Рішення

від 10.11.2015 по справі 177/642/15-ц

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/642/15-ц

Провадження № 2/177/507/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 листопада 2015 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФХК 2005», треті особи: Реєстраційна служба Криворізького районного управління юстиції в Дніпропетровській області, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, яку уточнив та в обґрунтування якої зазначив, що відповідачу ТОВ «ФХК 2005» на праві власності на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів належала автозаправна станція, яка розташована за адресою: вул. Сагайдачного, 18 в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області.

19.03.2012 року між позивачем та відповідачем в особі директора ОСОБА_3 був укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна вказаної автозаправної станції, яка розташована на земельній ділянці розміром 0,5414 га належній позивачу на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №390503.

Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу, продаж автозаправної станції вчинено за 125000,00 грн., які позивач повністю сплатив відповідачу до моменту підписання договору, а представник ТОВ «ФХК 2005» підтвердив отримання повної суми вартості автозаправної станції своїм підписом під цим договором. Також цей факт підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 19.03.2012 року.

Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу, вказаний договір підлягав нотаріальному посвідченню протягом одного місяця, а саме до 19.04.2012 року з моменту його підписання, у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу, проте у вказаний строк і до цього часу договір нотаріально не посвідчений через ухилення відповідача від нотаріального посвідчення під тим приводом, що в нього немає грошей на погашення боргу за комунальні послуги та нотаріальне оформлення договору, витрати на яке відповідно до п. 7 Договору сплачує продавець.

Позивач вважає, що спірний договір, який був укладений в письмовій формі, містить домовленість про всі істотні умови договору, а саме предмет договору і ціну продажу, та відбулося його повне виконання з боку позивача щодо сплати ціни продажу, а тому вказаний договір на підставі ст. 220 ЦК України може бути визнаний судом дійсним.

Позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - автозаправної станції, розташованої по вул. Саксаганскього, 18 в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, загальною площею 166,0 кв.м. та складається з автозаправки (А) загальною площею 98,7 кв.м, автомайстерні (Б) загальною площею 76,3 кв.м, вбиральні (В), навісу (Г), замощення (І), колонки ІІ-V, ємності VІ-VІІ, укладений 19 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФХК 2005», визнати за ним право власності на нерухоме майно - зазначеної автозаправної станції.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, вказуючи на неможливість іншим способом захистити право власності позивача на спірне нерухоме майно, так як представники відповідача ухиляються від нотаріального посвідчення договору, зазначаючи також і те, що за місцем реєстрації вони не знаходяться та місце їх знаходження зовсім невідоме.

Представник відповідача до суду не з'явився, за адресою місцезнаходження відповідача ТОВ «ФХК 2005», що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ( м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15 А), неодноразово були направлені судові виклики, які повернулися до суду із відмітками поштового відділення про повернення за спливом строку зберігання ( а.с. 86, 102, 126, 129). А отже на підставі ст. 74 ч.5 ЦПК України вважається, що судовий виклик відповідачу вручений належним чином.

Представник третьої особи «ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» правом на участь в судовому засіданні не скористався, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника третьої особи (а.с.130). Згідно письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 113-114), 20.05.2004 року між ПП «Технопромгруп» та ВАТ «Укрексімбанк» було укладено кредитний договір №5704К17, згідно якого підприємству було відкрито кредитну лінію строком на 12 місяців. В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір №5704Z36 від 20.05.2004 року, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно - будівлі автомобільної заправочної станції, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, вул. Сагайдачного, 18. Своєчасно боржник не виконав зобов'язання за кредитною угодою, тому банком було звернено стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, шляхом вчинення 07.02.2005 року виконавчого напису нотаріуса, який направлено до Державної виконавчої служби для виконання. 27.03.2007 року були проведені відкриті торги, на яких було реалізоване заставне майно. 16.10.2007 року Господарський суд Дніпропетровської області прийняв постанову №Б26/250-07 про визнання ПП «Технопромгруп» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, 26.08.2008 року господарський суд ухвалою по справі № Б26/250-07 ліквідував боржника ПП «Технопромгруп». Тому ПАТ «Укрексімбанк» вважає припиненим іпотечний договір №5704Z36 від 20.05.2004 року.

Представники третьої особи Реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції в Дніпропетровській області також в судове засідання не з'явилися, надавши суду заяву, в якій просили справу розглянути без їх участі (а.с.103).

Вислухавши представника позивача ОСОБА_1, дослідивши докази, які містяться в письмових матеріалах справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що відповідачу ТОВ «ФХК 2005» на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.07.2007 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_4М.(а.с. 6), належить право власності на нерухоме майно, а саме автозаправної станції, яка в цілому складається з: автозаправки (А), загальною площею 89,7 кв.м, автомайстерні (Б), загальною площею 76,3 кв.м, вбиральні (В), навісу (Г), замощення (І), колонки ІІ-V, ємності VІ-ІІІ, та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Сагайдачного, 18.

Право власності відповідача на вказане нерухоме майно 05.06.2009 року зареєстроване в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» під реєстраційним номером 2533577, про що внесений запис №251 в реєстрову книгу № 1доп.Н Кр. Р-н-22, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 7). З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно також вбачається, що власником вказаного комплексу автозаправної станції по вул.. Сагайдачного,18, в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області є ТОВ «ФХК 2005» (а.с.31-34,135,136).

19.03.2012 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «ФХК 2005» в особі директора ОСОБА_3 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно якого продавець - ТОВ «ФХК 2005» продало та передало у власність, а покупець - ОСОБА_2 купив та прийняв у власність за обумовлену в цьому договорі грошову суму автозаправну станцію, яка розташована за адресою: вул. Сагайдачного, 18 с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.8-12).

Вказана автозаправна станція розташована на земельній ділянці площею 0,5414 га з цільовим призначенням для комерційного використання, яка належить позивачу ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №390503, виданого 22.10.2008 року на підставі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.07.2008 року (а.с. 36-40, 41)

Відповідно до п. 3 вказаного договору, за домовленістю сторін продаж автозаправної станції здійснено за 125000,00 грн, які повністю передані покупцем продавцю до моменту підписання даного договору . Сторони своїми підписами підтвердили факт повного розрахунку за відчужувані об'єкти нерухомості (а.с.8).

Факт передачі грошових коштів в сумі обумовленій сторонами договору за продаж автозаправної станції також підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 19.03.2012 року ТОВ «ФХК 2005» (а.с. 13).

Крім того, в пункті 5 Договору купівлі-продажу, продавець засвідчив, що відчужуване за цим договором нерухоме майно на момент укладення договору у податковій заставі, у спорі та під арештом не перебуває.

В той же час, згідно інформації з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нерухоме майно автозаправної станції, розташованої з адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Сагайдачного, 18 знаходиться в іпотеці за договором іпотеки від 20.05.2004 року, іпотекодержатель: ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», а також на вказане нерухоме майно неодноразово був накладений арешт та винесені рішення про заборону відчуження (а.с. 80-82, 135-136).

В пункті 7 договору купівлі-продажу зазначено, що сторони домовилися, що даний договір має бути нотаріально посвідчений протягом місяці, а саме до 19.04.2012 року, з моменту підписання сторонами даного Договору купівлі-продажу. Всі витрати за посвідчення цього договору сплачує продавець.

Позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання умов про нотаріальне посвідчення договору, про що свідчить лист директора ТОВ «ФХК 2005» від 09.04.2012 року, в якому вказано, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем товариство на даний час не може погасити борг за комунальні послуги та оплатити витрати по нотаріальному оформленню договору (а.с. 15).

Відповідно ч.1 ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як встановлено частиною 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За нормами ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.03.2012 року в силу ст.657 ЦК, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому він є неукладеним та не може бути визнаний судом дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно - автозаправну станцію, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Сагайдачного, 18.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФХК 2005», треті особи: Реєстраційна служба Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: