Постанова

від 12.11.2015 по справі 815/5801/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5801/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Музика А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу від 18.06.2015 року №5139/10/2-15-07-22-01-46, податкового повідомлення-рішення №0000202200 від 19.06.2015 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу від 18.06.2015 року №5139/10/2-15-07-22-01-46, податкового повідомлення-рішення №0000202200 від 19.06.2015 року, зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 1 червня 2015 р. Приватним підприємством «ЛАМІНАР-УКРАЇНА» було отримано лист Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, яким позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000202200 від 19.06.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 160588,75 грн., в тому числі - основного платежу в сумі 128 471,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 32 117,75 грн.

Оскаржуване рішення було винесене Начальником Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Л.П. Фотка на підставі Акта №173/22-36354559 від 08.06.2015р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЛАМІНАР-УКРАЇНА», з питань правомірності нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014р., складеного Начальником відділу податкового аудиту Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, інспектором податкової та митної справи І рангу, Бєзугловим Євгенієм Олеговичем.

В конверті також містилися Рішення щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу від 18.06.2015 р. № 5139/10/2-15-07-22-01-46, Розрахунок пені по ПП «ЛАМІНАР-УКРАЇНА» до акту №173/22-36354559 від 08.06.2015р. позапланової виїзної перевірки та Протокол № 12 про адміністративне правопорушення від 08.06.2015 р., складені посадовою особою, що склала Акт перевірки.

Актом перевірки було виявлено порушення Позивачем п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138. п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено нібито заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 128 471,00 грн.. в т.ч. за 2014 р. - 128 471,00 грн. На підставі Акту перевірки і було складено оскаржуване рішення.

Позивач вважає, що Оскаржуване рішення є незаконним, оскільки винесене посадовими особами ДПІ із порушенням норм Конституції і Законів України, підзаконних нормативних актів; винесене з перевищенням повноважень, наданих посадовим особам ДШ; є неправомірним внаслідок внесення в Акт перевірки неправдивих відомостей і припущень, внаслідок чого Оскаржуване рішення повинне бути визнане недійсним (скасоване) в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, заявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні їх просив відмовити, з підстав викладених у запереченнях, які були подані до суду 26.10.2015 року.

04.11.2015 року, до суду надійшло клопотання Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про розгляд справи у відсутності представника відповідача, позовні вимоги не підтримує.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2015 року, розгляд справи призначений на 12.11.2015 року, в порядку письмового провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, Приватне підприємство „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" взято на податковий облік в Арцизькій ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 13.02.2009 року за №54.

Позивач є платником податку на прибуток, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

16.04.2015 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про податковий компроміс, в якій містилось прохання розпочати процедуру досягнення податкового компромісу відповідно до поданого уточнюючого розрахунку з податку на прибуток від 16.04.2015 року, яким уточнюється звітний податковий період 2014 рік(період уточнення господарських операцій - січень, лютий березень 2014 року).

Одночасно з такою заявою подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (тип: уточнююча, податковий компроміс) від 16.04.2015 року; звітний податковий період, що уточняється 2014 рік з додатком до декларації: перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації для застосування процедури досягнення податкового компромісу.

30.04.2015 року контролюючим органом прийнято рішення № 19 про необхідність проведення документальної позапланової перевірки з податку на прибуток відповідно до наданої платником уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 16.04.2015 року №1500004430 (сума податкового зобов'язання до збільшення - 128 471, 00 грн.) у межах процедури досягнення податкового компромісу.

08.06.2015 р. Арцизькою ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 173/22-36354559, за висновками якого було встановлено порушення з боку позивача положень п.п. 138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік всього на суму 128 471, 00 грн.

Крім того, в акті зазначено наступне - (але відповідно до операцій, щодо яких здійснено уточнення показників від 16.04.2015 року №627/10/15 період уточнення господарських операцій - січень, лютий, березень 2014 року) не відповідає вимогам п.1 підрозділу 9 розділу ХХ „Перехідні положення" ПКУ - податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ".

На підставі вказаного акту податковим органом винесено рішення щодо непогодження процедури податкового компромісу від 18.06.2015 року №5139/2-15-07-22-01-46. Вказаним рішенням встановлено факт, що платником податків ПП "ЛАМІНАР-УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 36354559) подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації №1500004430 з податку на прибуток за 2014 рік, але згідно заяви про застосування податкового компромісу та наданого переліку до неї, підприємство просить застосувати податковий компроміс тільки за період січень, лютий, березень 2014 року, у зв'язку з тим що звітний період у 2014 році з податку на прибуток є календарний рік. та не можливо подать уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за окремі періоди за січень, лютий, березень 2014 року, то застосування податкового компромісу з податку на прибуток за вище зазначені періоди не є можливим. Згідно з п.1. п.2, п.7, п.8 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України відсутні правові підстави для застосування податкового компромісу.

Вважаючи рішення відповідача в цій частині безпідставним, необґрунтованим та таким, що порушує права позивача, такий звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо правомірності відмови контролюючим органом в наданні згоди на застосування податкового компромісу по поданому уточнюючому розрахунку від 16.04.2015 року, за платежем: податок на прибуток підприємства, яким уточнено звітний податковий період - 2014 рік.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» № 63-VIII від 25.12.2014 року, розділ ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено підрозділом 9-2 «Підрозділ 9-2» Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до п. 1 Підрозділу 9-2, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із п. 7 Підрозділу 9-2, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п. 11 Підрозділу 9-2, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано декларацію з податку на прибуток підприємства, у якій уточнюється зобов'язання за 2014 рік.

Позивач зазначає, що згідно з додатком до вказаної декларації переліку (описі) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємства зазначено правовідносини з контрагентами, що виникли до 01.04.2015 року, а саме: січень-березень 2014 року, у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, таким чином контролюючим органом неправомірно, без врахування всіх нюансів та з'ясування фактичних обставин, які мали місце при поданні вказаного розрахунку та зазначені у додатку до нього, прийнято рішення про залишення без розгляду вказаної заяви позивача.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України № 63-VІІІ до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Уточнення податкового зобов'язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу необхідно здійснювати виключно шляхом подачі окремої уточнюючої декларації (розрахунку, звіту), а не у складі звітної (звітної нової) декларації.

Для цього платникам податку на прибуток, які бажають скористатись податковим компромісом, у заголовній частині форм уточнюючих податкових декларацій (розрахунків, звітів) з цього податку слід під словом «Уточнююча» («Уточнюючий») доповнити словами «Податковий компроміс» та зліва від них проставити відмітку, наприклад, «X». Така відмітка означатиме, що уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подана з метою застосування податкового компромісу.

У разі, якщо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток пов'язане із зміною показників витрат, які відображаються у додатках до декларацій (розрахунків, звіту), окрема уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подається платниками податку разом з такими додатками.

Крім того, необхідно надавати у складі уточнюючої податкової декларації (розрахунку, звіту) в електронній формі перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації використовуючи рядки електронної форми для значення доповнень до податкової декларації, заповнення яких передбачено п. 46.4, ст. 46 ПК України.

При застосуванні податкового компромісу п'ять відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток має відображатися платниками податку в уточнюючій податковій декларації (розрахунку, звіті) у таких рядках таблиці «Самостійне виправлення помилок»:

24 - податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міндоходів від 30.12.2013 року № 872, зареєстрованим у Мінюсті 20.01.2014 за № 103/24880.

Згідно з п. 5 Закону № 63-VІІІ, платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

При цьому, пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань, згідно із цим підрозділом.

Порядок дій контролюючих органів при виконанні підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено в Методичних рекомендаціях щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі Методичні рекомендації), затверджених наказом ДФС України № 13 від 17 січня 2015 року.

Відповідно до п. 1.2 Методичних рекомендацій у разі застосування податкового компромісу, терміни у цих Методичних рекомендаціях вживаються у значенні, визначеному Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування Методичних рекомендацій слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.

Пунктом 33.1 ст. 33 ПК України визначено, що податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковим періодом може бути: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць та календарний день (п. 34.1 ст. 34 ПК України).

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПК України, для платників податку на прибуток податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

В редакції ПК України до 01.01.2015 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VII від 28 грудня 2014 року) визначено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу (п.152.9 ст.152 Податкового кодексу України).

Таким чином, процедура податкового компромісу поширюється на добровільне декларування заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у відповідних звітних періодах до 01.04.2014 року.

З врахуванням того, що звітний податковий період з податку на прибуток рік, податковий компроміс не розповсюджується на факти заниження податкових зобов'язань, у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Також суд наголошує на тому, що підрозділом 9 2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України визначено право платника податків скористатися процедурою податкового компромісу за певних умов, проте не визначено обов'язку контролюючого органу на погодження застосування податкового компромісу.

З огляду на те, що процедура погодження застосування податкового компромісу контролюючим органом здійснюється на підставі колегіального розгляду, податковий компроміс передбачає режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків за заниження податкових зобов'язань, зміст повноважень контролюючого органу щодо адміністрування податків, зборів, платежів, суд приходить до висновку про правомірність рішення державної податкової інспекції щодо непогодження застосування податкового компромісу.

Відносно позовних щодо скасування податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

На підставі акта перевірки № 173/22-36354559 від 08.06.3025 Арцизькою ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 №0000202200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 128471,00 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 32 117,75 гривень.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від № 10/15-32-10-02-07, прийнятим ГУ ДФС в Одеській області, та рішенням про результати розгляду скарги від 21.08.2015 р. № 17975/6/99-99 10-01-01-25, прийнятим ДФС України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 р. №0000202200, прийняте Арцизькою ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, залишено без змін, а скарги без задоволення.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд встановив наступні обставини.

До Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області ПП „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" подану заяву про застосування податкового компромісу від 16.04.2015 року №626/10/15, відповідно до якої підприємством добровільно виключено із складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суму витрат за 2014 рік в розмірі 713 727, 00 грн.

Згідно з описом господарських операцій, із складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування виключено:

- по ТОВ „АКТА-СТАР" по договору поставки від 19.11.2013. року №Д1-191113 податкові накладні від 18.02.2014 року №127 на суму 170 400, 30 грн., в т.ч. ПДВ 28 400, 05 грн., від 27.02.2014 року №236 на суму 143 759, 30 грн., в т.ч. ПДВ 23 959, 88 грн.;

- по ТОВ „СІЛКО-КОМПАНІ" по договору поставки від 01.03.2014 №01/03/2014-14 податкові накладні від 31.03.2014 №331012 на суму 186 310,27 грн., в т.ч. ПДВ 31 051,71 грн., від 31.03.2014 №331011 на суму 115 424,66 грн., в т.ч. ПДВ 19 237,44 грн., від 31.03.2014 №3310013 на суму 240 577,73 грн., в т.ч. ПДВ 40 096,29 грн.

Протоколом засідання комісії Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з питань застосування процедури податкового компромісу по ПП «ЛАМІНАР-УКРАЇНА» визначено, що період, за який платником подана уточнююча декларація з податку на прибуток за 2014 рік (реєстраційний №1500004430 від 16.04.2015) не відповідає вимогам п.1 підрозділу 9 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в зв'язку з чим ухвалено прийняти рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки ПП „ЛАМІНАР-УКРАЇНА".

При проведенні Арцизькою ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області перевірки встановлено, що в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік ПП „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" враховано витрати з придбання ТМЦ без наявності належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку всього в розмірі 713 727,00 грн., в тому числі: в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування 2014 року враховано витрати по придбанню ТМЦ у ТОВ «АКТА-СТАР» у лютому 2014 року на суму 261 800,00 грн. та у ТОВ «СІЛКО - КОМПАНІ» у березні 2014 року на суму 451 927,00 гривень.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар (надані роботи, послуги) проводились у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: з ТОВ «АКТА - СТАР п/д від 12.03.2014 №3588 на суму 119 799,42 грн., ПДВ 20% - 23 559,88 грн., п/д від 24.03.2014 №3600 на суму 142 000,25 грн., ПДВ 20% - 28 400,0? грн.; з ТОВ «СІЛКО - КОМПАНІ» шд від 24.04.2014 №3638 на суму 200 481,44 грн., ПДВ 20% - 40 096,29 грн., п/д від 08.05.2014 №3677 на суму 251 445,77 грн., ПДВ 20% - 50 289,16 гривень.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 28.05.2014 №516/16-01-22-06/38610257 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «АКТА-СТАР» з платниками податків за лютий 2014 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами за лютий 2014 року, в тому числі по відвантаженню ТМЦ на адресу ПП „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" за лютий 2014 року в сумі 314 159,60 грн. (в т.ч. ПДВ 52 359,93 грн.).

Згідно з актом ДПІ У Печерському районі м. Києва від 02.06.2014 №254/44/04-03-22-03/38827927 про результати перевірки дотримання податкового, валютного законодавства ТОВ «СІЛКО-КОМПАНІ» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період березень 2014 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року, в тому числі по відвантаженню ТМЦ на адресу ПП „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" за березень 2014 року в сумі 542 292,66 грн. (в т.ч. ПДВ 90 385,44 грн).

Перевіркою ПП „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" встановлено порушення п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік всього на суму 128471,00 гривень.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 ПКУ встановлено, що під терміном «витрати» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Вимогами ст.138 ПКУ встановлено:

- п. 138.2 - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу;

- п. 138.8 - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат;

- п.п. 138.8.1 п. 138.8 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

Відповідно до п. 139.1 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2, п. 138.4 ПКУ).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 123.1 ст.123 ПКУ встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі п. 123.1 ст.123 ПКУ до ПП "ЛАМІНАР-УКРАЇНА" за заниження податку на прибуток на 128 471 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 32 117, 75 грн.

В ході судового розгляду, позивачем не було надано суду первинних документів в підтвердження господарських операцій.

Таким чином, суд погоджується з висновками викладеними в акті 173/22-36354559 від 08.06.2015 року про порушення позивачем п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138. п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 128 471,00 грн.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Зокрема, суд зазначає і про відсутність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо застосування процедури податкового компромісу до позивача, оскільки порушених прав, що підлягають відновленню у даному випадку не встановлено.

Таким чином, сукупність вищевикладених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги недоведеними та безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не відшкодовуються.

Керуючись: ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 122, 128, 159 - 163, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства „ЛАМІНАР-УКРАЇНА" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу від 18.06.2015 року №5139/10/2-15-07-22-01-46, податкового повідомлення-рішення №0000202200 від 19.06.2015 року, зобов'язання вчинити певні дії

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту.

Суддя О.Г. Гусев