Ухвала

від 06.10.2015 по справі 758/8633/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м . Київ, вул. Солом'янська, 2а

Справа № 22-ц-796/9738/2015 р. Головуючий в 1 інстанції- Неганова Н.В. Доповідач - Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«06» жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі

Головуючого - Барановської Л.В.

Суддів - Рейнарт І.М., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою начальника ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України», третя особа: начальник Державного підприємства «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В С ТА Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Зазначав, що 14.01.2013 року він був прийнятий на посаду респіраторника першого воєнізованого гірничорятувального взводу в Державну організацію «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України. Відповідно до наказу МНС №131 від 19.03.2013 року ДО «Київський ВГРЗ» МНС України припинено як юридичну особу шляхом приєднання до Державного підприємства «Мобільний рятувальний центр». 28.05.2013 року позивача було звільнено з займаної посади згідно з п.5 ст.36 КЗпП України за переведенням до ДП МРЦ МНС України. З 29.05.2013 року ОСОБА_3 працював на посаді респіраторника 3 відділення 1 гірничорятувального взводу загону гірнорятувальних робіт у ДП «Мобільний рятувальний центр МНС України». 30.05.2013 року між позивачем та відповідачем укладено контракт №52, відповідно до п.8.1 якого та додатку №1 до нього від 17.12.2013 року термін дії контракту встановлений до 31.12.2014 року. Наказом голови ДСНС №300 від 24.05.2013 року ДП «Мобільний рятувальний центр МНС України» перейменовано на ДП «Мобільний рятувальний центр Державної служби з надзвичайних ситуацій». Наказом №17-к від 03.02.2014 року позивача було переведено на посаду респіраторника 3 відділення 3 гірничорятувального взводу загону гірничорятувальних робіт. 23.04.2014 року ОСОБА_3 отримав попередження №22 про наступне звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку зі скороченням чисельності працівників ДП МРЦ згідно наказу №159 від 28.03.2014 року «Про затвердження організаційної структури ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» та наказу ДП МРЦ від 03.04.2014 року №113 «Про позачергову атестацію та позачергове медичне обстеження працівників ДП МРЦ ДСНС України» з 23.06.2014 року. Наказом №94-К від 20.06.2014 року позивача звільнено з роботи з 23.06.2014 року у зв»язку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки він є одним годувальником в родині, а тому мав переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці як особа, в сім»ї якої немає інших працівників із самостійним заробітком.

Інша робота на тому ж підприємстві йому відповідачем запропонована не була. Крім того, як зазначає позивач, попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на його звільнення отримано не було, йому було попереджено про звільнення з роботи у зв»язку зі скороченням чисельності працівників, а звільнили його у зв»язку зі скороченням штату, що на думку позивача є різними правовими підставами звільнення. Крім того, в день звільнення 23.06.2014 року йому не були вручені трудова книжка і наказ про звільнення, а також не було проведено розрахунок. Трудова книжка та наказ про звільнення були вручені лише 08.07.2014 року, а тому він вважає саме день видачі трудової книжки днем свого звільнення. Позивач зазначав, що за час вимушеного прогулу йому відповідачем має бути виплачено середній заробіток. Позивач вважав, що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою хвору матір усім необхідним, щоденно займається пошуком роботи, у наданні якої йому часто відмовляють, від чого позивач страждає, відчуває себе безпорадним. Моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює у 20 000 гривень. Просив поновити його на посаді респіраторника у ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» з 23.06.2014 року, стягнути з ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» на його користь середню зарплату за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19.05.2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади респіраторника 3 відділення 3 гірничорятувального взводу загону гірничорятувальних робіт Державного підприємства «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» з 23.06.2014 р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважати звільненим ОСОБА_3 з посади респіраторника з 3 відділення 3 гірничорятувального взводу гірничорятувальних робіт Державного підприємства «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» з 31.12.2014 р. у зв'язку із закінченням терміну дії контакту №52 від 30.05.2013 р.

Стягнуто з Державного підприємства «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22 365 грн. 20 коп., моральну шкоду 1 000 грн., а всього стягнуто 23 365 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі начальник ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, неповно з'ясував обставини справи.

Апеляційна скарга начальника ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.01.2013 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду респіраторника першого воєнізованого гірничорятувального взводу в Державну організацію «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» Міністерства надзвичайних ситуацій України, що підтверджується даними, зазначеними в трудовій книжці позивача (а.с. 10-11 - копія трудової книжки).

Відповідно до наказу МНС №131 від 19.03.2013 року ДО «Київський ВГРЗ» МНС України припинено як юридичну особу, реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Мобільний рятувальний центр».

28.05.2013 року позивача було звільнено з посади респіраторника згідно з п.5 ст.36 КЗпП України за переведенням до ДП МРЦ МНС України.

29.05.2013 року згідно з наказом №87-к ОСОБА_3 прийнято на посаду респіраторника 3 відділення 1 гірничорятувального взводу загону гірничорятувального взводу загону гірничорятувальних робіт ДП «Мобільний рятувальний центр МНС України» .

30.05.2013 року між Державним підприємством «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» та ОСОБА_3 укладено контракт №52, що є строковим трудовим договором. Термін дії контракту з 29.05.2013 року до 31.12.2013 року (а.с.5-6).

17.12.2013 року внесені зміни до контракту №52 від 30.05.2013 року у вигляді додатку №1, відповідно до якого термін дії контракту продовжено з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с.7).

03.02.2014 року наказом №17-к позивача було переведено на посаду респіраторника 3 відділення 3 гірничорятувального взводу загону гірничорятувальних робіт.

23.04.2014 року ОСОБА_3 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України з 23.06.2014 року в зв»язку зі скороченням чисельності працівників ДП МРЦ на підставі наказу №159 від 28.03.2014 року «Про затвердження організаційної структури ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» та наказу ДП МРЦ від 03.04.2014 року №113 «Про позачергову атестацію та позачергове медичне обстеження працівників ДП МРЦ ДСНС України» (а.с.8 - копія попередження №22 від 23.4.2014 року).

Наказом ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» від 20.06.2014 року за №94-К ОСОБА_3 звільнено з 23.06.2014 року з посади респіраторника 3 відділення 3 гірничорятувального взводу загону гірничорятувальних робіт у зв»язку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України, підстава - попередження про звільнення від 23.04.2014 року №22 (а.с.106-107). З наказом ОСОБА_3 ознайомлений 08.07.2014 року, про що свідчить його особистий підпис на наказі.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 було звільнено у зв'язку з скороченням штату. Правовими підставами по проведенню скорочення штату працівників став наказ в.о. голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій №159 від 28.03.2014 року «Про затвердження організаційної структури ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» та наказ ДП МРЦ від 03.04.2014 року №113 «Про позачергову атестацію та позачергове медичне обстеження працівників ДП МРЦ ДСНС України».

В жодному з цих наказів не зазначено про необхідність скорочення штату працівників. Відповідач наказ про необхідність проведення скорочення штату працівників із обґрунтуванням такої необхідності не видавав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2014 року в.о. начальника ДП МРЦ затвердив штатний розпис на 2014 рік (т.1 а.с. 96-99).

23.04.2014 року відповідачем було видано наказ №141 «Про попередження та наступне вивільнення працівників», з яким було ознайомлено 13 осіб, що підлягали звільненню, в тому числі і позивач (т. 1 а.с.69).

За період з 14.04.2014 р. по 23.06.2014 р. ДП МРЦ було прийнято на роботу, як вбачається з книги реєстрації наказів з особового складу, 10 осіб , в тому числі на посаду рятувальника-водія, водія автотранспортних засобів.

Отже, відповідачем не обґрунтована необхідність скорочення штату, в т.ч. посади позивача.

Положеннями ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість заселення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Позивач зазначав, що відповідачем не було запропоновано йому іншу роботу на підприємстві, хоча він звертався з заявою до керівництва 12.06.2014 року. В заяві позивач просив не звільняти його з роботи в зв»язку з тяжким матеріальним становищем після смерті 07.01.2014 року його батька, а також в зв»язку з необхідністю доглядати за хворою матір»ю. Також ОСОБА_3 зазначив, що він є єдиним годувальником в родині, а тому має переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці (т.1 а.с.16 - копія заяви).

Крім того, як вбачається з штатно-посадової книги (т.1 а.с.110-124), станом на 23.06.2014 року на підприємстві було вільних більше 30 посад.

Відповідачем надано лист бесіди з працівником загону гірничорятувальних робіт (т.1 а.с.125), з якого вбачається, що 22.04.2014 року з ОСОБА_3 було проведено заступником начальника ДП МРЦ ОСОБА_4 бесіду, за результатами якої заступником начальника зроблений висновок про те, що за фаховою підготовкою та знанням професії позивач займаній посаді не відповідає, від запропонованої позивачеві посади водія останній відмовився.

Однак, як вбачається з протоколу №294 засідання відомчої атестаційної комісії від 15.04.2014 року рішенням атестаційної комісії було підтверджено атестацію ОСОБА_3 на звання «рятувальник» (т.1 а.с.108).

Зважаючи на те, що позивач заперечує ту обставину, що ОСОБА_4 йому пропонувалась посада водія, а станом на 15.04.2014 року відповідно до акту висновків комісії з позачергової атестації від 15.04.2014 року, головою якої був ОСОБА_4, вже було визначено ОСОБА_3 як особу, яка підлягає звільненню, суд обгрунтовано не прийняв до уваги лист бесіди від 22.04.2014 року на підтвердження виконання підприємством обов'язку працевлаштувати працівника. Крім того, як вбачається з акту висновків комісії з позачергової атестації від 15.04.2014 року, комісією до уваги бралися листи індивідуальних бесід з працівниками від 22.04.2014 року, складені пізніше, ніж сам акт висновків комісії.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

З урахуванням викладеного вище суд вважає, що відповідачем не був виконаний обов'язок по працевлаштуванню позивача.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до обґрунтовано висновку, що відповідачем було звільнено позивача з порушенням чинного законодавства про працю, а тому звільнення не можна вважати законним, оскільки позивач працював за контрактом, дія якого закінчилась 31.12.2014 року, суд обґрунтовано вважав, що він не підлягає поновленню на роботі, його слід вважати звільненим з 31.12.2014 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.

Також позивач просить стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 , передбачається, що у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, -календарних днів за цей період

З матеріалів справи вбачається, що за період з 24.06.2014 року по 31.12.2014 року середній заробіток за час вимушеного прогулу становить в загальній сумі 22 365 гривень 20 копійок (за червень 2014 року - 1 397,60 грн. /174,73 грн. х 4 дні/, за липень 2014 року - грудень 2014 року - 20 967,60 грн. / 3 494,60 грн. х 6 місяців/).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22 365 гривень 20 копійок та 1 000 грн. моральної шкоди, оскільки позивач морально страждав через відсутність роботи, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково.

Суд повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги висновків рішення суду не спростовують, позивач був звільнений з роботи з порушенням діючого трудового законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу начальника ДП «Мобільний рятувальний центр ДСНС України» відхилити, рішення Подільського районного суду м. Києва від 19.05.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді