Рішення

від 11.11.2015 по справі 905/2085/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2015 Справа № 905/2085/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

за участю секретаря судового засідання Єрмолаєвої Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: прокурора Великоновосілківського району Донецької області, смт. Велика Новосілка, Донецька область в інтересах держави в особі Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, с-ще Роздольне, Великоновосілківського району Донецької області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Одрадне, Великоновосілківського району Донецької області,

про визнання договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.11.2013р. недійсним та зобов'язання звільнити приміщення

Представники сторін:

Прокурор: Комісар О.О. за посвідченням

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.11.2013р.

13.10.2015р. прокурор через канцелярію суду надав заяву про зміну предмету позову, а саме замість вимог про розірвання зазначеного договору просив визнати його недійсним та зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги, що, що заява прокурора про зміну предмету позову відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України , остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в заяві про зміну предмету позову.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що частина будівлі дошкільного навчального закладу (ясла-садок) селища Одрадне було надано в оренду для здійснення підприємницької діяльності відповідача і ця діяльність не пов'язана з навчально-виховним процесом, а отже договір оренди нерухомого майна №1 від 01.11.2013р. суперечить вимогам чинного законодавства, а саме вимогам ст. 63 Закону України «Про освіту» та згідно зі ст. 203 ЦК України , ст. 215 ЦК України є недійсним.

Прокурор в судовому засіданні 11.11.2015р. підтримав позовні вимоги з урахуванням наданої заяви про зміну предмету позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, письмових пояснень щодо позовних вимог прокурора з урахуванням заяви про зміну предмет позову не надав.

В перебігу розгляду справи відповідач надавав клопотання (за змістом - пояснення), проти задоволення позову заперечував, посилався про наявність у нього права на передання майна територіальної громади в оренду, також надав засвідчену копію рішення Одрадненської сільської ради № 6/55-269 від 25.09.2015 року, яким у зв'язку із переведенням Одрадненського дошкільного закладу на сезонну роботу, встановлено останнім днем роботи дошкільного навчального закладу (ясла-садку) селища Одрадне - 30.09.2015 року.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників сторін за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Строк розгляду справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурор був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши прокурора, суд

ВСТАНОВИВ

01.11.2013р. Роздольненською сільською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна № 1, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 53,5 кв. м., надалі по тексту «Майно».

Згідно п. 1.4. Договору призначення майна: роздрібна торгівля.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2 Договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за оренду. Орендна плата на місяць становить 180,00 грн. Орендна плата перераховується Орендодавцю у розмірі 100% з урахуванням ПДВ згідно пред'явленого Орендодавцю рахунку.

Згідно п.6.1 Договору орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором та є невід'ємною частиною даного Договору.

Строк договору оренди майна з 01.11.2013р. по 01.11.2018р. (п. 1.2. Договору).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що даний договір набуває чинності з дня його підпису і діє на протязі строку указаному в договорі.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор просить визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 1, що належить до комунальної власності, від 01.11.2013 р., посилаючись на порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору та, відповідно, на його недійсність в силу закону.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Законом України «Про дошкільну освіту» та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 8 вказаної статті визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільний навчальний заклад - це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Дошкільний навчальний заклад задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування; додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» , об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не може бути об'єктом оренди, зокрема, окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Згідно ч.5, 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Пунктом 53 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305 встановлено, що дошкільний навчальний заклад за погодженням із засновником (власником) може здавати в оренду приміщення, споруди, обладнання юридичним та фізичним особам для провадження освітньої діяльності згідно з законодавством.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи те, що відповідно до вимог законодавства України приміщення дошкільних навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а діяльність відповідача не пов'язана з освітньою, укладення договору оренди, на підставі якого нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 53,5 кв. м. передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для роздрібної торгівлі суперечить нормам ст.16 Закону України «Про дошкільну освіту» , за умовами якого приміщення дошкільних навчальних закладів мають використовуватися лише для провадження освітньої діяльності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в частині визнання його недійсним є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи позивача, зокрема про сезонність роботи дошкільного закладу, висновків суду не спростовують.

Що стосується вимог прокурора щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, суд виходить з наступного.

Статтею 208 Господарського кодексу України встановлено, що у разі визнання недійсним зобовязання кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні все одержане за зобовязанням, а за неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобовязання не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексуУкраїни зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у зв'язку із визнанням недійсним договору оренди нерухомого майна N 1 від 01.11.2013р. на відповідача покладається обов'язок повернути позивачу приміщення, що є предметом вказаного договору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути орендоване майно) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 14-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту оренди.

За змістом п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору;

Отже, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору у розмірі 2436,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Великоновосілківського району Донецької області в інтересах держави в особі Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.11.2013р. недійсним та зобов'язання звільнити приміщення задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 1 від 01.11.2013р., укладений між Роздольненською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в 14-денний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити та повернути Роздольненській сільській раді Великоновосілківського району Донецької області орендоване майно - нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 53,5 кв. м.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2436,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.11.2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник