Постанова

від 13.07.2006 по справі ас-41/51-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-41/51-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" липня 2006 р.  

о 16:05год.              Справа № АС-41/51-06

вх. № 1351/1-41

Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.

представників сторін :

позивача - Зінченко А.В. дов.

відповідача - Новіков Р.В. дов. гол. державний податковий ревізор-інспектор, Клюєва Н.І. дов.

по справі за позовом  КП "Землевпорядник", м. Харків   

до  Харківська ОДПІ в Харківській обл., м. Харків  

про визнання недійсними повідомлень - рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, після уточнення позовних вимог, просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502310/0 від 18.08.2005р., першу податкову вимогу від 06.09.2005р. № 1/201 на суму 136120,60грн., другу податкову вимогу від 21.12.2005р. № 2/320 на суму 136120,60грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Перевіркою матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2002р. по 01.07.2005р., про що складено акт перевірки № 281/23-31422524 від 16.08.2005р.

Перевіркою встановлено, що КП „Землевпорядник" встановлено ліміт залишку готівки в касі: з 18.05.2001р.  - 215,00 грн. (ВАТ „МегаБанк", ЕДРПОУ 09804119); з 14.02.2005р. - 1340,00 грн. (Самостійно, згідно Положення № 637 від 15.12.2004 р.).

Згідно п. 2.9. Положення "Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України” затверджений Постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. із змінами   та   доповненнями,   підприємства   зобов'язані   здавати   готівкову   виручку   понад встановлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Перевіркою встановлено, що залишок грошових коштів в касі підприємства на кінець дня складає: 01.09.2004 р. - 400.00 грн. ( ліміт - 215.00 грн.); 02.09.2004 р. - 400.00 грн. ( ліміт - 215.00 грн.); 03.09.2004 р. - 400.00 грн.; ( ліміт - 215.00 грн.). Сума перевищення ліміту залишків грошових коштів у касі підприємства складає: 01.09.2004 р.- 185.00 грн.; 02.09.2004 р.-185.00 грн.; 03.09.2004 р. - 185.00 грн. (400,00 – 215,00 = 185,00грн.); всього 555,00грн.

Згідно наданих до перевірки документів, а саме касової книги,    встановлено, що 08.09.2004 р.   залишок грошових коштів у касі КП „Землевпорядник" становить 1087,55 грн.,   але підприємством було не враховано повністю первісні документі та реальні обіги грошових коштів по касі підприємства, що призвело до помилкового вказання залишку готівкових коштів у касі 08.09.2004 р. у сумі 287,55 грн. Таким чином, не враховані 800,00грн. (1087,55 грн. - 287,55 грн.) добавились до залишку готівкових коштів на наступні дні. Внаслідок чого, у КП   „Землевпорядник", у наступні дні, після 08.09.2004 р., не враховані 800,00 грн. добавилися до залишку готівкових коштів за кожен день після 08.09.2004 р. Таким чином, за період з 08.09.2004 р. по 13.02.2004 р., залишок грошових коштів за кожен день з 08.09.2004 р. по 13.02.2004 р., за даними перевірки, був більший  на суму 800,00 грн. від тієї суми, що вказана в підсумковому залишку на кінець дня.

Згідно п. 2.17. Положення "Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. із змінами та доповненнями, до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з законодавством України за перевищення встановлених лімітів каси. За перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі КП „Землевпорядник" згідно абз.1 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.95р. № 436/95 зі змінами та доповненнями, передбачена фінансова санкція у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки. За результатами перевірки відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення № 0001502310/0 від 18.08.2005р. про застосування до позивача фінансових санкцій  на суму 136120,60грн. Відповідно до винесеного податкового повідомленні-рішення відповідачу були направлені  перша та друга податкові вимоги. Позивач вважає винесене податкове повідомлення – рішення та податкові вимоги такими, що суперечать діючому законодавству і підлягають скасуванню та визнанню нечинними.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Податкове повідомлення-рішення № 0001502310/0 від 18.08.2005 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки утримує посилання на  підпункт „б” пп.4.2.2. п.4.2 ст.4  Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як на підставу його винесення. Згідно даної  норми контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Податковим зобов'язанням у розумінні п.п.1.2) Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України. Штрафні санкції, передбачені Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм  з регулювання  обігу готівки”, не є податковим зобов'язанням, виходячи з визначення цього терміну спеціальним нормативним актом, яким є  Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Згідно з преамбулою Закону України  „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з п.1.9 та 1.10 ст.1 вищевказаного Закону податкове повідомлення і податкові вимоги є письмовими повідомленнями та вимогами контролюючих та податкових органів про обов'язок платників податків сплатити суму податкового зобов'язання або погасити суму податкового боргу.

Пунктом 2.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків передбачено, що податкове повідомлення – письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податку сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством, а податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення.

Ці форми актів ненормативного характеру можуть застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.14 та ст.15 Закону України „Про систему оподаткування”. У цих статтях штраф за порушення норм з регулювання обігу готівки   не передбачений як один із видів податків або зборів. Тому обов'язок позивача зі сплати штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки не може бути віднесений до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

З огляду на наведене суд вважає, що у відповідача не було законних підстав приймати та направляти позивачу спірне податкове повідомлення-рішення про сплату штрафних санкцій за порушення вимог Положення „Про порядок ведення касових операцій в національній валюті  України”. Штрафна санкція за порушення у сфері обігу готівки не є штрафною санкцією в розумінні Закону України  „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:  штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (пп.1.5 ст.1 Закону України  „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Таким чином, суд зазначає невідповідність оскарженого повідомлення-рішення № 0001502310/0 від 18.08.2005 року  нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання його нечинним та скасування в частині визначення штрафної санкції за порушення вимог Положення „Про порядок ведення касових операцій в національній валюті  України” як податкового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502310/0 від 18.08.2005р. підлягають частковому задоволенню в частині визначення застосованих санкцій податковим зобов'язанням. Вимоги про визнання нечинними та скасування першої податкової вимоги від 06.09.2005р. № 1/201 на суму 136120,60грн., та другої податкової вимоги від 21.12.2005р. № 2/320 на суму 136120,60грн.  підлягають задоволенню повністю, виходячи з того, що у відповідності до п.1.3 ст.1  Закону України  „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Оскільки застосована до позивача штрафна санкція не є податковим зобов'язанням, вона не може набути статусу податкового боргу, і надіслання першої та другої податкової вимог не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Суд не приймає посилання позивача на відсутність порушення, оскільки відповідно до п. 2.8 Положення № 72 для всіх підприємств, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, встановлюється ліміт каси. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня лише в межах затвердженого ліміту каси. Відповідно до п. 2.9 Положення № 72 готівку понад встановлений ліміт каси підприємства повинні здавати в банк. Відповідно до п. 2.17 Положення № 72 за перевищення встановлених лімітів каси до підприємств застосовуються штрафні санкції. Розмір таких санкцій встановлений ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" - двократний розмір сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Перевіркою було встановлено, що в період з 01.09.2004р. по 13.02.2005р. КП "Землевпорядник" допустило випадки перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі. Вказані факти свідчать про порушенням підприємством саме норм Положення № 72, оскільки Положення № 637 набуло чинності лише з 14.02.2005р. - через 10 днів після його офіційного оприлюднення. Оприлюднення Положення № 637 було здійснено в установленому порядку Міністерством юстиції України 04.02.2005р. в Офіційному віснику України (№ 3, стаття 155). Роз'яснення з цього питання були надані Національним банком України листом № 11-111/680-1907 від 01.03.2005р.

Вказане свідчить, що КП "Землевпорядник" в період з 01.09.2004р. по 13.02.2005р., за який виявлено наявність порушення та застосовані санкції,  повинно було дотримуватись саме норм Положення № 72.

Актом перевірки податкової інспекції згідно первинних документів, наданих платником податків, зафіксовано, що:

- ліміт залишку готівки в касі КП "Землевпорядник" з 18.05.2001р. по 14.02.2005р. становив 215,00 гривень;

-  залишок грошових коштів в касі підприємства на кінець дня склав: 01.09.2004р. - 400,00 грн. (ліміт - 215,00 грн.); 02.09.2004р. - 400,00 грн. (ліміт - 215,00 грн.); 03.09.2004р. - 400,00 грн. (ліміт - 215,00 грн.).

Таким чином, сума перевищення ліміту залишків грошових коштів у касі підприємства складає: 01.09.2004р. - 185,00 грн. (400.00 - 215,00 = 185,00 грн.); 02.09.2004р. - 185,00 грн. (400.00 - 215,00 = 185,00 грн.); 03.09.2004р. - 185,00 грн. (400.00 - 215,00 = 185,00 грн.), всього – 555,00 гривень.

Висновки перевірки підтверджуються залученими до матеріалів справи оригіналом касової книги та оригіналами прибуткових касових ордерів, наданих позивачем. Цими документами підтверджується, що  08.09.2004р. фактичний залишок готівкових коштів у касі КП "Землевпорядник" становив 1087,55 гривень. Саме ж підприємство, не врахувавши усі первинні документи та реальні обіги готівкових коштів по касі, вказало залишок станом на 08.09.2004р. у сумі 287,55 гривень. Таким чином, не враховані підприємством 800,00 гривень (1087,55 грн. - 287,55 грн.) добавились до залишку готівкових коштів у всі наступні дні після 08.09.2004р. Внаслідок цього в касі КП "Землевпорядник" у наступні дні після 08.09.2004р. запишалась готівка в сумі 800,00 гривень понад суму залишку, який відображало підприємство в касовій книзі.

Окрім того, відповідно до п.п. 5.4.3 п. 5.4 розділу 5 Положення № 72 визначення понадлімітних залишків готівки в касі здійснюється шляхом порівняння записів про фактичні її залишки згідно касової книги з встановленим лімітом каси. Тобто, даним положенням нормативного акту, що регулює дані відносини, чітко визначено документ, який застосовується для здійснення обліку готівки у касі і на підставі якого встановлюється фактичний її залишок. Незважаючи на це, при проведенні перевірки перевіряючи не обмежувались лише порівнянням записів у касовій книзі з лімітом, а й досліджували видаткові та прибуткові касові ордери. З метою ж забезпечення документального підтвердження правомірності висновків акту перевірки, від підприємства було отримано копії з основного документу, який свідчить про наявність порушень норм з регулювання обігу готівки - касової книги.

Таким чином, копії аркушів касової книги КП „Землевпорядник” за період з 01.09.2004р. по 19.04.2005р., які завірені підписом відповідної посадової особи та скріплені печаткою підприємства, є згідно ст. 70 КАС України належним доказом по справі. Крім того, дані про перевищення ліміту залишку готівки в касі були систематизовані у вигляді таблиці, яка була підписана як головним бухгалтером підприємства, так і керівником КП „Землевпорядник”. Копія вказаного розрахунку міститься в матеріалах справи і також є доказом наявних порушень та правильності розрахунку суми застосованої санкції.

Також не приймається судом твердження позивача про неправомірність   встановлення порушення касової дисципліни за даними касової книги та прибуткових касових ордерів, оскільки порушення встановлені на підставі вказаних документів, які заповнені з порушеннями правил складання первинних документів (прибуткових ордерів) та внесення записів до касової книги (відсутні підписи, є виправлення, позначки олівцем). За дані порушення встановлена відповідальність посадових осіб за іншим законодавством, і порядок ведення первинної та іншої бухгалтерської документації не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, суд зазначає,  що  застосування штрафних санкцій  до позивача є правомірним, законодавчо та документально обґрунтованим та правильним по своїй суті.

Відповідно  до ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями   4, 8, 51, 69, 86, 94, 160- 163 , Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502310/0 від 18.08.2005р. Харківської ОДПІ на суму 136120,60 грн. в частині визначення нарахованої штрафної санкції податковим зобов'язанням.

3. Визнати нечинними та скасувати першу податкову вимогу від 06.09.2005р. № 1/201 на суму 136120,60грн. та другу податкову вимогу від 21.12.2005р. № 2/320 на суму 136120,60грн. Харківської ОДПІ.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь КП „Землевпорядник” (м. Харків, вул. Полтавський шлях,188-А, код 31422524) 1,70грн. судового збору.

6. На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції                         протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 18.07.2006р.

Суддя                                                                                            Мінаєва О.М.