Рішення

від 10.11.2015 по справі 913/691/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 листопада 2015 року Справа № 913/691/15

Провадження №30/913/691/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ в особі філії АТ "Укрексімбанк", м. Луганськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал" , м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 1094", м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, головний юрисконсульт юридичної служби, довіреність від 14.12.2012 № 010-01/9767;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед позивачем за генеральною угодою від 19.01.2011 № 61111N1 та кредитним договором від 15.06.2012 № 61112К4 на предмет іпотеки за іпотечним договором № 61111Z1 від 19.01.2011, посвідченим 19.01.2011 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за № 85 зі змінами, укладеними між третьою особою та позивачем, а саме: будівлю їдальні з підвалом та склад матеріальний з підвалом, які розташовані за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонная, б. 101Г, що складається з: 26-1, пд. 26 4 , 26, склад матеріальний з підвалом, вхідним ганком, входом в підвал, шлакоблок, цегла, загальною площею 466,8 кв.м; 2-2, пд. 2,2 1 , 2 4, 2 3 будівля ідальні з підвалом, вхідні ганки, входом до підвалу, цегла, загальною площею 1693,5 кв.м, що належить відповідачу у справі на підставі договору купівлі-продажу частини виробничої будівлі, посвідченого 06.03.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 7361 та договором купівлі-продажу виробничої будівлі, посвідченого 20.01.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстром № 410, зареєстрованих МКП БТІ м. Луганська 29.11.2004 в книзі 22, номер запису 2235,

- за рахунок предмета іпотеки задовольнити вимоги позивача по стягненню заборгованості генеральної угоди від 19.01.2011 № 61111N1 та кредитним договором від 15.06.2012 № 61112К4 в сумі 350442 грн. 74 коп., в тому числі:

174000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;

43458 грн. 94 коп. - прострочені проценти за користування кредитом;

6300 грн. 00 коп. - прострочена комісія за управління кредитом;

34031 грн. 50 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

7485 грн. 79 коп. - пеня за несвоєчасну оплату процентів;

1089 грн. 16 коп. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом;

4205 грн. 09 коп. - 3% річних;

74622 грн. 26 коп. - інфляційні втрати;

5250 грн. 00 коп. - штрафи;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України В«Про виконавче провадженняВ» з початковою ціною реалізації, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

Позивачем 28.09.2015 через канцелярію суду було надано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив викласти позовні вимоги в наступній редакції:

- в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед позивачем за генеральною угодою від 19.01.2011 № 61111N1 та кредитним договором від 15.06.2012 № 61112К4 в сумі 350442 грн. 74 коп., в тому числі: 174000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 43458 грн. 94 коп. - прострочені проценти за користування кредитом, 6300 грн. 00 коп. - прострочена комісія за управління кредитом, 34031 грн. 50 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 7485 грн. 79 коп. - пеня за несвоєчасну оплату процентів, 1089 грн. 16 коп. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, 4205 грн. 09 коп. - 3% річних, 74622 грн. 26 коп. - інфляційні втрати, 5250 грн. 00 коп. - штрафи, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 61111Z1 від 19.01.2011, посвідченим 19.01.2011 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за № 85 зі змінами, укладеними між третьою особою та позивачем, а саме: будівлю їдальні з підвалом та склад матеріальний з підвалом, які розташовані за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонная, б. 101Г, що складається з: 26-1, пд. 26 4 , 26, склад матеріальний з підвалом, вхідним ганком, входом в підвал, шлакоблок, цегла, загальною площею 466,8 кв.м; 2-2, пд. 2,2 1 , 2 4, 2 3 будівля ідальні з підвалом, вхідні ганки, входом до підвалу, цегла, загальною площею 1693,5 кв.м, що належить відповідачу у справі на підставі договору купівлі-продажу частини виробничої будівлі, посвідченого 06.03.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 7361 та договором купівлі-продажу виробничої будівлі, посвідченого 20.01.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстром № 410, зареєстрованих МКП БТІ м. Луганська 29.11.2004 в книзі 22, номер запису 2235,

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України В«Про виконавче провадженняВ» з початковою ціною реалізації, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

Заява прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та третя особа витребувані судом документи не представили, правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем реєстрації ТОВ «Антал» є 91047, Луганська область, місто Луганськ, вул. Оборонная, б. 101 «Г».

Долучені до матеріалів справи документи свідчать, що третьою особою у справі здійснено реєстрацію змін до установчих документів 23.07.2014 щодо зміни місця реєстрації. Так, юридчиною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 1094" є 01326, м. Київ, вул. Михайла Донця, б. 17/46.

Листом від 16.03.2015 № 511-30-100 УДППЗ В«УкрпоштаВ» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, то інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (далі - банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-шведське АТП 10943» (позичальник, третя особа), 19.01.2011 укладено генеральну угоду № 61111N1.

В рамках вказаної генеральної угоди 15.06.2012 укладено кредитний договір № 61112К4 (далі за текстом - кредитний договір).

Предметом вказаного кредитного договору є правовідносини, за якими банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору (п. 3.1).

Кредит надається позичальнику шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.2.1 договору встановлено ліміт кредитної лінії - 450 000 грн.

В пункті 3.2.2 договору визначено кінцевий термін погашення кредиту: 30 травня 2015 року.

Відповідно до п. 3.2.5 договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 21% річних.

Розмір комісії за управління кредитом: 0,1% від ліміту кредитної лінії (п. 3.2.6 договору).

У відповідності до п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити кредит згідно із графіком надання та погашення кредиту.

Пункт 3.5.1 кредитного договору передбачає, що сплата процентів за траншами здійснюються з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць.

Умовами п. 4.1.1 кредитного договору передбачено, що сплата комісії за управління кредитом підлягає сплаті щомісяця по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - до 15 числа).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов'язань, визначених цим договором, позичальник сплачує банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за ненадання позичальником довідок/документів (за винятком фінансової звітності, довідки про обсяги грошових надходжень та середньоденних залишків коштів на рахунках в інших банках, довідки про заборгованість за кредитними операціями в інших банках, документів, що підтверджують страхування майна, наданого у забезпечення, правовстановлюючих документів щодо надання витягів із протоколів засідань органів управління позичальника про отримання кредиту/надання майна в заставу), позичальник сплачує банку штраф у розмірі 250 грн. за кожне таке порушення.

Згідно із п. 7.5 договору за невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 5.1.3.6 договору (позичальник зобов'язаний спрямовувати та підтримувати чисті грошові надходження на рахунки позичальника, відкриті у банку, таким чином, щоб частка чистих щоквартальних грошових потоків була не меншою, ніж частка, яку становить заборгованість позичальника за кредитним операціями у філії банку у м. Луганську в загальному кредитному портфелі), Позичальник сплачує банкові штраф в сумі 2250 грн. 00 коп. за кожне порушення такого зобов'язання.

В забезпечення зобов'язань третьої особи за генеральною угодою від 19.01.2011 № 61111N1 між банком та відповідачем у справі було укладено іпотечний договір від 19.01.2011 за реєстр. № 85.

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору (з урахуванням змін. внесених договором про зміну умов іпотечного договору від 15.06.2012 за реєстр. № 705) іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із генеральної угоди від 19.01.2011 № 61111N1 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеного між іпотекодержателем та ТОВ «Українсько-Шведське АТП 1094», відповідно до якого іпотекодержателя при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, встановленого в розмірі 1000000 грн. 00 коп., терміном користування до 30.05.2015.

Об'єктом іпотеки є будівля їдальні з підвалом та склад матеріальний з підвалом, які розташовані за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонная, б. 101Г, що складається з: 26-1, пд. 26 4 , 26, склад матеріальний з підвалом, вхідним ганком, входом в підвал, входом до підвалу, цегла, загальною площею 466,8 кв.м та 2-2, пд.. 2,2 1 , 2 4 , 2 3 будівля їдальні з підвалом, вхідні ганки, входом до підвалу, цегла, загальною площею 1693,5 кв.м. (п. 1.3 іпотечного договору.)

За домовленістю сторін на дату укладання цього договору загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 2250000 грн. 00 коп. (абз. 5 п. 1.3 іпотечного договору).

Згідно із п. 2.1.4 іпотечного договору іпотекодержателя має право у разі невиконання боржником умов кредитного договору та/або невиконання іпотекодавцем умов цього договору одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2.1.5 іпотечного договору також іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Умовами п. 2.2.2 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель зобов'язаний у разі порушення зобов'язань за кредитним договором та/або умов цього договору надіслати боржнику та/або іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушень, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30денний строк та попередження про звернення стягнення (в тому числі дострокове) на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пункт 5.2 іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріусу, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки на підстав цього договору або шляхом позасудового врегулювання на підстав договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Реалізація предмету іпотеки у разі звернення стягнення на нього стягнення зі рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України.

В порушення умов кредитного договору та іпотечного договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту у встановлені строки.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п. 4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, кредит було видано банком третій особі. Проте, останній порушує договірні зобов'язання щодо погашення кредиту, відсотків та комісії.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 1 Закону України В«Про іпотекуВ» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про іпотекуВ» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України В«Про іпотекуВ» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України В«Про іпотекуВ» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправірозпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини 1 вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону).

В пункті 4.4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорівВ» , зокрема, зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Положеннями ч. 1 ст. 39 закону В«Про іпотекуВ» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Таким чином, одним із завдань суду при розгляді справ про звернення стягнення на предмет іпотеки є визначення загального розміру заборгованості, та усіх її складових, оскільки останні підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Як вже було встановлено та зазначено вище, третя особа порушила свої зобов'язання за генеральною угодою від 19.01.2011 № 61111N1 та кредитним договором від 15.06.2012 № 61112К4 щодо сплати на користь позивача заборгованості за кредитом та відсотками за його користування, що надає позивачу право ініціювати в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

При визначенні розміру заборгованості, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, суд виходить з наступного.

Станом на момент розгляду справи третя особа має заборгованість перед позивачем за генеральною угодою від 19.01.2011 № 61111N1 та кредитним договором від 15.06.2012 № 61112К4, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 174000 грн. 00 коп., прострочених процентів за користування кредитом в сумі 43458 грн. 94 коп., простроченої комісії за управління кредитом в сумі 6300 грн. 00 коп.

Факт прострочення виконання третьою особою своїх зобов'язань за зазначеними вище кредитним договором щодо сплати заборгованості за тілом кредиту (основним зобов'язанням) та відсотків за його користування підтверджується матеріалами справи, та відповідачем і третьою особою не спростовуються.

Зазначене, на підставі п. 2.2.2 іпотечного договору та вищезгаданих положень Закону України В«Про іпотекуВ» надає позивачу право на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог за кредитним договором в вказаному розмірі, тобто позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог за кредитними договорами в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 34031 грн. 50 коп. за період з 01.07.2014 по 31.03.2015, пені за несвоєчасну оплату процентів в сумі 7485 грн. 79 коп. за період з 08.07.2014 по 14.08.2015, пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в сумі 1089 грн. 16 коп. за період з 08.07.2014 по 14.08.2015, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у справі № 826/18327/14, за адміністративним позовом ТОВ «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 № 1053-р».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ є загальновідомим фактом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач у справі зареєстрований за адресою: 91017, Луганська область, місто Луганськ, вул. Оборонна, 101 «В».

Долучені до матеріалів справи документи свідчать, що позичальником здійснено реєстрацію змін до установчих документів 23.07.2014 щодо зміни місця реєстрації. Так, юридчиною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 1094" є 01326, м. Київ, вул. Михайла Донця, б. 17/46. Станом на 14.04.2014 позичальник був зарестрований у м. Луганську.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.

Закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені та штрафу з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для спірних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 34031 грн. 50 коп. за період з 01.07.2014 по 31.03.2015 та пеня за несвоєчасну оплату процентів в сумі 7485 грн. 79 коп. за період з 08.07.2014 по 14.08.2015 підпадає під дію мораторію щодо нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, встановленого Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» .

Враховуючи те, що обсяг відповідальності заставодавця має відповідати обсягу відповідальності боржника, то в задоволенні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну оплату процентів слід відмовити щодо відповідача у справі.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в сумі 1089 грн. 16 коп. за період з 08.07.2014 по 14.08.2015, суд дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог в сумі 1074 грн. 59 коп. за заявлений період.

Щодо нарахованих позивачем штрафів, суд зазначає таке.

Позивачем на підставі пунктом 7.4 договору нараховано відповідачеві штраф в сумі 500 грн. 00 коп. за період 2-3 квартал 2014 року у зв'язку із невиконанням третьою особою зобов'язань з надання банку розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості позичальника та звіту з екологічних та соціальних питань.

Крім того, на підставі цього ж пункту позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 250 грн. 00 коп. за невиконання третьою особу зобов'язань щодо подання до 26.01.2015 плану природоохоронних заходів на поточний рік.

На підставі п. 7.5 договору позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 4500 грн. 00 коп. за період 1-2 квартал 2014 року у зв'язку із невиконанням третьою особою зобов'язань з спрямовування та підтримування чистих грошових надходжень на рахунки позичальника, відкриті у банку, таким чином, щоб частка чистих щоквартальних грошових потоків була не меншою, ніж частка, яку становить заборгованість позичальника за кредитним операціями у філії банку у м. Луганську в загальному кредитному портфелі.

У пунктах 7.4 та 7.5 кредитного договору також передбачено, що штрафна санкція підлягає сплаті протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

Порядок відправлення повідомлень сторонами згідно з цим договором встановлено п. 8.4 кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ні яким чином не направляв третій особі повідомлення про сплату вказаних вище штрафних санкцій, що також підтверджується письмовими поясненнями позивача від 06.10.2015.

Доводи позивача про неможливість направлення відповідачу відповідних повідомлень з посиланням на лист Укрпошти, згідно з яким пересилання поштової кореспонденції до м. Луганськ з 27.11.2014 не відбувається, судом відхиляються, оскільки позивачем не доведено неможливість направлення третій особі повідомлення про необхідність сплати штрафних санкцій будь-яким альтернативним способом.

Водночас, проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою передбачено, що на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

На підставі викладеного вище та враховуючи те, що обсяг відповідальності іпотекодавця має відповідати обсягу відповідальності боржника, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення штрафу у загальному розмірі 5250 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" сплата 3% річних та інфляційних нарахувань не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за коистування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов до висновку про стягнення 3% річних за простроченим кредитом в сумі 3462 грн. 13 коп. за період 01.07.2014 по 14.08.2015, 3% річних за простроченими процентами в сумі 732 грн. 82 коп. за період з 08.07.2014 по 14.08.2015 (загальна сума 3% річних 4194 грн. 95 коп.), інфляційних втрат за простроченим кредитом в сумі 61590 грн. 49 коп. за період з липня 2014 року по липень 2015 року та інфляційних втрат за простроченими процентами в сумі 13031 грн. 77 коп. за період з липня 2014 року по липень 2015 року (загальна сума інфляційних втрат 74622 грн. 26 коп).

Щодо позовних вимог позивача про визначення в резолютивній частині рішення суду способу реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження та визначення, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, вимоги позивача про визначення способу реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, відповідають вимогам зазначеного положення Закону, а тому підлягають задоволенню.

При визначенні початкової ціни предмету іпотеки в порядку, визначеному ст. 39 Закону, суд виходить з наступного.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В пункті 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 зазначено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Згідно з п. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України, цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Так, альтернативне визначення початкової ціни предмету іпотеки, в порядку, визначеному ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства (справедливості, добросовісності й розумності) (ст. 6 ЦК України), оскільки буде в змозі ефективно захистити права та інтереси сторін у даній справі, в т.ч. і з тих підстав, що на даний час існують об'єктивні та суб'єктивні перешкоди в виконанні судового рішення по даній справі (перебування предмету іпотеки на тимчасово окупованій території, фактична неможливість визначення її оцінки, законодавча заборона на реалізацію майна, що є предметом іпотеки, тощо). Після ж усунення перешкод для фактичного виконання судового рішення, можуть істотно змінитися обставини, що в т.ч. можуть вплинути на початкову ціну предмету іпотеки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог позивача про визначення в резолютивній частині рішення, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Крім того, судом відхиляються посилання третьої особи (позичальника) на ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони на відчуження та примусову реалізацію на публічних торгах об"єкту застави з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Так, вказана стаття не містить посилання на ст. 39 Закону України "Про іпотеку" щодо заборони реалізації права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки та не зупиняє її дії.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, а саме: в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 174000 грн. 00 коп., прострочених процентів за користування кредитом в сумі 43458 грн. 94 коп., простроченої комісії за управління кредитом в сумі 6300 грн. 00 коп., пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в сумі 1074 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 4194 грн. 95 коп., інфляційних втрат в сумі 74622 грн. 26 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 61111Z1 від 19.01.2011, посвідченим 19.01.2011 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за № 85 зі змінами, укладеними між третьою особою та позивачем, а саме: будівлю їдальні з підвалом та склад матеріальний з підвалом, які розташовані за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонная, б. 101Г, що складається з: 26-1, пд. 26 4 , 26, склад матеріальний з підвалом, вхідним ганком, входом в підвал, шлакоблок, цегла, загальною площею 466,8 кв.м; 2-2, пд. 2,2 1 , 2 4, 2 3 будівля їдальні з підвалом, вхідні ганки, входом до підвалу, цегла, загальною площею 1693,5 кв.м, що належить відповідачу у справі на підставі договору купівлі-продажу частини виробничої будівлі, посвідченого 06.03.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 7361 та договором купівлі-продажу виробничої будівлі, посвідченого 20.01.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстром № 410, зареєстрованих МКП БТІ м. Луганська 29.11.2004 в книзі 22, номер запису 2235; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України В«Про виконавче провадженняВ» з початковою ціною реалізації, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог за позовом покладається на відповідача.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 1094" про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Антал», м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 101 «Г», код 31139197, - предмет іпотеки за іпотечним договором № 61111Z1 від 19.01.2011, посвідченим 19.01.2011 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за № 85 зі змінами, а саме: будівлю їдальні з підвалом та склад матеріальний з підвалом, які розташовані за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонная, б. 101Г, що складається з: 26-1, пд. 26 4 , 26, склад матеріальний з підвалом, вхідним ганком, входом в підвал, шлакоблок, цегла, загальною площею 466,8 кв.м; 2-2, пд. 2,2 1 , 2 4, 2 3 будівля їдальні з підвалом, вхідні ганки, входом до підвалу, цегла, загальною площею 1693,5 кв.м, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу частини виробничої будівлі, посвідченого 06.03.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 7361, та договором купівлі-продажу виробничої будівлі, посвідченого 20.01.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстром № 410, зареєстрованих МКП БТІ м. Луганська 29.11.2004 в книзі 22, номер запису 2235, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, вул. Горького, б. 127, код ЄДРПОУ 00032112 , в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, м. Київ, вул. Тельмана, б. 5, код ЄДРПОУ 21794398 , в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 174000 грн. 00 коп., прострочених процентів за користування кредитом в сумі 43458 грн. 94 коп., простроченої комісії за управління кредитом в сумі 6300 грн. 00 коп., пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в сумі 1074 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 4194 грн. 95 коп., інфляційних втрат в сумі 74622 грн. 26 коп., що утворилась у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-шведське АТП 1094» за кредитним договором від 15.06.2012 № 61112К4. Видати наказ.

3. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України В«Про виконавче провадженняВ» з початковою ціною реалізації, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антал», м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 101 «Г», код 31139197, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, вул. Горького, б. 127, код ЄДРПОУ 00032112 , в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, м. Київ, вул. Тельмана, б. 5, код ЄДРПОУ 21794398, судовий збір в сумі 6073 грн. 01 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 13.11.2015.

Суддя І.П. Голенко