Постанова

від 05.11.2015 по справі 816/3035/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3035/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представників позивача - Никитчука С.М., Соснерж А.М.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" до відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2015 року на адресу Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" (надалі - ПАТ "Емальхімпром", позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0000422203/1121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення- рішення від 20.04.2015 № 0000422203/1121 винесене Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області з порушенням норм Конституції України, Податкового кодексу України. Також ПАТ "Емальхімпром" зазначає про те, що господарські операції з ТОВ "Видавнича група "Європа" є реальними, спрямованими на отримання доходу та документально підтверджені.

Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити його.

Протокольною ухвалою суду відповідно до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Полтавській області на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ).

Представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

У запереченнях відповідач стверджує про правомірність висновків позапланової виїзної перевірки ПАТ "Емальхімпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Спецпідрядсервіс" (код ЄДПОУ 37634001) за червень- серпень 2012 року, ТОВ "Лігран" (код ЄДРПОУ 34656476) за травень, серпень 2012 року, ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за грудень 2012 року, ТОВ "Видавнича група "Європа" (код ЄДРПОУ 34817823) за травень 2014 року, ТОВ " Миаланг" (код ЄДРПОУ 37968170) за серпень 2014 року, ПП фірма "Влан" (код ЄДРПОУ 23807722) за серпень 2014 року; у товарно-транспортних накладних відсутня інформація про перевізника, вантажно-розвантажувальні операції, супровідні документи на вантаж; ТОВ "Видавнича група "Європа" не задекларувало операції з ПАТ "Емальхімпром" у податкових зобов'язаннях та не сплатило суму ПДВ до бюджету, а тому ПАТ "Емальхімпром" не має права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Видавнича група "Європа".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Емальхімпром" (код ЄДРПОУ 24829068) зареєстроване як юридична особа (а.с. 142); позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (а.с. 145) та є платником податку на додану вартість з 28.07.1997.

У період з 11.12.2014 по 17.12.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення на перевірку від 11.12.2014 та наказу від 11.12.2014 № 3602 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Емальхімпром" (код ЄДРПОУ 24829068) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Спецпідрядсервіс" (код ЄДПОУ 37634001) за червень-серпень 2012 року, ТОВ "Лігран" (код ЄДРПОУ 34656476) за травень, серпень 2012 року, ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за грудень 2012 року, ТОВ "Видавнича група "Європа" (код ЄДРПОУ 34817823) за травень 2014 року, ТОВ "Миаланг" (код ЄДРПОУ 37968170) за серпень 2014 року, ПП фірма "Влан" (код ЄДРПОУ 23807722) за серпень 2014 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ПАТ "Емальхімпром" відповідачем складено акт від 24.12.2014 № 2923/16-03-22-03-08/24829068 (а.с. 11-24), яким зафіксовані порушення:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 16 386 грн, у тому числі: за травень 2012 року в сумі 2 917,00 грн, за червень 2012 року в сумі 5 667,00 грн, за липень 2012 року в сумі 1 168,00 грн, за серпень 2012 року в сумі 5 967 грн, за грудень 2012 року у сумі 667,00 грн;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено залишок від'ємного значення попередніх періодів у розмірі 20 376,00 грн, у тому числі: за травень 2014 року в сумі 11 433,00 грн, за серпень 2014 року в сумі 8 943,00 грн.

На підставі акта перевірки від 24.12.2014 № 2923/16-03-22-03-08/24829068 Кременчуцькою ОДПІ та рішення ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги від 10.04.2015 № 254/10/16-31-10-04-11 прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.04.2015 № 0000422203/1121, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 433,00 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 30.04.2015 звернувся до Головного управління Міндоходів у Полтавській області з первинною скаргою № 111. Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.05.2015 № 2096/10/16-31-10-04-11 податкове повідомлення - рішення 20.04.2015 № 0000422203/1121 залишено без змін, а первинну скаргу від 30.04.2015 № 111 - без задоволення.

11.06.2015 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою № 132 на податкове повідомлення - рішення 20.04.2015 № 0000422203/1121. Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 № 13325/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення - рішення 20.04.2015 № 0000422203/1121 залишено без змін, а повторну скаргу від 11.06.2015 № 132 - без задоволення.

Позивач не погодився із указаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вищезазначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2014 між ПАТ "Емальхімпром" (покупець) та ТОВ "Видавнича група "Європа" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 15/05/14 (а.с. 40).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору постачальник зобов'язується протягом строку дії договору, в порядку і на умовах, встановлених цим договором, продати та передати у власність покупця металопродукцію (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Загальна сума договору складається з сум, визначених у рахунках-фактурах № СФ-0000010, № СФ-0000009 від 15.05.2014 та складає 68 600,05 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 11 433,35 грн (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник відпускає продукцію на складі покупця. Постачальник виконує доставку товару на склад покупця за власний рахунок (пункт 2.2 договору). Пунктом 2.3 договору передбачено, що за поставлений товар покупець розраховується з постачальником протягом календарного місяця, з моменту поставки товару. За фактом поставки продукції (товару) постачальник надає покупцю видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну (пункт 2.5 договору).

Пунктом цього 7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій за вказаним договором позивачем надані до суду наступні документи: рахунки-фактури від 15.05.2014 № СФ-0000009 та № СФ-0000010 (а.с. 41-42); видаткові накладі від 16.05.2014 № РН-0000007 та № РН-0000008 (а.с. 43-44); податкові накладні від 16.05.2014 № 1 та № 2 (а.с. 45-46); товарно-транспортні накладні від 16.05.2014 (а.с.47-48).

Оплата за поставлений товар підтверджуються платіжними дорученнями від 16.05.2014 № 409 та № 410 (а.с. 49-50), які не ставляться під сумнів відповідачем, про що зазначено в акті перевірки.

На підтвердження доказів подальшої реалізації товару (труба 76*4 гост 10705; труба Д 57*4 ГОСТ 10705; труба Д 89*4 ГОСТ 10705; труба Д 108*4 ГОСТ 10705; труба Д 159*5 ГОСТ 10705), придбаного у ТОВ "Видавнича група "Європа", позивачем надані: договори на поставку товару, купівлі-продажу (а.с. 103-106, 108, 121, 122-123); рахунки - фактури (а.с. 100, 109-112, 115, 117, 119, 124); видаткові накладні (а.с. 101, 109-112 зворотній бік, 115 зворотній бік, 117 зворотній бік,119 зворотній бік, 124 зворотній бік); податкові накладні 102, 107, 113-114 зворотній бік, 116, 118, 120, 125); сертифікати якості (а.с. 126-128).

Крім того судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Видавнича група "Європа" мало свідоцтво платника ПДВ (а.с. 146).

Вказані первинні документи підписані сторонами без застережень та містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а тому підтверджують факт виконання спірних операцій.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладення договору та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України внаслідок відображення у податковому обліку господарських операцій з отримання товарів від ТОВ "Видавнича група "Європа" протягом травні 2014 року є такими, що суперечать нормам податкового законодавства.

Щодо висновків Кременчуцької ОДПІ про те, що розбіжність виникла за рахунок подання ТОВ "Видавнича група "Європа" декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року з нульовими показниками; за юридичною адресою ТОВ "Видавнича група "Європа" відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності; встановлено відсутність оподаткування ТОВ "Видавнича група "Європа" по ланцюгу постачання товарів; у товарно-транспортних накладних не вказано підприємство-перевізник, що унеможливлює підтвердити перевезення придбаного товару, суд зазначає наступне.

Представники позивача у судовому засіданні звертали увагу суду на відсутність відповідальності позивача за порушення вимог законодавства його контрагентами.

Суд зауважує, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, у даному випадку товарно-транспортних накладних, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей та х транспортування автомобільним транспортом.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10528520), від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14222198), якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, доводи відповідача, наведені у підтвердження порушення позивачем податкового законодавства, які покладені в основу акта перевірки Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2014 № 2923/16-03-22-03-08/24829068, суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.04.2015 № 0000422203/1121.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Емальхімпром" (ідентифікаційний код 24829068) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна