Постанова

від 10.11.2015 по справі 910/19125/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 910/19125/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участі представників:

ТОВ "Сефора" - Дикань А.П., довір. б/н від 05.10.2015р.

ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав» - Ластовін О.С., довір. б/н від 29.09.2015р

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Сефора"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015р.

у справі №910/19125/15 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сефора"

про стягнення 28019,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація (далі - ПО) "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сефора " про стягнення 28019,68 грн., обґрунтованим неналежним невиконанням умов договору №КБР-53/12/12 від 05.12.2012р., предметом якого є надання дозволу на використання музичних творів, зобов'язання в частині оплати за цим договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2015р. у справі №910/19125/15 позов задоволено, стягнуто 16000 грн. заборгованості, 9567,3 грн. інфляційних втрат, 643,6 грн. 3% річних, 1808,78 грн. пені, 1827 грн. судового збору. Не погоджуючись, ТОВ "Сефора" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. (в складі колегії суддів: Верховця А.А. - головуючого, Остапенка О.М., Шипка В.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 10.11.2015р. Розпорядженням секретаря судової палати, враховуючи перебування судді Шипка В.В. у відпустці, для розгляду скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, ТОВ "Сефора" зазначено про порушення норм матеріального, процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, що заклад, в якому планувалось виконання творів, припинив свою діяльність з 2013 року, що ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" не довено наявності прав, які були передані за договором, що і в позивача відсутні повноваження на звернення до суду в порядку ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права". Наведені інші доводи і міркування в підтвердження викладених обставин.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін в судовому засіданні 10.11.2015р., перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржене рішення підлягає залишенню без змін, зважаючи на наступні обставини.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючі наявні докази, колегія відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно ст. 440 ЦК України, ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. За приписами ст. 31, 32, 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права", використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011р. №19/2011, 05.12.2012р. між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав та ТОВ "Сефора" укладено договір №КБР-53/12/12, предметом якого є надання позивачем відповідачу дозволу (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів, у т.ч. усіх необхідних майнових прав для використання творів, збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) відповідно договору та закону (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати організації Акт про виплату роялті. Пунктом 1.2 додатку №2 договору сторонами узгоджено загальну суму щомісячної винагороди - 500 грн. Виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (п. 2 додатку №2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 05.12.2013р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (п. 5.1 договору). Відповідно п. 5.2 договору у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в 5.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах.

Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Згідно наявних матеріалів справи, що і підтверджено представниками сторін в засіданні суду апеляційної інстанції, письмового повідомлення щодо припинення дії договору сторонами надіслано не було, тобто, в порядку п. 5.2 договору, його дію автоматично було продовжено (пролонговано) на той самий строк і на тих же умовах, відповідно з 05.12.2013р. до 05.12.2014р., з 05.12.2014р. до 05.12.2015р.

ТОВ "Сефора" зобов'язання щодо сплати винагороди (роялті) виконано не було, у зв'язку з чим в товариства утворилась заборгованість перед ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" у розмірі 16000 грн., яка станом на час розгляду даної справи залишилась несплаченою.

Пунктом 2.6 договору сторони встановили, що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по договору, ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 530, 610, 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

У додатку №1 до Договору сторони погодили перелік закладів, у яких користувач здійснює публічне виконання творів. Серед таких закладів був ресторан "Тартан", який, як зазначено в змісті апеляційної скарги ТОВ "Сефора", фактично припинив свою діяльність з 2013 року. Разом з тим, з припиненням діяльності ресторану дію самого договору припинена не була, вказаний вище договір не був достроково розірваний за згодою сторін, чи за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, не був припинений зі збігом строку, на який його було укладено, дійсність договору раніше не була предметом розгляду суду.

ТОВ "Сефора" на неодноразові виклики в судові засідання суду першої інстанції представника так і не направило, відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надано. В змісті поданої апеляційної скарги посилалось у т.ч. на те, що ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" не довено наявності прав, які були передані за договором, що в позивача відсутні повноваження на звернення до суду в порядку ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права", але такі доводи вбачаються неспроможними.

Як вбачається з п. 3.4 договору, сторони дійшли згоди, що ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" самостійно "гарантує вести всі переговори з третіми особами та врегулювати з ними їхні претензії з приводу використання творів і виплатою винагороди", тобто несе ризики і відподальніть за порушення прав, в даному конкретному випадку організація не звернулась в порядку ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права" за захистом прав і в інересах третіх осіб, а у власних інтересах з підстав одноособового порушення умов господарського договору з боку ТОВ "Сефора", укладеного виключно між сторонами.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за договором має сплатити 9567,3 грн. інфляційних втрат, 643,6 грн. 3% річних та 1808,78 грн. пені.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в процесі всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, за наслідками розгляду апеляційної скарги та перевіряння законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, повторно розглянувши справу, не вбачає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду (перегляду) справи, оскаржене рішення суду такими, що повною мірою відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сефора" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015р. у справі №910/19125/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 12.11.2015р.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко