Рішення

від 06.11.2015 по справі 910/26196/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2015Справа №910/26196/15 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація айкідо» про стягнення 26 754, 82 грн.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Мазурок Я.В. - представник за довіреністю № 155/1/23-5449

від 30.12.2014

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" з вимогами до Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська організація айкідо" про стягнення 26754 грн. 82 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з відшкодування вартості наданих послуг (а саме, вартості отриманої теплової енергії та технічного обслуговування системи центрального опалення) за період з червня 2014 року по березень 2015 року за договором № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 618, 30 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 4504, 15 грн. пені, 4291, 74 грн. інфляційних втрат та 340, 63 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26196/15 та справу призначено до розгляду на 23.10.2015.

22.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 23.10.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 23.10.2015 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання 23.10.2015 та необхідність подання сторонами доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 06.11.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 06.11.2015 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21289575 від 07.10.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого поштове відправлення з ухвалою суду від 08.10.2015 р. про порушення провадження у справі не вручене відповідачу під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 23.10.2015 та 06.11.2015 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 06.11.2015 за відсутності представника відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем суду не надано.

У судовому засіданні 06.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська організація айкідо» (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» укладено договір № 1053 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою вул. Прирічна, 25, літ. А.

Пунктом 2.4. договору № 1053 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.03.2013 встановлено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до п. 9.1 договору № 1053 від 01.03.2013 він є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє з 01.03.2013 по 28.02.2016.

Судом встановлено, що 01.03.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська організація айкідо» (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач) було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, що є об'єктом оренди за договором оренди № 1053 від 01.03.2013.

09.04.2013 між Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська організація айкідо» (споживач, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (позивач) був укладений договір № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору його предметом є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою вул. Прирічна, 25 літ. А.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, до обов'язків позивача належить зокрема обов'язок розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону) в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення).

Згідно з п. 2 Порядку розрахунків за теплову енергію, що є додатком № 2 до Договору, споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача (за адресою вул. Артема, 58/2-Д) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає позивачу), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Сплату за вказаними у п. 2 Додатку № 2 до Договору документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників тепло лічильника та розрахунку теплових втрат на абонентському уводі) за попередній місяць (п. 3.1.).

Абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду: кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ (п. 3.2. Порядку розрахунків за теплову енергію).

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових систем та інженерного обладнання відповідно до Додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (п. 3.5. Порядку розрахунків за теплову енергію).

Згідно з п. 6.1. Договору, останній набуває чинності з 01.03.2013 та діє до 28.02.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 6.4.).

Так як сторонами не було надано доказів заперечення щодо продовження строку дії вказаного договору відповідно до п. 6.1 договору, суд дійшов висновку, що у період, щодо стягнення заборгованості за який заявлено позовні вимоги, договір № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013 був чинний.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (№ 1198-18 від 10.04.2014).

Вказаним законом було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Так само, було доповнено статтю 29 відповідного закону частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з п. 29 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягають виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Як встановлено судом, позивач не здійснює діяльність з виробництва і постачання теплової енергії, та не є виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

Разом з тим, з огляду на встановлені судом обставини стосовно того, що позивач є балансоутримувачем орендованого відповідачем за договором № 1053 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.03.2013 комунального майна - приміщень за адресою вул. Прирічна, 25, літ. А, суд дійшов висновку, що договір № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013 спрямований на відшкодування позивачу як балансоутримувачу спірних приміщень витрат на його утримання, тобто за своєю правовою природою він не передбачає надання житлово-комунальних послуг відповідачу (в тому числі, теплопостачання), а встановлює лише обов'язок відшкодувати вартість отриманих послуг з теплопостачання та технічного обслуговування систем ЦО, які несе позивач як балансоутримуч.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» Договору № 240669 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2002, останньою в період з червня 2014 року по березень 2015 року було надано послуги теплопостачання на загальну суму 13 959, 25 грн., що вбачається з наявних у справі розрахунків нарахувань за спожиту теплову енергію в будинку № 25 літ. А по вул. Прирічній, які здійснено на підставі облікових карток Публічного акціонерного товариства «Київенерго». Також з розрахунку позивача вбачається нарахування ним на підставі калькуляції вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентських вводів нежилих будинків та технічне обслуговування вузла обліку теплової енергії суми 3 695, 05 грн. - вартості технічного обслуговування систем центрального опалення в приміщенні за адресою вул. Прирічна, 25, літ. А.

Окрім того, в матеріалах справи містяться акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за спірний період, не підписані відповідачем. При цьому, позивачем до позову надано докази направлення вказаних актів відповідачу.

Разом з тим, за змістом п. 2 Порядку розрахунків за теплову енергію, що є додатком № 2 до Договору № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013, споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду, платіжну вимогу-доручення та акт виконаних робіт.

За таких обставин, відсутність підписаних відповідачем актів виконаних робіт (актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування) за умови існування у відповідача обов'язку самостійного їх отримання жодним чином не свідчить про відсутність у нього обов'язку з оплати наданих послуг, оскільки підставою для оплати за договором № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013, власне, є обов'язок відшкодувати вартість отриманих послуг.

Судом встановлено, що станом на дату подання позову у відповідача існує заборгованість за договором № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013 за період з червня 2014 року по березень 2015 року у розмірі 17 618, 30 грн., доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та обсяг заборгованості Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація айкідо» перед Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» за Договором № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013 за період за період з червня 2014 року по березень 2015 року у розмірі 17 618, 30 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, з огляду на що позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація айкідо» суми основного боргу в розмірі 17 618, 30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 340, 63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 291, 74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є обґрунтованим, таким, що відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація айкідо» суми 3% річних у розмірі 340, 63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 291, 74 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування вартості спожитих послуг та витрат на утримання нерухомого майна за договором № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4504, 15 грн. пені (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.4 Додатку № 2 до Договору № 2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 09.04.2013, у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що він здійснений окремо по кожному періоду виникнення заборгованості за шість місяців та не перевищує розміру пені, встановленого чинним законодавством України, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація айкідо» суми пені у розмірі 4504, 15 грн. також підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши правове обґрунтування позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація айкідо» (03191, м. Київ, вул. Крейсера Аврори, будинок 1, квартира 67; ідентифікаційний код 35982649) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) суму основного боргу в розмірі 17 618 (сімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 30 коп., пеню у розмірі 4504 (чотири тисячі п'ятсот чотири) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 340 (триста сорок) грн. 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 4291 (чотири тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.11.2015

Суддя І.М. Отрош