Ухвала

від 03.11.2015 по справі 495/5133/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8877/15

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі дійсними,-

встановила:

Представник товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» (далі - ТДВ «Алкалія») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі від 01.12.2010 року дійсними, визнання за позивачем право користування земельними ділянками, загальною площею 5,77 га, розташованих на території Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до закінчення терміну дії договору оренди землі, тобто до 01.12.2020 року (а. с. 2-3).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть ТДВ «Алкалія» користуватися земельними ділянками, загальною площею 5,77 га, розташованих на території Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. В задоволенні інших вимог заяви відмовлено (а. с. 35-36).

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на її необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права (а. с. 39).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Керуючись нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України які наведенні у Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за № 9 від 22 грудня 2006 року, суди при вирішенні питання про забезпечення позову мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що ТДВ «Алкалія» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі від 01.12.2010 року дійсними, визнання за позивачем право користування земельними ділянками, загальною площею 5,77 га, розташованих на території Карналіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до закінчення терміну дії договору оренди землі, тобто до 01.12.2020 року та заборони ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору цього договору чинити ТДВ «Алкалія» перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою, а саме, заборонити їй обробляти, засівати, збирати врожай з цієї ділянки та здійснювати будь-які інші дії, які можуть перешкоджати господарській діяльності ТДВ «Алкалія», мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами укладено договір оренди землі від 01.12.2010 року строком на 10 років, але в червні 2015 року директор ТДВ «Алкалія» отримав листи, якими відповідач повідомляє, що планує з 20.07.2015 року обробляти земельні ділянки самостійно, у зв'язку з тим, що термін дії договору оренди закінчився, що суперечить змісту договору, за яким часом припинення договору є 01.12.2020 року.

Частково задовольняючи заяву представника ТДВ «Алкалія» про забезпечення позову, суд виходив із того, що між сторонами виникли певні правовідносини, на підставі яких позивач вирощує на земельних ділянках,які належать відповідачу, сільськогосподарську продукцію, обробляє дану земельну ділянку та сплачує за неї відповідачу обумовлені між ними грошові кошти, або розраховується вирощеною сільськогосподарською продукцією, на підставі чого суд вважає, що втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволені заяви в частині заборони проведення реєстрації слід відмовити, оскільки заборона відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати у повному обсязі свої права щодо неї, також є неприпустимим та суперечить статті 41 Конституції України, у відповідності до якої, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, та право приватної власності є непорушним.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову (ч. 1). У заяві про забезпечення позову повинно бути визначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2). Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3).

Згідно зі ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (ч. 1). У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову (ч. 2). Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3).

За положеннями ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1), про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена (ч. 5), залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6), суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 8).

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

В заяві про забезпечення позову зазначено,що відповідач своїми діями перешкоджає господарській діяльності позивача на спірних земельних ділянках і невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу обробляти спірну земельну ділянку, засівати та здійснювати інші дії, укладати правочини, вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії з цією земельною ділянкою на користь третіх осіб, що, як наслідок, призведе до неможливості позивачем поновити порушені права та інтереси стосовно спірних земельних ділянок.

На думку колегії суддів, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для забезпечення позову є неправомірні дії відповідача, в тому числі відносно третіх осіб.

Отже, позивач зазначив у вказаній заяві як підставу, так і вид забезпечення позову, але суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову не надав належної оцінки змісту заяви про забезпечення позову і не звернув увагу на те, що у справі не притягнуті до участі треті особи, про яких йде мова в позовної заяві та в заяві про забезпечення позову. В заяві про забезпечення позову саме дії відповідача заявником визначені як такі, що порушують права позивача та перешкоджають господарській діяльності позивача на спірних земельних ділянках і вказується, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість вчинення відповідачем дій стосовно спірних земельних ділянок, в тому числі на користь третіх осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду.

З урахуванням того, що судом не було вирішено питання про залучення до справи третіх осіб, суд першої інстанції безпідставно заборонив невідомим особам вчиняти будь-які дії.

Таким чином, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову в частині заборони будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть позивачу користуватися спірними земельними ділянками без вирішення питання щодо усіх інших заявлених позивачем вимог про забезпечення позову в резолютивній частині ухвали і вказавши в мотивувальній частині ухвали про неприпустимість заборони відповідачу, як власнику земельної ділянки, реалізовувати свої права щодо неї, суд першої інстанції постановив суперечливу за змістом ухвалу, якою фактично не розглянув заяву позивача про забезпечення позову в повному обсязі стосовно дій відповідача, пов'язаних з діями третіх осіб, а розглянув заяву про забезпечення позову стосовно третіх осіб у відриві від дій відповідача з підстав, які в заяві позивача про забезпечення позову не заявлялися.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення. За таких обставин, ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року підлягає скасуванню, а питання про забезпечення позову направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року - скасувати, питання про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.