Рішення

від 05.11.2015 по справі 910/25324/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №910/25324/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/25324/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010»;

про стягнення 80 784,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярмоліцький А.О., довіреність б/н від 14.07.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет-2010» (надалі - відповідач) про стягнення 80 784,41 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 810/219 від 20.03.2010р. у визначений строк не розрахувався за одержану продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 46 456,63 грн., за прострочення оплати якої нараховані 10 878,40 грн. - 25% річних та 23 449,39 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015р. порушено провадження у справі № 910/25324/15 та призначено її розгляд на 05.11.2015р.

Присутній у судовому засіданні 05.11.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.09.2015р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 25.09.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2010р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № 810/219, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у встановлені договором строки продукти харчування, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних. Положення договору розповсюджуються на всі поставки товару, здійснені в період його дії, незалежно від того чи має накладна, згідно якої передано товар, посилання на договір.

Сума договору складається з вартості товару, поставленого позивачем протягом строку дії договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.18 договору, право власності на товар та ризик його загибелі чи ушкодження переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару.

Як встановлено судом, на виконання умов договору за період з 16.09.2014 року по 07.10.2014 року позивач за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 46 456,15 грн.

Відповідно до п.3.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня отримання товару, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.3.3 договору, кошти, що надійшли від покупця, зараховуються в рахунок виконання його грошових зобов'язань із найбільш раннім строком виникнення.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач за отриману продукцію за вказаний період не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за отриману продукцію в сумі 46 456,15 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання продукції за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданої продукції на суму 46 456,15грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 46 456,15грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 878,40 грн. - 25% річних та 23 449,39 грн. - інфляційних втрат, які розраховані за кожною видатковою накладною окремо.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до п. 5.1. договору, при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором, покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, також 25% (двадцять п'ять) річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 25% річних та інфляційних втрат, який доданий до позовної заяви, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 25% річних в сумі 10 878,40 грн. підлягають задоволенню повністю.

Позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 19 853,45 грн., згідно з розрахунком суду.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2010» (юридична адреса: 03191, м. Київ, вул. Якубовського маршала, 2; фактична адреса: м. Київ, бул. Л. Українки, 34; код ЄДРПОУ 36884645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат» (10025, м. Житомир, вул. Баранова, 127; код ЄДРПОУ 32122069) основний борг у сумі 46 456 грн. 63 коп., 10 878 грн. 40 коп. - 25% річних, 19 853 грн. 45 коп. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору в сумі 1163грн. 78 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 10.11.2015р.

Суддя А.І. Привалов