Постанова

від 09.11.2015 по справі 815/5816/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/5816/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Гацанюк К.В.;

сторін:

представника позивача - Рогозного І.М.. (довіреність від 01.09.2015 року);

представника відповідача - Домусчі І.М. (довіреність від 25.06.2015року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ "Копійка-Центр" до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №0002772201,-

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року №0002772201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 01.04.2015 року, яка проводилась у період з 16.06.2015 року по 07.07.2015 року, прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.08.2015 року №0002772201 про сплату ТОВ "Копійка-Центр" грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 43748,00 грн., у тому числі за основним платежем - 29165,00 грн., за штрафними санкціями - 14583,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області отримано ТОВ "Копійка-Центр" 11 серпня 2015 року згідно п.58.3 ст.58 ПК України та оскаржувалось останнім в адміністративному порядку.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та винесеним на його підставі рішенням, та вважає дане ППР протиправним, винесеним без достатніх правових підстав та таким, що підлягає скасуванню.

Так, зокрема, щодо реальності здійснення господарських операцій що між ТОВ "Копійка-Центр" та ТОВ «АГРОТЕХКОМ», ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС», посилаючись на положення ст. 655, 662, 712 ЦК України, п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, позивач зазначає, що між ним та даними контрагентами були укладені договори поставки №ДЦ-26 від 26.03.2014 року та №1308/14 від 29.08.2014 року. Відповідно до умов цих договорів, як зазначає позивач, протягом податкового періоду вересень-листопад 2014 року були оформлені належним чином та у встановленому законом порядку видаткові, товарно-транспорті та податкові накладні, до форми та змісту яких у податкового органу в ході перевірки не було жодних зауважень. Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі. Рух коштів по взаємовідносинах із цими контрагентами підтверджується платіжними дорученнями на користь зазначених підприємств з відповідними номерами, оборотно-сальдовою відомістю, що були надані податковому органу в ході перевірки та є свідченням належної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за податкові періоди вересень-листопад 2014 року до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за податкові періоди вересень-листопад 2014 року.

На думку позивача, вище перелічені документи є належним підтвердженням формування податкового кредиту ТОВ «Копійка-Центр», але зазначеним документам, як вказує позивач, не надана оцінка в акті перевірки.

Крім того, посилаючись на положення ст. 201 ПК України, позивач зазначає, що його контрагенти були включені до реєстру до реєстру платників ПДВ, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а отже були платниками податку на додану вартість. Таким чином, податкові накладні, що були виписані ТОВ «АГРОТЕХКОМ» та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» були дійсними.

Також, позивач посилається на те, що його контрагенти ТОВ «АГРОТЕХКОМ» та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» протягом періоду здійснення господарських операцій із ТОВ «Копійка-Центр» були включені до ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, тобто мали повний обсяг правоздатності та дієздатності. А отже, на думку позивача, укладені між ним та його контрагентами договори є дійсними та направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Що стосується товарно-транспортних накладних, позивач у своєму позові, зазначив, що ТТН є первинним документом, що підтверджує фактичність господарської операції з перевезення вантажу, а не господарської операції з придбання такого вантажу, у зв'язку з чим, відсутність ТТН не може виступати безумовним доводом, що свідчить про не придбання такого товару, враховуючи, при цьому, той факт, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання здійснювати облік отриманих ТТН.

Стосовно наявності податкової інформації щодо дотримання податкового законодавства контрагентами ТОВ «Копійка-Центр», у позові, зокрема, зазначено, що позиція податкового органу щодо наявності податкових актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, інформація про, начебто, проведення «ризикових» операцій, тощо, не визначає жодного факту взаємозв'язку між господарськими операціями ТОВ «Копійка-Центр» та ТОВ «АГРОТЕХКОМ», ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС», з їх контрагентами та відносинами щодо поставки товарів на адресу ТОВ «Копійка-Центр».

За вказаних обставин, позивач вважає доводи податкового органу щодо неправомірності формування ТОВ «Копійка-Центр» податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «АГРОТЕХКОМ» та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» неаргументованими та суперечливими, так як вони, на думку позивача, ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній суб'єктивній оцінці працівників податкового органу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с.4-10).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.146-147), в яких, зокрема, посилаючись на п.п.198.6, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»., отримані від ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС" по взаємовідносинах із підприємствами-покупцями та від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси узагальненої податкової інформації проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства в частині достовірності нарахування податку на додану вартість ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС», відповідач зазначає, що ТОВ «Копійка-Центр» відображені у податковій звітності правові взаємовідносини із ТОВ «АГРОТЕХКОМ» та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, підприємством позивача внаслідок порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, віднесено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» за листопад 2014 року в розмірі 5332 грн., та по взаємовідносинам з ТОВ «ПЕЙНТ-СЕРВІС» за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року у розмірі 23833 грн., по яким відсутнє підтвердження факту придбання товарів та їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, у запереченнях зазначено, що в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, ТОВ «Копійка-Центр» завищено суму податкового кредиту всього у розміні 29165 грн.

У зв'язку з викладеним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Копійка-Центр» у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальність "Копійка-Центр" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.04.2011 року (а.с.12), 26.04.2011 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №16561 (а.с.14) та перебуває на обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області, з 10.05.2011 року позивач є платником податку на додану вартість (а.с.13).

На підставі направлень на перевірку від 16 червня 2015 року №№ 654, 653, 652, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (а.с.150-152), згідно з Наказом від 16.06.2015 року № 522 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Копійка-Центр» та Наказом від 30.06.2015 року № 620 «Про продовження проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Копійка-Центр» (а.с.148-149), відповідно до постанови прокурора прокуратури Київського району м. Одеси О.П. Маврова від 09.04.2015 року, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 2013 року по 01.04.2015 року.

Як зазначено в акті перевірки та не спростовувалось представником позивача, перевірку проведено з відома та у присутності генерального директора ТОВ «Копійка-Центр», та у присутності головного бухгалтера позивача.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №81/22-214/37678707/389 від 14.07.2015 року (а.с.19-79), в якому встановлено, що на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПП «Копійка-Центр» занижено податок на додану вартість у розмірі 26165, в тому числі: за вересень 2014 року - 14953 грн.; за жовтень 2014 року - 8880 грн.; за листопад 2014 року - 5332 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 року № 0002772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43748 грн., з яких, 29165 грн. - за основним платежем та 14583 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (а.с.17).

До вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПІ складено розрахунок штрафних санкцій (а.с.18).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2015 року № 0002772201, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що позивачем порушено: п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 26165 грн.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Відповідач вказує, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року в сумі ПДВ 51632692 грн., на підставі наступних документів: журнали - ордери по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №20 «Матеріали», №22 «Малоцінні та швидкозношувальні засоби», №11.2 «Малоцінні необоротні активи», №28 «Товари», №92 «Адміністративні витрати», №93 «Витрати на збут», №37.7 «Розрахунки з іншими дебіторами», №301 «Каса в національній валюті», №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №641 «Розрахунки по податках», первинні документи, у тому числі реєстри отриманих податкових накладних, отримані податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, виписки банку та інші первинні документи, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Копійка-Центр» показників у рядку 10.1 Декларацій з ПДВ «Придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» всього в розмірі 29165 грн., з яких за вересень 2014 року - 14953 грн.; за жовтень 2014 року - 8880 грн.; за листопад 2014 року - 5332 грн.

Водночас. Як вказує відповідач у акті, ТОВ «Копійка-Центр» сформовано податковий кредит згідно з податковими накладними, складеними ТОВ «АГРОТЕХКОМ» та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС», перелік яких наведений на ст. 12-13 акту перевірки.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту ТОВ «Копійка-Центр» за вересень 2014 року - 14953 грн.; за жовтень 2014 року - 8880 грн.; за листопад 2014 року - 5332 грн. та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за податкові періоди вересень-листопад 2014 року до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди.

При цьому, як зазначається в акті, (а.с.153-157), в якій встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС"та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Окрім цього, як зазначає відповідач у акті перевірки, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси 14.05.2015 року за № 43/22-02/32811196 складено узагальнену податкову інформацію проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства в частині достовірності нарахування податку на додану вартість ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» за 2012-2014 роки (а.с.158-169), якою встановлено, що, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складанні декларації з ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ, за наслідками періоду, що аналізується, встановлено ризикове формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо, у зв'язку з чим не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, відповідач у акті перевірки зазначає, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС" та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Враховуючи викладене, відповідач доходить висновку, що підприємством позивача внаслідок порушення п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України, віднесено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС" за період з 01.09.2014 р. по 31.03.2015р. в розмірі 23833 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» за листопад 2014 року в розмірі 5332 грн., по яким відсутнє підтвердження факту придбання товарів та їх використання в оподатковуваних операціях у а господарської діяльності платника податку.

Таким чином, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, вважає, що ТОВ «Копійка-Центр» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ в розмірі 29165 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» та ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС".

Суд вважає, що висновки акту перевірки №81/22-214/37678707/389 від 14.07.2015 року про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС" та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» щодо постачання товарів, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 29165 грн., не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ АА №667849, одними із видів діяльності за КВЕД, який здійснює позивач є: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 - інші види роздрібної діяльності в неспеціалізованих магазинах .

Судом встановлено, що в межах здійснення своєї господарської діяльності, позивач (Покупець) уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» (Постачальник) договір поставки №ДЦ-26 від 26.03.2014 року, із строком дії договору до 31.12.2015 року (а.с.80-87).

Так, відповідно до п.1.1 умов вищевказаного договору Постачальник зобов'язується в порядку на умовах, визначених у договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію (Товар), визначених чинним договором, а Покупець зобов'язується в порядку передбаченому у цьому договорі, приймати та оплачувати Товар.

Згідно з п.2.1 договору від 26 березня 2014 року, Постачальник зобов'язується своєчасно своїми силами поставляти Товар на умовах DDP (склад (магазин) покупця), згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів «INCOTERMS» (в редакції 2010 року), відповідно до замовлень Покупця.

Відповідно до п. 6.1.цього договору, поставка товару здійснюється у відповідності із цінами, які узгоджуються сторонами у Специфікації/ Прас-листу і відображаються в накладних на передачу Товару.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: видаткових та податкових накладних на товар від 03.11.2014 року (а.с.88-93,112-117), товарно-транспортних накладних від 03.11.2014 року (а.с.94-99).

Як вбачається з вказаних первинних документів, позивачем придбавались у його контрагента TOB «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» такі товари, як: окорок яловичий, лопатка яловича.

Транспортування вказаної продукції на адресу позивача згідно умов зазначеного вище договору за рахунок постачальника TOB «АГРОТЕХКОМПЛЕКС», що підтверджується товарно-транспортними накладними, виписаними 03 листопада 2014 року, в яких відображено, зокрема, назву продукції (товару), його кількість, супровідні документи на вантаж (зазначені вище видаткові накладні), дані водіїв та транспортних засобів перевізника, пункт навантаження товару: вул. Мельницька, 32-б, м. Одеса, містяться підписи усіх уповноважених осіб, які дозволи відпуск товару, одержали товар. Також, у цих ТТН зазначено, що замовником та вантажовідправником є TOB «АГРОТЕХКОМПЛЕКС», вантажоодержувачем -ТОВ «Копійка-Центр», автомобільний перевізник - ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС».

На підтвердження здійснення оплати за поставку товару по вищезазначеному, в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 24.11.2014 року №23402 та від 19.12.2014 року №25322 (а.с.100-101).

Разом з цим, здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ «Копійка-Центр» (Замовник) уклало із товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ СЕРВІС» (Постачальник) договір №1308/14 від 26 серпня 2014 року (а.с.120-122).

Згідно до п.1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язується виробити і передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Брудозахисні килими 115х200 (60 шт.) та Килим Лого 150х200 (4 шт.), на умовах зазначених в даному договорі.

Пунктом 1.2 договору №1308/14 визначено, що поставка Продукції проводиться у відповідності до Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.1, п.3.2 строк поставки килимів Замовнику становить 35 календарних днів від дати оплати; датою поставки вважається дата передачі килимів Замовнику, Постачальником Продукції у місці, зазначеному Замовником. Факт передачі Продукції підтверджують відповідна накладна або Акт прийому-передачі, завірені підписом Замовника.

До вказаного Договору його сторонами складено додаток №1 від 29.08.2014 року (Специфікація) (а.с.123).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: видаткової накладної від 13.10.2014 року №57 на товар (килими брудозахисні 115х200, Килим Лого 150х00 ) (а.с.124), податкові накладні від 15.10.2014 року №57 (а.с.135), від 24.09.2014 року №137(а.с.136), від 24.09.2014 року №136 (а.с.137), платіжних доручень від 24.09.2014 року та від 14.10.2014 року (а.с.140-141), а також, надана оборотно-сальдова відомість(а.с.142).

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, отриманих від постачальників TOB «АГРОТЕХКОМПЛЕКС», ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій по поставці товарів та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом з матеріалів справи, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за періоди вересень-листопад 2014 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками №5 до них по контрагенту «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» (а.с.102-111,125-134).

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України , веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Відповідно до ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням)м основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України , податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому, статтею 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори на поставку товарів укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується наданими первинними документами, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України .

Вищевказані судом договори поставки, містять всі істотні умови господарського договору відповідно до вимог ст.180 ГК України , у зв'язку з чим, суд вважає, що вказані договори укладені відповідно до вимог законодавства, а посилання перевіряючих в акті перевірки на їх укладення без дотримання всіх суттєвих вимог до такого договору, є необґрунтованими, оскільки істотні умови господарського договору визначені у ст.180 ГК України . Таким чином укладена угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Проте, незважаючи на наявність всіх первинних документів у позивача щодо здійснення зазначених вище господарський операцій з поставки товарів, перевіряючи в акті перевірки зазначають, що з наданих документів не можливо встановити реальність господарської операції, а в подальшому, аналізуючи наявну в базах податкової служби та отриману інформацію зазначають про дефектність первинних документів та нереальність господарських операції.

Зазначені висновки перевіряючих є протиправними з наступних підстав. Посилаючись на те, що договори, укладені між позивачем та TOB «АГРОТЕХКОМПЛЕКС», ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, перевіряючі фактично стверджують про недійсність правочину.

Судом встановлено, що вищевказані договори в судовому порядку недійсними не визнавались.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що судом правочини не визнавались не дійсними, а в акті перевірки відсутні будь-які належні докази укладення вказаних договорів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та невиконання умов договорів. У будь-якому випадку недійсність правочину повинна бути встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984) визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку №984 у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Незважаючи на наявність первинних документів та їх дослідження під час перевірки перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства та завищення податкового кредиту. В акті відсутній взаємозв'язок щодо зазначення які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення, що не відповідає вимогам Порядку №984.

Жодного належного доказу того, що договори були укладені без мети їх здійснення перевіряючими не зазначено в акті перевірки, а також не зазначено представником ДПІ як суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ст.71 КАС України повинен довести правомірність своїх рішень в запереченнях на позов.

Надані до суду первинні документи (податкові та видаткові накладні) по взаємовідносинам позивача з TOB «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» щодо постачання товарів, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідає вимогам податкового законодавства.

Згідно з актом №81/22-214/37678707/389 від 14.07.2015 року висновки перевіряючих зроблені не на підставі наданих позивачем первинних документах, а лише на підставі інформації відносно контрагентів, отриманої у вигляді податкової інформації ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ПЕЙНТ СЕРВІС", код за ЄДРПОУ 32732722, по взаємовідносинам з підприємствами-покупцями за вересень 2014 року та складеної ДПІ у Малиновському районі м. Одеси узагальненої податкової інформації проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства в частині достовірності нарахування податку на додану вартість ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» за 2012-2014 роки, що наявні в матеріалах справи.

Проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби регламентовано п. 73.5 ст. 73 ПК України , Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232 (далі Порядок №1232), Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236 (далі Методичні рекомендації №236).

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

В свою чергу, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві зробило ці висновки у листі про неможливість проведення зустрічної звірки без дослідження первинної бухгалтерської документації, що не відповідає вимогам ПК України, Порядку №984, Порядку №1232, Методичним рекомендаціям №236. Відповідно посилання на цей документ та його висновки в Акті перевірки відносно позивача, за наявності у нього всіх належних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, є безпідставним та необґрунтованим.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Жодна норма Податкового кодексу України , жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Крім того, суд вважає, що і наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача повинна бути доказана відповідачем належними доказами, зокрема, прийняття відносно них податкових повідомлень рішень. Та тільки в такому випадку у податкового органу є підстава для проведення перевірки відповідно до пп. 78.1.1 п.78 ст. 78 ПКУ України. Зазначене підтверджується змінами, які внесені в ПКУ Законом України від 17.07.2015 року «Про внесення змін в ПКУ щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким пункт 86.7 ст.86 доповнений абзацом п'ятим такого змісту: "Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу".

Також, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не приймає твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагента, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Суд вважає, що факт реєстрації ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та знаходження їх в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які порушення законодавства з боку контрагентів, а він сам діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операції з контрагентами-постачальниками ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» товарів.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС», відсутність належних доказів на підтвердження нереальності поставок товарів за вищевказаними правочинами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, суд вважає не доведеними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ПЕЙНТ СЕРВІС» та ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКС» і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ у розмірі 29165 грн. за вересень-листопад 2014 року до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд доходить висновку, що визначення відповідачем позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 16.08.2015 року №0002772201 (форма «Р») є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94 159-164, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 16.08.2015 року №0002772201 (форма «Р») про сплату ТОВ «Копійка-Центр» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 43748,00 грн. (за основним платежем 29165,00 грн., за штрафними санкціями 14583,00 грн.).

3. Стягнути з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Центр» (код ЄДРПОУ 37678707) " судові витрати у сумі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185 , 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185 , частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України , сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу , було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

.