Постанова

від 27.10.2015 по справі 808/3960/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року о 17 год. 05 хв.Справа № 808/3960/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Щербини Є.Є.

відповідача - Радової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000982202 від 07.07.2015 та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами виїзної позапланової перевірки, по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «ВКФ «РЕЗИНОТЕХНІКА», ТО «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ «МІНЕРАЛ», ДП «ЗАВОД 410ЦА», ДП «ОАЗ», ДП «МБТЗ», АТ «МОТОР СІЧ», ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», що відображені у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 рік, з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «І-СОФ», ТОВ «ГРАНАДА ГРУП», ТОВ «УКРСТАНДАРТ», ТОВ «ВКФ «РЕЗИНОТЕХНІКА», ТОВ «ВО «ОСКАР», ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА», ПАТ «УКРНАФТА», ДП «ЗАВОД 410 ЦА», ПАТ «ЄВРАЗ - ДМЗ ІМ. ПЕТРОВСЬКОГО», ЗАПОРІЗЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТРАНС», ДП «ОАЗ», ДП «НАРП», КП «НВК «ІСКРА», ДАХК «АРТЕМ», АТ «МОТОР СІЧ», ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», що відображені у податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року. Зазначає, що всіма необхідними документами повністю підтверджується придбання позивачем товару у контрагентів, його транспортування, сплата грошових коштів та його подальша реалізація. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 41796 від 22.09.2015) зокрема зазначає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від операцій з контрагентами - ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» за лютий 2015 року у сумі 202 696,00 грн., з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «І-СОФ», ТОВ «ГРАНАДА ГРУП», ТОВ «УКРСТАНДАРТ» за березень 2015 року у сумі 895 311,00 грн., чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.2, п.п.198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 1 098 007,00 грн., в тому числі у лютому 2015 року у сумі 202 696,00грн., у березні 2015 року у сумі 895 311,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.04.2015 №20407225 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Запоріжпідшипник» зареєстроване, як юридична особа за адресою: 69068, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Червона, буд. 1-а, ідентифікаційний код 34975392.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Запоріжпідшипник» зареєстроване як платник податку на додану вартість 16.03.2007 відповідно до свідоцтва №200046388.

На підставі направлень від 17.06.2015 №308 та №309, виданих ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, фахівцями відповідача, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 17.06.2015 №308 проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» (код ЄДРПОУ 34975392) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість про здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 30608612), ТОВ «ВКФ «РЕЗИНОТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 34604590), ТО «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ «МІНЕРАЛ» (код ЄДРПОУ 191253), ДП «ЗАВОД 410ЦА» (код ЄДРПОУ 1128297), ДП «ОАЗ» (код ЄДРПОУ 7756801), ДП «МБТЗ» (код ЄДРПОУ 7856371), АТ «МОТОР СІЧ» (код ЄДРПОУ 14307794), ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 39194627), що відображені у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 р., з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 30608612), ТОВ «І-СОФ» (код ЄДРПОУ 35422088), ТОВ «ГРАНАДА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38997836), ТОВ «УКРСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 32965421), ТОВ «ВКФ «РЕЗИНОТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 34604590), ТОВ «ВО «ОСКАР» (код ЄДРПОУ 35495711), ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА» (код ЄДРПОУ 31599557), ПАТ «УКРНАФТА» (код ЄДРПОУ 152307), ДП «ЗАВОД 410 ЦА» (код ЄДРПОУ 1128297), ПАТ «ЄВРАЗ - ДМЗ ІМ. ПЕТРОВСЬКОГО» (код ЄДРПОУ 5393056), ЗАПОРІЗЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ «ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТРАНС» (код ЄДРПОУ 3328379), ДП «ОАЗ» (код ЄДРПОУ 7756801), ДП «НАРП» (код ЄДРПОУ 9794409), КП «НВК «ІСКРА» (код ЄДРПОУ 14313866), ДАХК «АРТЕМ» (код ЄДРПОУ 14307699), АТ «МОТОР СІЧ» (код ЄДРПОУ 14307794), ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР»(код ЄДРПОУ 39194627), що відображені у податковій декларації з АПД за березень 2015 року.

Перевірка проводилась з 18 червня 2015 року по 24 червня 2015 року за результатами якої складено акт №60/08-30-22-02/34975392 від 26.06.2015.

У висновках Акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість у сумі 1 098 007,00 грн., у тому числі за лютий 2015 року у сумі 202 696,00 грн., за березень 2015 року у сумі 895 311,00 грн.

На підставі акту перевірки №60/08-30-22-02/34975392 від 26.06.2015 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000982202 від 07.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 647 010,50 грн., в т.ч. за основним платежем 1098007,00 грн. та 549003,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», що відображені у податковій декларації за лютий 2015 року та операцій між позивачем та ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «І-СОФ», ТОВ «ГРАНАДА ГРУП», ТОВ «УКРСТАНДАРТ», що відображені у податковій декларації за березень 2015 року.

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом,спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» (покупець) укладено договори поставок:

№65 від 01.12.2014 з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» (постачальник) (а.с.41-43 т.2);

№ 10/03 від 10.03.2015 з ТОВ «ГРАНАДА ГРУП» (постачальник) (а.с.172-173 т.2);

№ 65 від 05.03.2015 з ТОВ «І-СОФ» (постачальник) (а.с.114-115 т.2);

№ 643 від 04.01.2011 з ТОВ «УКРСТАНДАРТ» (постачальник) (а.с.158-160 т.2).

Виконання умов договорів постачання №65 від 01.12.2014, №10/03 від 10.03.2015, №65 від 05.03.2015, №643 від 04.01.2011 підтверджено: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити. Розрахунки між сторонами за договорами постачання здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи також встановлено, що на момент укладення та виконання договорів постачання, контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстрований як платники податку на додану вартість.

Згідно з податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ при здійснені фінансово - господарських відносин з контрагентом - постачальником ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» у розмірі ПДВ 202696,00 грн.;

Згідно з податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ при здійснені фінансово - господарських відносин з контрагентом - постачальником ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» у розмірі ПДВ 13630,00 грн., з ТОВ «ГРАНАДА ГРУП» у розмірі ПДВ 605905,00 грн., «ТОВ «І-СОФ» у розмірі ПДВ 224710,00 грн., з ТОВ «УКРСТАНДАРТ» у розмірі ПДВ 51066,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджено подання контрагентами позивача за місцем податкового обліку декларацій з ПДВ за лютий та березень 2015 року, які прийняті податковими органами, зареєстровані всі податкові накладні та сплачено до бюджету ПДВ.

У березні-вересні 2015 року позивач реалізував продукцію, придбану у ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «І-СОФ», ТОВ «ГРАНАДА ГРУП», ТОВ «УКРСТАНДАРТ» з націнкою 10-30% підприємствам Укроборонпром: ДП «НАРП», ДП «410завод», АТ «МОТОР СІЧ», ДП «ВК «КРАСНОЛИМАНСЬКА», ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», ДП «АНТОНОВ».

Ставлячи під сумнів вказані вище господарські операції податковий орган посилається на результати аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, з якого по ланцюгу постачання неможливо встановити походження товару.

Проте, суд зазначає, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «І-СОФ», ТОВ «ГРАНАДА ГРУП», ТОВ «УКРСТАНДАРТ» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість.

За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового органу яка ґрунтується на припущеннях.

Здійснений податковим органом аналіз Єдиного реєстру податкових накладних, з якого відповідачу по ланцюгу постачання товару не вдалося встановити походження товару не є доказами фіктивності поставки товару позивачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставини придбання товару постачальниками.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «І-СОФ», ТОВ «ГРАНАДА ГРУП», ТОВ «УКРСТАНДАРТ» .

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник".

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення рішення від 07.07.2015 №0000982202.

Судові витрати в сумі 2 436 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара