Рішення

від 03.11.2015 по справі 702/635/15-ц

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/702/195/15

Справа № 702/635/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Мазай Н.В.

із секретарями с/з ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю позивача: ОСОБА_3

представників позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

представників відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 Терра» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, розірвання попереднього договору, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, розірвання попереднього договору посилаючись на те, що на підставі Державного акта на право власності на землю серії ІІ-ЧР № 032707, виданого Цибулівською селищною радою Монастирищенського району вона є власником земельної ділянки, площею 3,9 га ( земельного паю). Згідно договору оренди земельної ділянки від 21.07.2008 року, вказана земельна ділянка до 13.09.2014 року перебувала в оренди в СФГ «Щедре». Весною 2014 року, в засобах масової інформації та на зборах власників земельних та майнових паїв, відповідач, заохочуючи власників земельних паїв до співпраці, зробив повідомлення про істотні умови договорів оренди земельних ділянок, в тому числі і розмір орендної плати, яка повинна була включати 1 т зерна пшениці, 1050 кг зерна кукурудзи, 200 кг. насіння соняшника, премію 2000 грн. В забезпечення укладення договору оренди землі в майбутньому відповідач 03.06.2014 року схилив її на укладення попереднього договору щодо укладення договору оренди земельної ділянки. В п. 1 попереднього договору, передбачено укладення договору оренди земельної ділянки до 31.12.2015 року. Станом на жовтень 2014 року виникла потреба в додаткових коштах, а тому вона вирішила обробляти власну земельну ділянку 3,9 га, особисто та з залученням членів родини, з метою отримання прибутку, що перевищує розмір орендної плати. В зв»язку з цим, 20.10.2014 року вона звернулася до відповідача з письмовою заявою про розірвання попереднього договору від 03.06.2014 року, яка була прийнята та погоджена керівництвом відповідача. За збігом договору оренди з попереднім орендарем, вона приступила до обробітку власної земельної ділянки. Всупереч розірванню попереднього договору, відповідач визначає межі належної їй земельної ділянки, обробляє дану земельну ділянку. При цьому, відповідач вказує на наявність для цього правової підстави - договору оренди земельної ділянки, який нібито укладався між нею та відповідачем і який зареєстровано в Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області. Реєстраційна служба підтвердила факт реєстрації спірного договору оренди земельної ділянки. Вважає, що вказаний договір порушує її право власності на земельну ділянку площею 3,9 га та таке право підлягає захисту з огляду на наступне: на підпис їй договір оренди не надавався, якщо на ньому мається її підпис то він виконаний під впливом помилки та обману зі сторони відповідача. Під час підписання попереднього договору, 03.06.2014 року, представником відповідача їй надавалось декілька бланків на підпис, які вона, помилково, вважаючи, що це попередній договір підписала. Про відсутність усвідомлення підпису на угоді оренди землі свідчить її заява від 20.10.2014 року про розірвання попереднього договору, в якій відсутнє посилання на договір оренди земельної ділянки. Після 20.10.2014 року вона не могла підписати договір оренди, оскільки наміру на його укладення не мала. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 16, 203, 207, 215, 229, 230 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 15, 16 Закону України « Про оренду землі». Вважає, що відповідач є недобросовісною стороною правовідносин, оскільки знав про відсутність її волевиявлення щодо укладення договору оренди землі, однак всупереч цьому обманом організував її підпис на договорі та провів державну реєстрацію договору оренди землі. Відповідач, за неї поставив підписи на акті приймання-передачі землі, акті відведення земельної ділянки на місцевості, в заяві про проведення державної реєстрації договору оренди тощо, за відсутності відповідної довіреності. В попередньому договорі, згідно п. 5 передбачалась орендна плата основного договору. Однак, в попередньому договорі орендна плата конкретизована без покликання на Додаток до договору, в якому має визначатись форма орендної плати та який є невід»ємною частиною договору. Натомість, в п. 9 основного договору оренди, зазначено, що такий додаток до договору долучається та є його невід»ємною частиною. При цьому, в даному додатку розміри орендної плати значно нижчі, ніж були запропоновані раніше. Пункт 31 основного договору суперечить виробничим та моральним засадам. Пункт 28 основного договору суперечить інтересам орендодавця, оскільки за змістом даного пункту строк дії договору факти не 5 років, як визначено договором, а 6 років. Вважає, що договір оренди землі необхідно визнати недійсним. Оскільки при його оформленні та реєстрації порушені вимоги ст. ст. 203, 207, 229, 230 ЦК України, ст. ст. 15, 16 ЗУ « Про оренду землі». В обґрунтування вимог про повернення земельної ділянки та розірвання попереднього договору посилається на норми ст. ст. 216, 627, 651 ЦК України. Просить суд постановити рішення, яким визнати договір належної їй земельної ділянки площею 3, 9 га, укладений від її імені з відповідачем та зареєстрований в реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ в березні місяці 2015 року недійсним, повернути їй земельну ділянку. Розірвати попередній договір щодо укладення договору оренди землі, який укладено нею з відповідачем 03.06.2014 року, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В судовому засіданні 29.09.2015 року позивач ОСОБА_3 позов підтримала повністю, просить його задоволити та пояснила, що земельна ділянка, яка належить їй на праві приватної власності перебувала в оренді в СФГ «Щедре», про що був укладений договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчувався приблизно 12-13 березня 2015 року. 03.06.2014 року вона з відповідачем заключила попередній договір оренди землі. Вона підписала попередній договір з відповідачем, ще приблизно за рік до того, як закінчився строк дії договору з СФГ «Щедре». Відповідач повідомляв, що надасть людям робочі місця, а тому вона вирішила укласти договір оренди землі з відповідачем. Представник відповідача надала їй на підпис документи і вона розписалася в них. При цьому, вона надала представнику відповідача документи, а саме паспорт, державний акт, з яких виготовлені копії. На підпис їй надавали лише попередній договір, основного договору вона не бачила, основний договір не підписувала і з представником відповідача ОСОБА_9 договір не укладала. На той час, коли вона підписала попередній договір оренди землі її повністю влаштовували його умови. В подальшому виникли проблеми в чоловіка зі здоров»ям і вона вирішила розірвати попередній договір з відповідачем, оскільки їй потрібні були кошти на лікування. Вона зверталася до відповідача з вимогою розірвати попередній договір оренди землі. Декілька разів приходила в офіс відповідача, але керівництва не було, і потім чоловік 20.11.2014 року зареєстрував у відповідача, а саме в ОСОБА_9 її заяву про розірвання попереднього договору, яка відповідачем була погоджена. В зв»язку з цим вона вважала договір з відповідачем розірваним. В подальшому вона будь-яких контактів з відповідачем не мала. В березні місяці 2015 року вона дізналася про реєстрацію спірного договору оренди землі. Будь-яких довіреностей вона нікому не давала на реєстрацію договору. Її волі на реєстрацію цього договору не було і їй навіть не було відомо про його реєстрацію. В даний час вона здійснює обробіток земельної ділянки власними силами. Всі кошти отримані від обробітку земельної ділянки витрачають на лікування. Вважає, що договір оренди повинен бути визнаний недійсним, тому що вона подала заяву про розірвання попереднього договору, яка погоджена керівництвом відповідача. Орендної плати від відповідача вона не отримувала. В попередньому договорі розмір орендної плати оговорено не було.

В судове засідання 03.11.2015 року позивач не з»явилась. Надала заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( а.с. 145).

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні 29.09.2015 року позов підтримав повністю, просить його задоволити та дав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяві.

В судовому засіданні 29.09.2015 року представник відповідача ОСОБА_7 позов не визнав повністю, заперечував проти його задоволення, підтримав подані заперечення відповідно до яких відповідачі заперечують проти позовної заяви та вважає, що дана позовна заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного. 02 березня 2015 року ОСОБА_3 уклала із ТОВ "ОСОБА_8 Терра" договір оренди на земельну ділянку кадастровий номер 7123455500:03:001:0035. При укладенні договору оренди повністю дотримані вимоги щодо письмової форми (ст. 208 ЦК України, ст. 14 Закону України "Про оренду землі"), змісту та умов договорів оренди землі. Договір оренди землі між ТОВ "ОСОБА_8 Терра" та ОСОБА_3 вчинений в належній формі. Згода щодо необхідних для них істотних умов була досягнута, про що свідчить підписання договору оренди сторонами. Позивачем в позовній заяві викладені обставини, які не підтверджені жодними допустимими доказами. В обґрунтування заперечення посилаються на ст. ст. 202, 203, 204, 207, 208, 210, 215, 626, 638, ЗУ « Про оренду землі» та просять в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання 03.11.2015 року представник відповідача не з»явився. Надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги не визнав повністю, просить в задоволенні позову відмовити. ( а.с. 146).

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідка, в ході розгляду справи, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення та виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів;

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України ( ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі Державного акта на право власності на землю серії ІІ-ЧР № 032707, виданого Цибулівською селищною радою Монастирищенського району позивач є власником земельної ділянки, площею 3,9 га ( земельного паю) ( а.с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Стаття 1 Закону України В«Про оренду земліВ» визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 03 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 Терра» та ОСОБА_3 укладено попередній договір щодо укладення договору оренди землі ( а.с. 11-12), а 02 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 Терра» та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції у Черкаській області 17 березня 2015 року за № 20049743 ( а.с. 153-154, 168).

Посилання позивача на відсутність вільного волевиявлення на укладення договору оренди землі від 02 березня 2015 року та укладення його під впливом помилки чи введення в оману спростовується наступним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно правової позиції у справі № 6-127ц13 Постанови Верховного Суду України від 18.12.2013 року :"вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Оспорюваний договір оренди землі від 02.03.2015 року містить підписи сторін правочину, а саме орендодавця - ОСОБА_3 та орендаря - представника ТОВ «ОСОБА_8 Терра» ( а.с. 27-28). При цьому повноваження представника орендаря ТОВ «ОСОБА_8 Терра» - ОСОБА_9 підтверджені належним чином, а саме довіреністю № 7 від 02.04.2014 року ( а.с. 116).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи суд у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи; роз'яснював позивачу та відповідачу їх права та обов'язки; сприяв здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим Кодексом; роз'ясняв їх право та надавав їм можливість заявляти клопотання.

Суду належних та допустимих доказів того, що позивач спірного договору оренди землі від 02.03.2015 року не підписувала не надано. Клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, відповідно до вимог ст. 143 ЦПК України сторонами не заявлено.

Суд вважає, що заява позивача на адресу відповідача про розірвання попереднього договору оренди землі датована 20.10.2014 року ( а.с. 15), не може бути доказом відсутності волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі від 02.03.2015 року та підставою вважати укладення договору оренди під впливом помилки чи введення в оману, оскільки вона датована 20.10.2014 року, тобто до дати підписання сторонами договору оренди землі. Відповідно до змісту вказаної заяви, позивач просить розірвати попередній договір оренди землі, не вказуючи в заяві про розірвання договору оренди землі, що спростовує посилання позивача на підписання ним одночасно попереднього договору щодо укладення договору оренди землі та договору оренди землі. Будь-яких доказів на підтвердження того факту, що позивач договір оренди землі від 02.03.2015 року підписував не 02.03.2015 року, а в іншу дату, суду не надано та відповідно позивачем не спростовано заперечення відповідача від 14.09.2015 року, в цій частині.

Крім цього, відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Будь-яких доказів, визначених ст. 57 ЦПК України, на предмет відсутності вільного волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі від 02 березня 2015 року та укладення його під впливом помилки чи введення в оману, суду не надано.

Суду надано сторонами акт приймання-передачі земельної ділянки від 02.03.2015 року, Додаток до договору оренди землі від 02.03.2015 року з визначенням форми та розміру орендної плати, які містять підпис орендодавця - позивача у справі ОСОБА_3 та представника орендаря ОСОБА_9 ( а.с. 29).

Позивачем посилання на те, що підпис в акті приймання-передачі земельної ділянки ( а.с. 29) не її, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає правочин, як дію особи спрямовану на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ст. 207 ЦК України), а тому з урахуванням всих вище наведених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення спірного договору оренди землі від 02.03.2015 року чи вчинення його під впливом помилки чи введення в оману.

Посилання позивача на те, що відповідачем поставлено підписи від імені позивача в акті визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ( а.с. 32) відсутні.

Відповідно правових позицій у справах № 6-215цс14 від 21.01.2015 року, № 6-78цс13 від 25.12.2013 року, виходячи з того, що відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Враховуючи, що позивачем не доведено суду в чому саме полягає порушення прав позивача за п. п. 28, 31 Договору, а тому суд вважає, що підстав визнавати договір оренди землі недійсним з цих підстав немає.

Відповідно правової позиції у справі № 6-162ц13 Постанови Верховного Суду України від 19.02.2014 року : "Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору".

Суду надано попередній договір щодо укладення договору оренди землі від 03.06.2014 року та договір оренди землі від 02.03.2015 року. Вказані договори містять підписи сторін, а саме орендодавця - ОСОБА_3 та представника орендаря - ОСОБА_9 ( а.с. 11-12, 27-28).

В п. 5 поперднього договору визначено розмір орендної плати 4,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передбачено натуральну та/або відробіткову форму орендної плати ( а.с. 11). Договором про оренду землі від 25.12.2014 року в п. 9 визначено розмір орендної плати, а саме 4,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та передбачено натуральну та/або відробіткову форму орендної плати ( а.с. 27). Згідно наданого суду додатку до договору оренди землі від 02.03.2015 року визначено форму та розмір орендної плати, та відповідно дану домовленість скріплено підписами сторін, позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_9 ( а.с. 29).

Доказів того, що позивач даний додаток до договору не підписував суду не надано, а тому суд робить висновок, що позивач підписавши даний додаток до договору, який датований пізніше попереднього договору, повністю та беззастережно погодився на ті умови, які визначені даним додатком, а саме форму та розмір орендної плати. За таких обставин, суд не вбачає порушень прав позивача чи обману з боку відповідача. Крім цього, позивач підписавши попередній договір щодо укладення договору оренди земельної ділянки та договір оренди земельної ділянки, без застережень, зауважень, доповнень повністю погодився з умовами, які викладені в даних документах, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині визнання договору оренди землі недійсним відсутні, в зв"язку з чим і відсутні підстави для задоволення позову в частині повернення земельної діялянки позивачу, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Суд вважає, що підстави для розірвання попереднього договору щодо укладення договору оренди землі від 03.06.2014 року відсутні, оскільки позивач підписав договір оренди землі від 02.03.2015 року, погодившись з усіма його умовами.

Покази свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні підтвердив факт заохочування відповідачем до укладення договорів оренди земельних ділянок з обіцянками певного розміру орендної плати, а також той факт, що йому відомо про те, що позивач основного договору оренди землі не підписувала зі слів сина позивача, не підтверджують позовні вимоги позивача, достатні для задоволення позову.

Доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову є безпідставними, спростовуються вищенаведеними положеннями законодавства та обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов не обгрунтований, не підтверджений доказами та до задоволення не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного ст. ст. 93, 124 ЗК України, ст. ст. 202, 203, 215, 626, 651, 792 ЦК України, Закону України «Про оренду землі» № 161 -ХІV від 06.10.1998 року із змінами і доповненнями ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та керуючись ст. ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 14, 31, 57, 58-61, 88, 158-159, 197, 213- 215, 355, 360-7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 Терра» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, розірвання попереднього договору, повернення земельної ділянки відмовити повністю.

Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення (вручення) може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Мазай