячно по Актам приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), довідкам про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3), які підписано повноважними представниками сторін.

Акт приймання виконаних підрядних робіт підрядник надає не пізніше 2 (другого) числа місяця наступного за місяцем в якому виконувалися роботи. Одночасно з Актом приймання виконаних підрядних робіт надається накладна НДС.

Відповідно до пункту 5.1 договору вартість робіт узгоджується сторонами в Договірній ціні, яка є невід'ємною частиною даного договору, і складає 155584,80грн., в тому числі НДС - 20% - 25930,80грн. Вартість робіт визначається у відповідності з ДСТУ Б Д 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Підрядник приймає на себе зобов'язання по незмінності (фіксації) вартості робіт по договору до закінчення строку його дії.

Вартість робіт включає в себе вартість необхідних для виконання робіт матеріалів та/або обладнання, інших витрат підрядника, пов'язаних з виконанням робіт, згідно договірної ціни та кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що узгоджена сторонами у відповідності з пунктом 5.1 договору вартість робіт є кінцевою та може бути змінена лише за взаємною згодою сторін у випадку внесення замовником змін та/або доповнень в об'єм виконаних робіт у відповідності до пункту даного договору.

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата робіт здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (Форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3) та виставлення рахунку підрядником, якщо строк оплати припадає на неплатіжний день, то оплата здійснюється на наступний банківський день.

В пункті 5.7 договору сторони закріпили згоду, що фінансовими гарантіями, за даним договором є штрафні санкції, передбачені сторонами у розділі 8 даного договору.

Даний договір вступає в силу в день його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014р., а у випадку неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).

24.09.2014р. між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 в якій сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1 та 5.1 договору в новій редакції, а саме:

"5.1. Вартість робіт узгоджується сторонами в Договірній ціні, яка є невід'ємною частиною даного договору, і складає 291898,80грн., в тому числі НДС - 20% - 48649,80грн.

Вартість робіт включає в себе вартість необхідних для виконання робіт матеріалів та/або обладнання, інших витрат підрядника, пов'язаних з виконанням робіт, згідно договірної ціни та кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною даного договору."

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем належним чином виконано роботи, а відповідачем їх прийнято у повному обсязі, що підтверджується:

- довідкою (форма КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, яка підписана 22.09.2014р. представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін за якою вартість виконаних будівельних робіт, з урахуванням вартості змонтованого обладнання складає 291898,80грн. (а.с. 32);

- актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на суму 105742,80грн. (34-37);

- актом приймання-передачі обладнання №1 на суму 186156,00грн. (а.с.33).

Таким чином, вартість виконаних робіт з урахуванням змонтованого обладнання за укладеним між сторонами договором складає 291898,80грн. (105742,80грн. + 186156,00грн.), як то передбачено умовами укладеного між сторонами договору та договірною ціною.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань отримані від позивача роботи вчасно не оплатив, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 291898,80грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем робіт підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на суму 105742,80грн. (34-37) та актом приймання-передачі обладнання №1 на суму 186156,00грн. (а.с.33), що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати робіт передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 5.3 договору, строк оплати робіт отриманих за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на суму 105742,80грн. (34-37) та актом приймання-передачі обладнання №1 на суму 186156,00грн. (а.с.33) є таким, що настав.

Доказів оплати робіт в сумі 291898,80грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою зі сторін прийнятих на себе зобов'язань за даним договором, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 8.8 договору встановлено, що у випадку порушення замовником своїх зобов'язань, обумовлених пунктом 5.3 даного договору, він виплачує підряднику пеню, яка діє на момент порушення зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочки виконання зобов'язань.

Пунктом 8.9 договору визначено, що оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від належного виконання своїх зобов'язань за договором.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 22.12.2014р. по 22.06.2015р. на суму 71671,08грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилку, а саме 22.12.2014р. є правильною датою початку шестимісячного строку нарахування пені, однак шестимісячний строк спливає 21.06.2015р., а не 22.06.2015р., отже вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 71191,32грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 7101,54грн. за період прострочення з 22.12.2014р. по 13.10.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 129603,06грн., які розраховані за період з 22.12.2014р. по 30.09.2015р.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такими, що підлягає задоволенню.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, отже вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 120846,10грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 7365,29грн., з урахуванням того, що 98,15% позовних вимог позивача судом задоволено.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 612, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Леніна, буд.76; ідентифікаційний код 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Будінського, 16; ідентифікаційний код 38685296) 291898,80грн. (двісті дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім грн. 80 коп.) основної заборгованості за виконані роботи; 71191,32грн. (сімдесят одна тисяча сто дев'яносто одна грн. 32 коп.) пені; 7101,54грн. (сім тисяч сто одна грн. 54 коп.) трьох відсотків річних; 120846,10грн. (сто двадцять тисяч вісімсот сорок шість грн. 10 коп.) інфляційних втрат; 7365,29грн. (сім тисяч триста шістдесят п'ять грн. 29 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.11.2015 року

Суддя ОСОБА_2