Рішення

від 05.08.2015 по справі 296/7034/15-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/7034/15-ц

2/296/2554/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Сингаївського О. П.,

за участі секретаря судового засідання Галіцької А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Поліська страхова компанія» та Колективного підприємства «Коростишівський райагробуд» про звернення стягнення на майно,

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира звернулась ОСОБА_1 із вказаною позовною заявою, в якій просить звернути стягнення на майно ПП «Поліська страхова компанія» та КП «Коростишівський райагробуд» шляхом визнання за нею права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд. 9 та гаражі літ. «Р» площею 246,4 кв. м., пресове відділення літ «Ц» площею 245,8 кв. м., вагова літ. «Ю» площею 17,1 кв. м., сушильні сараї літ. «Т» площею 16,0 кв. м. та сушильні сараї літ. «Ф» площею 102,0 кв. м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Заводська, 10.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 9 січня 2015 року між нею та КП «Коростишівський райагробуд» укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передала КП «Коростишівський райагробуд» у власність кошти в сумі 83 000, 00 грн., а підприємство зобов'язалося повернути їй відповідну суму коштів готівкою в строк до 27.05.2015.

12.01.2015 між позиваем та ПП «Поліська страхова компанія» укладено договір поруки, згідно якого підприємство поручається перед ОСОБА_1 за виконання КП «Коростишівський райагробуд», своїх зобов'язань, які виникли за договором позики від 09.01.2015.

Сторони у договорах позики та поруки погодили, що боржник і поручитель за відповідними зобов'язаннями відповідають майном, а саме: нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд. 9 та гаражом літ. «Р» площею 246,4 кв. м., пресовим відділенням літ «Ц» площею 245,8 кв. м., ваговою літ. «Ю» площею 17,1 кв. м., сушильними сараями літ. «Т» площею 16,0 кв. м. та сушильними сараями літ. «Ф» площею 102,0 кв. м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул. Заводська, 10. Оскільки останні у добровільному порядку відмовляються повернути позику, а звернення стягнення на майно передбачене умовами договорів позики та поруки, позивач звернулась із вказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримала у повному обсязі та просить його задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, від них до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких вони зазначаюь, що при вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

За таких обставин суд має можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 9 січня 2015 року між позивачем та Колективним підприємством «Коростишівський райагробуд» укладено договір позики.

Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 (позикодавець) передала КП «Коростишівський райагробуд» (позичальник) у власність кошти в сумі 83 000, 00 грн. на умовах, викладених у договорі, а позичальник прийняв ці кошти.

Пунктом 3 договору визначено, що зазначену суму грошових коштів позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою в строк до 27.05.2015, а позикодавець прийняти кошти.

Факт передачі зазначеної суми грошових коштів підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів КП «Коростишівський райагробуд», відповідно до умов встановлених пунктом 2 договору.

Відповідно п.4 договору, позичальник гарантує позикодавцю повернення отриманої позики майном, що належить йому на праві власності, на яке може бути звернено стягнення шляхом визнання права власності за Позикодавцем, у разі невиконання своїх зобов'язань щодо повернення отриманої позики, а саме: гаражі, літ. «Р» площею 246,4 кв. м.; пресове відділення літ «Ц» площею 245,8 кв. м.; вагова літ. «Ю» площею 17,1 кв. м.; сушильні сараї літ. «Т» площею 16,0 кв. м. та літ. «Ф» площею 102,0 кв. м., що знаходиться за адресою Житомирська область, м. Коростишів, вул. Заводська, 10.

В подальшому з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики, 12.01.2015 між позивачем (позикодавцем) та ПП «Поліська страхова компанія» було укладено договір поруки, згідно якого поручитель (ПП «Поліська страхова компанія») поручився перед кредитором (ОСОБА_1 В.) за виконання КП «Коростишівський райагробуд» своїх зобов'язань, які виникли за договором позики від 09.01.2015 , укладеним між кредитором та боржником.

Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку в повному обсязі і відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов'язання боржником.

Згідно розділу 3 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4 цього договору.

Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в повному обсязі.

Відповідно до п.4.1 договору поруки, сторони домовились, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 83 000,00 грн., майном, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 9.

Приписами п.4.2 наведеного договору встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за основним договором, кредитор має право безпосередньо звернути стягнення на все майно поручителя, зокрема шляхом визнання за собою права власності на вказане майно.

У зв'язку з непогашенням заборгованості, 11.06.2015 ОСОБА_1 звернулась до КП «Корпостишівського райагробуду» із листом-вимогою від 09.06.2015 щодо погашення заборгованості. Однак, незважаючи на досягнуті та зафіксовані у договорі позики домовленості, позичальник та поручитель свої зобов'язання по поверненні позики перед позивачем, станом на день звернення до суду, не виконали.

Зобов'язанням же, згідно статті 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, зокрема, виникають з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено чинним законодавством, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно її п.1 ч.2, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, основним юридичним фактом, на підставі якого виникають зобов'язальні правовідносини, є цивільно-правовий договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Тобто договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу.

Стаття 3 ЦК України визначає загальні засади цивільного законодавства, тобто загальні принципи цивільного права. Принципами права визнаються такі відправні /основні/ положення, які виражають найважливіші закономірності розвитку права, визначають його головні риси, характеризуються найвищим рівнем імперативності та загальною значимістю, відбивають об'єктивну необхідність побудови і зміцнення певного суспільного ладу.

Серед основних загальних засад цивільного законодавства також названий принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору та застосуванні до контрагентів заходів цивільно-правової відповідальності. Цей принцип закріплений також в ст.627 ЦК України та повною мірою кореспондується із засадами диспозитивності, що є стрижневим для регулювання цивільно-правових відносин.

Оскільки суб'єкти цивільних правовідносин є автономними, тобто незалежними в майновому, організаційному та адміністративному відношеннях, вони здійснюють належні їм права на власний розсуд, у тому числі при укладенні договору.

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даній нормі ЦК України сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору, тобто сторони у договорі мають право відступати від положень, що визначенні цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень.

Свобода договору, зокрема, також включає право сторони укладати як договори, передбаченні законом /поіменовані договори/, так і договори, які законом не передбаченні, але йому не суперечать /не поіменовані/; визначати способи забезпечення договірних зобов'язань; можливість установлювати форми відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погодженні, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові в силу чинного законодавства.

Відтак, наведенні вище положення договорів позики та поруки не суперечать чинному законодавству, а також відповідають волі, інтересам та намірам Позивача та Відповідачів, оскільки були погодженні ними під час підписання відповідних правочинів.

На час звернення до суду вказані договори ніким не оспоренні та не визнанні недійсними.

За приписами ст.15 ЦК України будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі таке, що виникло на підставі договору, в тому числі, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, підлягає захисту в суді, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ст.15 ЦК України кореспондуються з положеннями ч.2 ст.124 Конституції України, яка передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Захист суб'єктивних цивільних прав шляхом визнання права, передбачений ст.6 ЦК України.

Відповідно ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, право власності, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на гаражі, літ. «Р» площею 246,4 кв. м.; пресове відділення літ «Ц» площею 245,8 кв. м.; вагова літ. «Ю» площею 17,1 кв. м.; сушильні сараї літ. «Т» площею 16,0 кв. м. та літ. «Ф» площею 102,0 кв. м., що знаходиться за адресою Житомирська область, м. Коростишів, вул. Заводська, 10, які належать КП «Коростишівський райагробуд» за невиконання договору позики від 09.01.2015.

Відносно позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на майно за договором поруки від 12.01.2015, суд вважає, що останні не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Приписами ч.1 ст.554 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Так, відповідно до наведеної норми у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно п.3.1 вказаного договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників, відповідно ч.1 ст.543 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 3.1 договору поруки зазначено, що розмір відповідальності поручителя в будь-якому випадку не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, а саме 83000,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку ПП «Регіональний центр незалежних оцінок», що діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 16114/14 від 07.03.2014, виданого фондом державного майна України, вартість нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Заводська, 10, які належать КП «Коростишівський райагробуд» складає 85 940,00 грн., що цілком покриває суму заборгованості КП «Коростишівський райагробуд» перед позивачем.

Тоді як вартість майна, що належить ПП «Поліська страхова компанія» згідно висновку ПП «Регіональний центр незалежних оцінок», що діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 16114/14 від 07.03.2014, виданого фондом державного майна України, на яке позивач просить визнати право власності в рахунок погашення боргу становить 699 160,00 грн., що в рази перевищує суму заборгованості та обсяг відповідальності поручителя.

Крім того, суду не надано доказів того, що позивач зверталась до Поручителя з вимогою про погашення заборгованості за основним договором, як це передбачено п.5.1.1 договору поруки.

Також за приписами п.5.4.1 кредитор у разі не виконання Боржником своїх зобов'язань за основним договором, мав право звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань лише протягом 10 денного строку. З огляду на викладене, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.328, 346, 392, 626-629 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Поліська страхова компанія» та Колективного підприємства «Коростишівський райагробуд» про звернення стягнення на майно - задовольнити частково.

Звернути стягнення на майно Колективного підприємства «Коростишівський райагробуд» (код ЄДРПОУ 03583930) шляхом визнання за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права власності на гаражі літ. «Р» площею 246,4 кв. м., пресове відділення літ «Ц» площею 245,8 кв. м., вагова літ. «Ю» площею 17,1 кв. м., сушильні сараї літ. «Т» площею 16,0 кв. м. та сушильні сараї літ. «Ф» площею 102,0 кв. м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Заводська, 10.

Стягнути з Колективного підприємства «Коростишівський райагробуд» (код ЄДРПОУ 03583930) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 859 (вісімсот п"ятдесят дев"ять) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. П. Сингаївський