Вирок

від 11.11.2015 по справі 447/2645/15-к

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №1-кп/447/201/15 Справа №447/2645/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2015 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві кримінальне провадження, внесене в ЄРДР під № 12013150250000538 від 29.05.2013 року, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв, Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, директора ТзОВ "Гал-приз", невійськовозобов"язаного, розлученого, раніше не судимого,

за ч.1 ст. 388 КК України

в с т а н о в и в :

У відділі державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТзОВ «Гал-Приз» (Львівська область, м. Миколаїв, вул. В. Великого, 4а/6; код ЄДРПОУ 13831487) на загальну суму 84107, 61 грн., яке включає: виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-9728 від 21.03.2011, виданого Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ТзОВ «Гал-приз» на користь бюджету податкового боргу в сумі 8692, 38 грн.; виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-14089 від 20.02.2012, виданого Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ТзОВ «Гал-приз» на користь бюджету податкового боргу в сумі 7555, 59 грн.; виконавче провадження з примусового виконання наказу №5015/5497/11 від 09.03.2012 виданого Господарським районним судом Львівської області про стягнення з ТзОВ «Гал-Приз» на користь Миколаївської міської ради боргу на суму 67 859, 64 грн. На виконання вказаних виконавчих документів 19.04.2012 державними виконавцями відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлено строк для добровільного виконання, однак боржником у термін до 26.04.2012 для добровільного виконання виконавчі документи на підставі рішення суду не надано.

28.05.2012 державним виконавцем за адресою: м.Миколаїв, вул. Полуботка, 10, Львівської області, складено акт опису й арешту майна, а саме: нежитлової будівлі (цегляного складу), на яку накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним, тобто, не знищувати, не пошкоджувати та не відчужувати, що особисто прийняв на відповідальне зберігання директор ТзОВ «Гал-Приз» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що останній розписався особисто у вказаному акті і отримав під розписку копію акту від 28.05.2012.

29.05.2012 державним виконавцем за адресою: м. Миколаїв, вул. Полуботка, 10, Львівської області, складено акт опису й арешту майна, а саме: бетонних плит у кількості 96 штук, на які накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним, тобто, не знищувати, не пошкоджувати та не відчужувати, що особисто прийняв на відповідальне зберігання директор ТзОВ «Гал-Приз» - ОСОБА_4 , про що останній розписався особисто у вказаному акті від 29.05.2013

Крім того, ОСОБА_4 , попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, згідно акту опису й арешту майна від 28.05.2012 р. та 29.05.2013 р.

Державною виконавчою службою 29.06.2013 при виході за адресою: м. Миколаїв, вул. Полуботка, 10, Львівської області встановлено, що керівником ТзОВ «Гал-Приз» ОСОБА_4 проведено роботи по демонтажу нежитлової будівлі (цегляний склад), про що складено акт державного виконавця від 29.06.2013. На місці огляду ОСОБА_4 пояснив, що з власної ініціативи проводить демонтаж вказаної будівлі

11.04.2014 за виходом за адресою: АДРЕСА_3 , державним виконавцем встановлено, що за вищевказаною адресою відсутні бетоні плити в кількості 96 штук.

12.06.2014 ОСОБА_4 скеровано вимогу державного виконавця №09- 40\3836, якою зберігача описаного майна ОСОБА_4 , зобов`язано надати пояснення про теперішнє місцезнаходження вищезазначених бетонних плит, на які накладено арешт та оголошено заборону на відчуження та попереджено про кримінальну відповідальність за приховування майна, на яке накладено арешт, однак жодної інформації з цього приводу не надійшло.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Гал-Приз», достовірно знаючи, що на нежитлову будівлю (цегляний склад), що за адресою: АДРЕСА_3 , накладено арешт та заборону на відчуження, в період 2012-2014 року самовільно умисно організував проведення робіт щодо демонтажу майна, на яке накладено арешт, що призвело до його знищення, вартість майна, станом на 16.04.2013 становить 103 680,02 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями, вчинив незаконні дії (знищення) щодо майна, на яке накладено арешт, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 388 КК України.

05.11.2015 року між прокурором Миколаївської міжрайонної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

При укладенні угоди враховуються наступні обставини, передбачені ст.470 КПК України

1) підозрюваний надав та зобов`язується і надалі надавати максимальне сприяння у проведенні кримінального провадження щодо нього;

2) підозра оголошена у скоєнні злочину невеликої тяжкості і санкція ч.1 ст.388 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на трок до трьох років або без такого;

3) з врахуванням особи підозрюваного (на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий), тяжкості злочину, обставин, що пом`якшують покарання, зокрема щире каяття та сприяння розкриттю даного злочину;

4) наявний суспільний інтерес в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження;

6) у кримінальному провадженні відсутній потерпілий і вчиненим обвинуваченим злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам. Матеріальної шкоди даним кримінальним правопорушенням не завдано;

7) відомості про вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень чи його причетність до вчинення таких іншими особами в досудового розслідування відсутні;

Підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язується беззастережно визнати пред`явлене йому обвинувачення у судовому провадженні. Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 беззастережно визнає, що вказані обставини кримінального провадження №12013150250000538 від 29.05.2013р. повністю підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочин невеликої тяжкості), даних про особу підозрюваного (на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий), наявності обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, сприяння розкриттю злочину), відсутності обставин, які обтяжують покарання, а тому досягають згоди, що підозрюваний ОСОБА_4 , має понести покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Крім того, згідно умов даної угоди, обвинуваченому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченні ст. 473 КПК України , та наслідки невиконання угоди.

В судовому засіданні обвинувачений підтримав угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ст. 388 ч.1 КК України та пояснив , що він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, а відтак просить затвердити угоду.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Угоду про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.

Так злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є невеликої тяжкості .

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження потерпілого у справі немає.

У ст. 472 КПК України визначенні основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості. Згідно вимог ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Суд вважає, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам ст. 471-474 КПК України і тому може бути за даною угодою укладений вирок. Так, судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, дана угода укладена без застосування насильства, примусу , погроз чи непередбачених обіцянок, вимоги ст. 474 ч.4 обвинувачений розуміє. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Крім того, суд перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України прийшов до висновку про відсутність підстав для відмови в затвердженні угоди передбачених ст. 474 ч.6, 7 КПК України, а відтак дана угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягає затвердженню.

Враховуючи вищенаведене, характер скоєного злочину та особу винного, суд вважає за необхідне обрати щодо обвинуваченого покарання в межах санкції статті за якою він судиться , а саме за ч. 1 ст.388 КК України, у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3400 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Керуючись ст.ст. 370,373,374,475 КПК України, -

з а с у д и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 05.11.2015 року між прокурором Миколаївської міжрайонної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні 12013150250000538 від 29.05.2013 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вручити копію вироку обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Роз`яснити ОСОБА_4 про його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 05.11.2015 року та передбачену ст. 389 -1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Роз`яснити ОСОБА_4 про те , що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку передбаченому ст. 394 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Суддя: ОСОБА_1