Рішення

від 11.11.2015 по справі 905/2622/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2015 Справа № 905/2622/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «³нкхаус УкраїнаВ» м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФЕНСТЕРТУРІНДУСТРІВ» , смт. Новгородське, м. Дзержинськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 11089,04грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 24.07.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 11.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНСТЕРТУРІНДУСТРІ, смт. Новгородське, м. Дзержинськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 11089,04грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №835/05/13 від 01.06.2013р. з оплати відвантаженого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 16, 525, 526, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 12, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір купівлі-продажу товарів №835/05/13 від 01.06.2013р.; додаткову угоду №1 від 02.01.2014р.; видаткову накладну №53249838 від 06.02.2014р.; рахунок-фактури №1079986 від 06.02.2014р. на суму 23241,94грн.; довіреність №175/04-1 від 06.02.2014р.; Статут; претензію №1 від 26.08.2015р.; довіреність від 04.07.2015р. на представника.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: пояснення б/н б/д стосовно відсутності в проваджені інших судів України або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спори, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав та відсутності рішення цих органів з такого спору; докази направлення акту звірки відповідачу; витяги з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача та відповідача; банківські виписки по рахунку №26004702686426 за 11.03.2014р., 13.03.2014р., 24.03.2014р., 01.04.2014р., 02.04.2014р., 07.04.2014р., 09.04.2014р., 15.05.2014р., 22.05.2014р., 03.07.2014р.; лист №81/02-1 від 15.09.2014р.

Представник позивача у судове засідання 11.11.2015р. з'явився, підтримав свою позицію.

Представник відповідача у судове засідання 11.11.2015р. без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою відповідача.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 85200, Донецька область, м. Дзержинськ, смт. Новгородське, вул. Петровського, 20.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №835/05/13 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця фурнітуру виробництва фірми WINKHAUS, складові та комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників (далі-товар), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Сторони домовились, що у зв'язку з різноманітним асортиментом товарів та великою кількістю відокремлених поставок, здійснюваних в рамках даного договору, за специфікації, в яких сторонами узгоджені асортимент, кількість та ціни кожної окремої поставки, вважати підписані обома сторонами видаткові накладні, що містять наступну інформацію: артикульні номери товарів; кількість товарів; вартість товару за одну одиницю; сумарну вартість товарів; загальну суму; суму з ПДВ.

Відповідно п. 7.1. договору, покупець зобов'язаний передплати 100% замовленого товару протягом 3 банківських днів з дня виставлення продавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно п. 15.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 02.01.2014р., даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014р.

На виконання умов договору купівлі-продажу товарів №835/05/13 від 01.06.2013р. позивач 06.02.2014р. відвантажив товар відповідачу на суму 23241,94грн., що підтверджується видатковою накладною №53249838 від 06.02.2014р.

Дана накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №175/04-1 від 06.02.2014р.

06.02.2014р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №1079986 від 06.02.2014р. на суму 23241,94грн.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав.

26.08.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 26.08.2015р. про сплату заборгованості за рахунком №1079986 від 06.02.2014р. у розмірі 11089,04грн., однак відповідачем відповідь не надана, претензія залишена без задоволення.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів №835/05/13 від 01.06.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу товарів №835/05/13 від 01.06.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу товарів №835/05/13 від 01.06.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Як встановлено ст. 655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, за передане майно (товар) покупець зобов'язаний сплатити продавцю певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі купівлі-продажу товарів №835/05/13 від 01.06.2013р., а саме протягом 3 банківських днів з дня виставлення продавцем рахунку-фактури.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною №53249838 від 06.02.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у розмірі 23241,94грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що 06.02.2014р . позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 23241,94грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в загальному розмірі 7000,00грн., що підтверджується банківськими виписками. Позивач також зарахував грошові кошти в сумі 5051,82грн. у рахунок погашення заборгованості за рахунком №1079986 на підставі листа відповідача №81/02-1 від 15.09.2014р. Решта заборгованості за рахунком №1079986 від 06.02.201 залишилась несплаченою.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від належного виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 11089,04грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 11089,04грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «³нкхаус УкраїнаВ» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФЕНСТЕРТУРІНДУСТРІВ» , смт. Новгородське, м. Дзержинськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 11089,04грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФЕНСТЕРТУРІНДУСТРІВ» , (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, смт. Новгородське, вул. Петровського, 20, ЄДРПОУ 38475169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «³нкхаус УкраїнаВ» (04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Лугова, 9, ЄДРПОУ 32380145) суму основного боргу у розмірі 11089,04грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1218,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.11.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 14854/15

надруковано 2 прим.:

1 - ГСДО,

1 - відповідачу.