Рішення

від 03.11.2015 по справі 910/22581/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа №910/22581/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» до За участю 1. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»; 2. Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2»; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер»; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліки Василівни; 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердес Максима Олександровича 3. ОСОБА_4 провизнання права власності та визнання договору іпотеки частково недійсним Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача - 1: не з'явились;

від Відповідача - 2: Глушакова Г.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 3: не з'явились;

від Відповідача - 4: не з'явились;

від Третіх осіб: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роммакс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (надалі також - «Відповідач - 1»); Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» (надалі також - «Відповідач -2»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер» (надалі також - «Відповідач - 3») про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та визнання договору іпотеки частково недійсним.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.09.2003 року між Печерською районною у м. Києва державною адміністрацією, Комунальним підприємством «Печерськ-Інвест» та Відритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» було укладено Договір № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва. 07.06.2004 року між Відритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» було укладено Договір № 1 про інвестування будівництва житла, за умовами якого Позивач, як інвестор, здійснює інвестування будівництва житлового будинку з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземними гаражем на земельній ділянці, що розташована на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва, а ВАТ "АК "Укртранс" зобов'язується здійснити капітальне будівництво будинку і надати Позивачу всі необхідні документи для оформлення у власність об'єкту інвестування, визначеного п. 1.2, за умови виконання Позивачем інвестиційних зобов'язань за даним договором в повному обсязі. Об'єкт інвестування - майнові права на квартири загальною площею 1379 кв.м. та зокрема, майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м. Як зазначає Позивач, станом на 19.11.2007 року він став власником майнових прав на вказану кватиру, сплативши 5 721 284 грн. 00 коп. Проте, 07.08.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (Сторона 1) та Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» (Сторона 2) було укладено Договір міни, за яким Сторона 1 зобов'язалась передати Стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, зокрема, майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., а Сторона 2 взамін також зобов'язалась передати Стороні 1 у власність належні квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. за реєстровим №2242. В якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» за Договором про надання позики №1 від 10.12.2009 року 22.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» (Іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина - житло» (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, предметом якого є майнові права, зокрема, на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М.О. за реєстровим №3684. Позивач вважає, що вказаний договір іпотеки є недійсним, оскільки угода підписана від імені власника особою, яка не є власником відповідного речового права. За таких підстав, просить Суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» право власності на майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., визнати недійсним Договір іпотеки від 22.11.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер» в частині передачі в іпотеку майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22581/15, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліку Василівну та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердес Максима Олександровича, судове засідання призначено на 16.09.2015 р. Крім того, витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліку Василівну та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бердес Максима Олександровича належним чином засвідчені копії документів, які були надані при укладанні договорів міни від 07.08.2009 року та іпотеки від 22.11.2010 року в частині майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Судове засідання призначено на 16.09.2015 року.

15.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 3 надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 статі 80 Господарського процесуального кодексу України.

16.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшла заява про застосування строків позовної давності до вимог Позивача.

16.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

16.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

16.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про залучення до участі у справі співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина - Інвест".

16.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові доповнення до позовної заяви.

16.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1

16.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову, якою просив Суд витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина - Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роммакс" квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 183,40 кв.м., житловою площею 105,90 кв.м.; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Роммакс" право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 183,40 кв.м., житловою площею 105,90 кв.м.; визнати недійсним Договір іпотеки від 22.11.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона - 2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердесом М.О., зареєстрований в реєстрі №3684, в частині передачі в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер" майнових прав чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1

16.09.2015 року в судове засіданні з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача-1 та треті особи вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи. Також, Суд приймає до розгляду заяву Відповідача-2 про застосування строків позовної давності та клопотання Відповідача-3 про припинення провадження по справі.

Щодо заяви Позивача про залучення співвідповідача по справі, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Як зазначає Позивач в позовній заяві, власником спірної квартири по вул. Димитрова, 2Б, №143 є Публічне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона - 2". Однак, в клопотанні про залучення співвідповідача, вказав на те, що 16.09.2015 року Позивачу стало відомо, що спірна квартира відчужена Товариству з обмеженою відповідальністю "Київщина-Інвест".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про залучення до участі у справі, в якості Відповідача-4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Інвест".

Щодо заяви Позивача про зміну предмету позову, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Крім того, Суд, керуючись ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про забезпечення позову та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина - Інвест" (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 67-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 32847935).

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- направити копію позовної заяви, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, Товариству з обмеженою відповідальністю "Київщина - Інвест" та надати Суду докази на підтвердження направлення;

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву та заяви про застосування позовної давності Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2" та клопотаня про припинення провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стокмастер";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина - Інвест" надати суду на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування оригінали (для огляду) і належно засвідчені копії статуту (положення) та свідоцтва (виписки) про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи; відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу; оригінали та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 року залучено до участі у справі в якості Відповідача - 4 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест», відкладено розгляд справи на 30.09.2015 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі Відповідача-4, витребуванням додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина - Інвест" (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 67-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 32847935).

18.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли пояснення по справі.

29.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - ОСОБА_4. Крім того, надійшла заява про зміну предмету позову, документи для долучення до матеріалів справи та письмові доповнення позову новими обставинами.

30.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшли письмові пояснення.

30.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-4 надійшло клопотання про припинення провадження по справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

30.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

30.09.2015 року в судове засіданні з'явився представник відповідача-2. Представники позивача, інших відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представники третіх осіб вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року не виконали.

Щодо клопотання Позивача про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - ОСОБА_4, Суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, спірна квартира з 17.09.2015 року знаходиться у власності ОСОБА_4.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання Позивача та залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - ОСОБА_4.

Щодо заяви Позивача про зміну предмету позову, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Крім того, Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, а клопотання Відповідача-4 про припинення провадження - відкласти до встановлення фактичних обставин по справі.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- направити копію позовної заяви, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_4 та надати Суду докази на підтвердження направлення;

- надати письмові пояснення чи за печення з посиланням на належні докази з урахуванням письмових пояснень Відповідача-1 та клопотанням про припинення провадження по справі Відповідача-4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представників позивача, відповідачів та третіх осіб в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.

05.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи-1 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року.

20.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшли письмові пояснення.

21.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.10.2015 року в судове засіданні з'явився представник відповідача-2. Представники позивача, інших відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представники позивача, третьої особи-2 та третьої особи-3 вимоги ухвали суду не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року відкладено розгляд справи на 03.11.2015 року, у зв'язку з неявкою представників позивача, відповідачів та третіх осіб в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

28.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшло рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.10.2015 року на квартиру АДРЕСА_1.

02.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання позовної заяви на адресу Третьої особи - 3.

03.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тривалою хворобою представника Позивача.

В судовому засіданні 03 листопада 2015 року представник Відповідача - 2 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву, просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представники Позивача, Відповідачів - 1, 3, 4, Третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення уповноваженим особам ухвали суду від 21.10.2015 року про відкладення розгляду справи на 03.11.2015 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач, Відповідачі - 1, 3, 4, Треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Що стосується Клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Позивачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Позивача в судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Позивача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

Суд, розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» від 15.09.2015 року про припинення провадження у справі, у зв'язку з неуснуванням такого об'єкту права, як майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., і клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» від 30.09.2015 року про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» не є власником предмету спору на підставі п.1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, зазначає наступне.

Пунктом 1-1) частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд міста Києва прийняв до розгляду Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» про зміну предмету позову, якою просив Суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 183,40 кв.м., житловою площею 105,90 кв.м., визнати недійсним Договір іпотеки від 22.11.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер» в частині передачі в іпотеку майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1

Таким чином, предметом даного спору є саме визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 183,40 кв.м., житловою площею 105,90 кв.м., а не майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., а тому клопотання Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» від 15.09.2015 року про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає. Крім того, Суд відмовляє в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» від 30.09.2015 року про припинення провадження у справі, оскільки відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що останній не є власником квартири АДРЕСА_1 у м. Києві, що є предметом спору.

Приймаючи до уваги, що Позивач, Відповідачі - 1, 3, 4, Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача, Відповідачів - 1, 3, 4, Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03 листопада 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.09.2003 року між Печерською районною у м. Києва державною адміністрацією, Комунальним підприємством «Печерськ-Інвест» (Сторона 1) та Відритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (Сторона 2) було укладено Договір № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва, предметом якого є співробітництво сторін по будівництву житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва.

07.06.2004 року між Відритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» (Інвестор) було укладено Договір № 1 про інвестування будівництва житла, за умовами якого Інвестор зобов'язався здійснити інвестування будівництва житлового будинку з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на земельній ділянці, що розташована на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва, а Виконавець зобов'язався здійснити капітальне будівництво будинку і надати Позивачу всі необхідні документи для оформлення у власність об'єкту інвестування, визначеного п. 1.2, за умови виконання Позивачем інвестиційних зобов'язань за даним договором в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Роммакс» на виконання умов Договору № 1 про інвестування будівництва житла від 07.06.2004 року сплатило авансовий платіж на користь Відритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» у розмірі 5 721 284 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1 із призначенням платежу: «авансовий платіж на інвестування будівництва житла зг.дог. №1 від 07.06.2004 р.»

Відповідно до п.1.2 Договору № 1 про інвестування будівництва житла від 07.06.2004 року в редакції Додаткової угоди №4 об'єктом інвестування є квартири, розподіл яких визначено в Додатку №1 даного Договору, загальною площею 1379 кв.м.

05.05.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» (Товариство), Акціонерним комерційним банком «КИЇВ» (Повірений) та ОСОБА_7 (Інвестор) було укладено Інвестиційний договір №5-ДБ, відповідно до умов якого Інвестор за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва квартири у будинку, що будується на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва з метою отримання права власності на об'єкт після введення будинку в експлуатацію.

Згідно з п.1.4 Договору характеристики об'єкту: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею - 181,80 кв.м.

У п.2.1 Договору визначено, що загальна вартість об'єкту на момент укладення договору становить 781 740 грн. 00 коп.

Додатковою угодою №1 від 01.02.2007 року до Інвестиційного договору №5-ДБ від 05.05.2005 року Сторони змінили п.1.4, 2.1 Договору, за якими характеристики об'єкту: чотирьохкімнатна квартира № 155 у секції 3 на 11 поверсі, загальна площа - 188,60 кв.м., загальна вартість об'єкту - 810 980 грн. 00 коп.

Як вбачається з Довідки про інвестування загальної площі квартири від 01.03.2007 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» й Акціонерним комерційним банком «КИЇВ», ОСОБА_7 проінвестувала згідно з Інвестиційним договором №5-ДБ від 05.05.2005 року об'єкт інвестування: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_3, в розмірі 810 980 грн. 00 коп.

05.03.2007 року між ОСОБА_7 (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» (Новий кредитор) та Акціонерним комерційним банком «КИЇВ» (Банк) було укладено Договір №1 про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув права вимоги на отримання у власність квартири АДРЕСА_2, яке належить Первісному кредитору на підставі Інвестиційного договору №5-ДБ від 05.05.2005 року, укладеного між Первісним кредитором, Товариством і Банком, з наступними характеристиками: чотирьохкімнатна квартира № 155 у секції 3 на 11 поверсі, загальна площа - 188,60 кв.м.

Додатковою угодою №2 від 20.12.2007 року до Інвестиційного договору №5-ДБ від 05.05.2005 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» (Товариство), Акціонерним комерційним банком «КИЇВ» (Повірений) та ОСОБА_9 (Інвестор), Сторони дійшли згоди змінити п.1.4, 2.2 Інвестиційного договору №5-ДБ від 05.05.2005 року, характеристика об'єкту: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1

06.02.2009 року між Акціонерним комерційним банком «КИЇВ» (Банк) та ОСОБА_9 (Боржник) було укладено Угоду про передачу майнових прав в рахунок погашення боргу, яку Сторони укладають з метою погашення Позичальником заборгованості за Договором про надання кредиту №38 від 06.03.2007 року, укладеним між Банком та Боржником, на підставі якої Боржник передав, а Банк в свою чергу прийняв від нього майнові права за Інвестиційним договором №5-ДБ від 05.05.2005 року, додаткової угоди до нього №1, Договором №1 про відступлення права вимоги від 05.03.2007 р. на отримання у власність квартири АДРЕСА_2

За Актом приймання - передачі майнових прав за Угодою від 06.02.2009 року ОСОБА_9 передала, а Банк прийняв майнові права за Інвестиційним договором №5-ДБ від 05.05.2005 року, додаткової угоди до нього №1, Договором №1 про відступлення права вимоги від 05.03.2007 р. на отримання у власність квартири АДРЕСА_2

07.08.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (Сторона 1) та Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» (Сторона 2) було укладено Договір міни, за яким Сторона 1 зобов'язалась передати Стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, зокрема, майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., а Сторона 2 взамін також зобов'язалась передати Стороні 1 у власність належні квартири. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. за реєстровим №2242.

Відповідно до п.1.3.10 Договору міни вказані майнові права належать Стороні 1 на підставі Угоди про передачу майнових прав в рахунок погашення боргу від 06.02.2009 року, укладеного між АКБ «Київ» та ОСОБА_9 і Акту приймання - передачі від 06.02.2009 року.

За Актом №17 приймання - передачі від 12.08.2009 року до Договору міни від 07.08.2009 року Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла у власність майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м.

В якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» за Договором про надання позики №1 від 10.12.2009 року 22.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» (Іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина - житло» (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, предметом якого є майнові права, зокрема, на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М.О. за реєстровим №3684.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Договір іпотеки є недійсним, оскільки угода підписана від імені власника особою, яка не є власником відповідного речового права. За таких підстав, просить Суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Роммакс» право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 183,40 кв.м., житловою площею 105,90 кв.м., визнати недійсним Договір іпотеки від 22.11.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», в частині передачі в іпотеку майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 з урахуванням Заяви про зміну предмету позову від 29.09.2015 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено Судом, 22.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» (Іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина - житло» (Іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, предметом якого є майнові права, зокрема, на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М.О. за реєстровим №3684.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 07.08.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (Сторона 1) та Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» (Сторона 2) було укладено Договір міни, за яким Сторона 1 зобов'язалась передати Стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, зокрема, майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., а Сторона 2 взамін також зобов'язалась передати Стороні 1 у власність належні квартири. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. за реєстровим №2242.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №5011-57/7788-2012 від 30.07.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року і постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до Публічного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2", треті особи - Національний банк України та ОСОБА_10, про визнання недійсним договору міни від 07.08.2009 р. відмовлено повністю.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №5011-57/7788-2012 від 30.07.2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт відповідності умов Договору міни від 07.08.2009 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» та Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. за реєстровим №2242, вимогам чинного законодавства України, а тому посилання Позивача щодо укладання вказаного правочину без волевиявлення останнього, як власника майнових прав, не приймаються Судом до уваги.

За таких підстав, Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона - 2», як власник майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., мав самостійно розпоряджатись вказаними правами у будь - який спосіб, що не суперечить нормам чинного законодавства України. В даному випадку останній скористався своїм правом, уклавши 22.11.2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер» Договір іпотеки, предметом якого є майнові права, зокрема, на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М.О. за реєстровим №3684.

Таким чином, Суд зазначає, що посилаючись на недійсність Договору іпотеки від 22.11.2010 року в частині передачі в іпотеку майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження його доводів, викладених у позовній заяві, оскільки доводи щодо підписання вказаного правочину від імені власника особою, яка не є власником речового права, спростовується вищенаведеними та оціненими Судом доказами.

Також, Суд звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Роммакс» не є власником спірних майнових прав, оскільки останній передав право власності на майнові права на квартиру на виконання умов до Інвестиційного договору №5-ДБ від 05.05.2005 року. Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 23.07.2015 року спірні майнові права на квартиру були зареєстровані у вигляді права власності на квартиру АДРЕСА_2 (Ділова) у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест», в подальшому 17.09.2015 року право власності на спірну кватиру зареєстровано за ОСОБА_4.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду належними засобами доказування відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, що оспорюваний ним Договір іпотеки від 22.11.2010 року в частині передачі в іпотеку майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, Суд зазначає, що статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5 постанови).

Втім, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи поданий на розгляд господарського суду спір по суті, Суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Судом встановлено, що Позивач не є Стороною Договору іпотеки від 22.11.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина - житло», предметом якого є майнові права, зокрема, на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 181,50 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М.О. за реєстровим №3684.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Роммакс» не довело Суду належними засобами доказування, які саме його права та законні інтереси було порушено внаслідок укладення спірного договору, оскільки останнім було передано право власності на майнові права на квартиру на виконання умов до Інвестиційного договору №5-ДБ від 05.05.2005 року.

За таких підстав, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» про визнання недійсним Договору іпотеки від 22.11.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона - 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», в частині передачі в іпотеку майнових прав на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 Суд відмовляє.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 183,40 кв.м., житловою площею 105,90 кв.м., оскільки Судом встановлено, що Позивач на підставі правочинів, доказів визнання яких недійсними повністю або частково останнім не надано, в добровільному порядку передав право власності на майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 на виконання умов до Інвестиційного договору №5-ДБ від 05.05.2005 року, іншій особі, тобто в межах наданих йому повноважень відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до приписів п. 1 ст. 15 Цивільного України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»; Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» про визнання права власності та визнання договору іпотеки частково недійсним у повному обсязі з підстав їх безпідставності, недоведеності та необґрунтованості.

Що стосується Заяви Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» від 16.09.2015 року про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс», Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, про захист яких він просить Суд у позові, Відповідачами не порушено, і Суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Роммакс» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»; Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина - Інвест» про визнання права власності та визнання договору іпотеки частково недійсним - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 листопада 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин