Ухвала

від 11.11.2015 по справі 161/7501/15-а 2-а/161/271/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 876/7370/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 11.06.2015р. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 11.06.2015р. закрито в порядку п.1 ч.1 ст.157 КАС України провадження у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця /ФОП/ ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди землі; роз'яснено позивачу, що для вирішення наведеного спору їй слід звернутися до господарського суду в порядку господарського судочинства (а.с.63-64).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивач ФОП ОСОБА_1, яка в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та повернути справу в суд першої інстанції для розгляду по суті згідно вимог КАС України, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження в адміністративній справі (а.с.66-67).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в сфері виконання ст.33 Закону України «Про оренду землі» відповідач виконує владні функції та реалізує управлінські повноваження, через що висновки суду про закриття провадження є передчасними. У заявленому позові апелянтом оскаржено не суть договору, а саму бездіяльність у сфері публічно-правових відносин.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи поданої скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга в межах заявлених вимог не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача Луцької міської ради у вигляді непідписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.11.2014р.; зобов'язати відповідача Луцьку міську раду в особі уповноваженого органу (посадової особи) підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 24.11.2014р. про продовження оренди земельної ділянки площею 0,0031 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.2-5).

Приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України та виносячи спірну ухвалу від 11.06.2015р., суд першої інстанції фактично виходив з того, що в силу приписів ст.ст.3, 17 КАС України, ст.ст.2, 5, 80 Земельного кодексу /ЗК/ України Луцька міська рада, будучи власником землі, є вільною у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, установленому законом. При цьому, відповідачем не здійснювалися управлінські функції, через що подальше оспорювання набуття фізичною особою - підприємцем спірної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Колегія суддів вважає наведений висновок підставним і обґрунтованим, при цьому враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 09.07.2009р. між позивачем та Луцькою міською радою був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого міська рада (орендодавець) надала в користування, а позивач (орендар) прийняв у користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-12).

Строк дії цього договору складає 5 (п'ять) років; після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

20.10.2014р. позивач звернулася до відповідача із заявою про продовження оренди землі, в задоволенні якої їй було відмовлено (а.с.23-26).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України також визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно обставин справи спірні правовідносини виникли у зв'язку з безпідставною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача, яка виявилася у непродовженні договору оренди земельної ділянки, оскільки міською радою не враховані належне виконання позивачем умов цього договору, її переважне право на його пролонгацію, розташування на спірній ділянці належного позивачу об'єкта нерухомості - торгівельного павільйону.

Таким чином, предметом розглядуваного спору є оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування та спонукання останнього до підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 24.11.2014р. про його пролонгацію.

Отже, із матеріалів справи вбачається зв'язок вказаних вимог із наявністю спору про право користування земельною ділянкою, оскільки спір торкається питання продовження дії договору оренди, спонукання до підписання додаткової угоди до нього.

Оскільки по справі фактично оскаржується бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка полягає у непродовженні договору оренди землі, позивач наполягає на спонуканні відповідача до підписання додаткової угоди до договору оренди землі, при цьому останній у спірних відносинах не виступає як суб'єкт владних повноважень, із змісту заявленого позову та характеру спірних правовідносин вбачаються ознаки спору про право, тому розглядуваний спір не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Додатково колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України по аналогічній категорії справ (зокрема, постанова Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01.10.2013р. у справі № 21-345а13), згідно якої міська рада, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст.5 ЗК України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - міська рада - владних управлінських функцій не здійснювала.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції підставно та обгрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у адміністративній справі, що визначені п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої ухвали не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість винесеної ухвали та закриття провадження у справі, оскільки в ухвалі суду наведені вірні мотиви та обґрунтування щодо неможливості розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, підставно і обґрунтовано прийняв рішення про закриття провадження у справі, ухвала суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 11.06.2015р. про закриття провадження в адміністративній справі № 161/7501/15-а залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

С.М.Кузьмич