Рішення

від 09.11.2015 по справі 904/8067/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.15р. Справа № 904/8067/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича аграрна фірма "Пріоритет", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, с Піщанка, Новомсковський район, Дніпропетровська область

про визнання права власності

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - керівник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича аграрна фірма "Пріоритет" звернулось до господарського суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в якому просить визнати право власності на 27/1000 частин корівника 4-х рядного загальною площею 1577,0 м2 літ. а, № 1 водопровід.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав відзив на позов, в якому зазначив, що викладені у позові підстави відображають дійсні обставини справи, та просить розглянути справу без його участі.

29.09.2015р. розгляд справи відкладався на 19.10.2015р., 19.10.2015р. розгляд справи відкладався на 09.11.2015р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представником позивача не заявлялись.

В судовому засіданні 09.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича аграрна фірма "Пріоритет" (далі - позивач) за договором купівлі-продажу будівель та споруд № 17, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 1349 у фізичних осіб придбало у власність 973/1000 частини будівель та споруд, які складаються з корівника 4-х рядного загальною площею 1577,0 м2 літ. А, водопроводу 1, силососховища 2, які розташовані за адресою: вул. Чапаєва № 59а, с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначений договір 29.04.2002 року зареєстровано комунальним підприємством Новомосковське МБТІ за реєстровим № 63 та видано Реєстраційне посвідчення від 29.04.2002 року.

04.03.2003 року договір зареєстрований в Піщанській сільській раді (далі - відповідач), про що свідчить напис на реєстраційному посвідченні.

В подальшому рішенням виконкому Піщанської сільської ради від 26.02.2004 року за № 19 у зв'язку з перенумерацією будинків, корівнику 4-х рядному ТОВ ВАФ «Пріоритет» присвоєно нову адресу: с. Новоселівка, вул. Чапаєва, 59в (а.с. 34).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (серія ВВА, бланк № 311997, № витягу 316673 від 24.03.2004 року) на праві спільної часткової власності будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська область Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Чапаєва буд. 59в, які складаються з з корівника 4-х рядного загальною площею 1577,0 м2 літ. А, водопроводу № 1, силососховища № 2. Належать:

- ОСОБА_3 належить на підставі свідоцтва про право власності 27/1000 частин

- Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича аграрна фірма "Пріоритет" - на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд № 17 від 18.04.2002 року - 973/1000 частин (а.с.35).

Зазначений факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 28.10.2015 року (а.с.96-97).

Позивач до свого позову додав докази того, що ним протягом 2006 - 2015 років сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою під пасовищами та господарськими дворами, що належать позивачу на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Як зазначено в позовній заяві, Позивач лише у 2015 році дізнався про те, що ОСОБА_3 помер 07.07.2001 року, в доказ чого надав копію свідоцтва про смерть 1-КИ № 376633 (а.с.33).

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечив, зазначив, що викладені у позові обставити відображають дійсні обставини справи.

Позивач зазначив у позові, а відповідач не спростував, що спадщина після померлого ніким не приймалася. Корівник 4-х рядний є об'єктом приватної спільної часткової власності. Частки кожного із співвласників не виділені в натурі; технічно здійснити виділення часток в натурі не надається можливим з огляду на те, що частки померлого ОСОБА_3 є незначною. Не проведення поточних ремонтів призвело б до руйнування всієї будівлі, тому позивач вимушений був здійснювати ці ремонти за власний кошт. Відповідно до чинного земельного законодавства земля в Україні може належати юридичній особі на праві користування. Право користування (оренда земельної ділянки) є оплатним. Тому позивач набув право володіння земельною ділянкою під господарськими спорудами та сплачував орендну плату протягом всього часу. Місце фактичного проживання (перебування) померлого співвласника позивачу не було відоме, про факт його смерті позивачу стало відомо лише у серпні 2015 року.

Крім того, позивачем надано довідку від 18.08.2015 року, згідно якої спірний корівник знаходиться на балансі ТОВ ВАФ «Пріоритет».

Отже, як зазначає позивач, весь час з моменту укладення договору купівлі-продажу, позивач здійснює фактичне володіння, користування зазначеним нерухомим майном, власними силами та за власні кошти здійснював утримання спірного об'єкту на своєму балансі, що є підставою для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Предметом спору у справі є вимога позивача про визнання за ним права власності за набувальною давністю на 27/1000 частин корівника 4-х рядного загальною площею 1577,0 м2 літ. А, та водопровід № 1.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 помер 07.07.2001р. , отже строк для прийняття спадщини сплинув 07.01.2002р.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, Цивільний кодекс України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина за рішенням суду. Самі по собі правила спадкування на громаду, до якої перейшло відумерле майно, не розповсюджуються.

Відповідач не надав суду доказів звернення до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою.

В силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплені в ст. 344 ЦК України положення щодо набувальної давності з'явились в українському законодавстві 01.01.2004 - з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Згідно з приписами частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Дана стаття визначає ознаки володіння, сукупність яких необхідна для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Як зазначив Верховний Суд України у своєму Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ за 2014р., для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше , необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викраденння, шахрайство).

По-друге , таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна, як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє , володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п'ять років.

Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, крім безперервного володіння упродовж 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння таким майном у розумінні приписів ч. 1 ст. 388 ЦК України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном, тим більше, не знала, хто є його власником. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном.

Водночас, згідно з п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст. 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Тобто, набувальна давність щодо об'єктів нерухомості могла застосовуватись лише після 1 січня 2011 р.

Таким чином, перебіг десятирічного строку володіння ТОВ ВАФ «Пріоритет» вказаною будівлею для цілей набувальної давності розпочався 18.04.2002 року - з дати укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги ТОВ ВАФ «Пріоритет» щодо визнання за ним права власності на 27/1000 частин корівника 4-х рядного за набувальною давністю заявлені у вересні 2015 року.

Матеріалами справи встановлено, що спірна частка господарської будівлі не була передана позивачу на підставі цивільно-правового правочину, у зв'язку з чим володіння позивачем нерухомим майном є безтитульним .

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п.13 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Також, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що заволодіння позивачем спірним майном не відбулось внаслідок протиправних дій (викрадення, шахрайство), а також відсутні будь-які вимоги осіб, що мають права на це майно щодо його повернення.

Відкритість та безперервність володіння вказаним майном підтверджується вищенаведеними доказами щодо обліку вказаного майна на балансі позивача, здійсненням ним оплат за користування земельною ділянкою на якій знаходиться нерухоме майно, виготовленням технічного паспорту. Тобто вбачається, що позивач, володіючи протягом більш ніж 10 років спірним майном ставився до нього, як до свого, та не приховував факту володіння від інших осіб, вказане майно з його володіння не вибувало та він не вчиняв дій щодо повернення цього майна.

Сукупність вищезазначених обставин свідчать про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість (понад десяти років) та безтитульність володіння позивачем спірним об'єктом, а отже, і про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначений об'єкт нерухомості на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені ст.34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст. 344 ЦК України).

За викладеного вимоги позивача щодо визнання за ним права власності за набувальною давністю на 27/1000 частин корівника 4-х рядного загальною площею 1577,0 м2 літ. А, який знаходиться за адресою: вул. Чапаєва № 59в, с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області доведені матеріалами справи, не заперечуються відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

В частині визнання за позивачем права власності на водопровід №1 суд відмовляє з тих підстав, що відповідачем не доведено належними доказами фактичного існування водопроводу № 1 та його вартості станом на дату розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою аграрною фірмою "Пріоритет" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Ювілейне, вул. 8 Березня, буд. №23, код ЄДРПОУ 31184370) право власності на 27/1000 частин корівника 4-х рядного загальною площею 1577,0 м2 літ. А, розташованого за адресою: вул. Чапаєва № 59в , с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.11.2015р.

Суддя ОСОБА_4