Рішення

від 10.11.2015 по справі 906/1427/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" листопада 2015 р. Справа № 906/1427/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Драпеза В.В., довіреність №2 від 09.11.2015 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діоніс" (м.Черкаси)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (Житомирська область, м.Коростишів)

про стягнення 37113,70 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діоніс" (м.Черкаси) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (Житомирська область, м.Коростишів) про стягнення 37113,70 грн., з яких: 25725,00 грн. основного боргу, 3944,66 грн. пені, 7048,65грн. інфляційних, 395,39 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.09.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/1427/15, розгляд справи призначено на 15.10.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. На адресу господарського суду 12.10.2015р. від позивача надійшло клопотання (вх.№14071) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали від 14.09.2015р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

23.09.2015 р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 14.09.2015 р. по справі № 906/1427/15, яка направлялася на адресу відповідача (10014, м.Житомир, вул.Театральна, 13, офіс 31), з відміткою поштового відділення щодо причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".

За наведених обставин, зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін, для надання останнім можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, господарський суд відклав розгляд справи на 10.11.2015 р.

В засіданні суду 10.11.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Подав довідку товариства за підписом головного бухгалтера, за вих.№61 від 09.11.2015 р. (вх.№15836/15), в якій зазначено, що станом на 09.112015р. сума основного боргу 25725,00 грн. не змінилася.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, письмового відзиву на позов та інших доказів по справі до суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Слід зазначити, що ухвали суду, пов'язані з розглядом даної справи, в т.ч. ухвала про призначення розгляду справи на 10.11.2015р., надсилались відповідачу за зареєстрованою адресою місцезнаходження ТОВ "ТД Стиль-Пак", а також за поштовою адресою товариства. Про отримання відповідачем копій ухвали суду від 15.10.2015р., надісланими за обома адресами, свідчать відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.52, 54).

Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач своїм правом прийняти участь в судовому засіданні не скористався, а явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою; запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі в серпні-вересні 2014 року виникли договірні зобов'язання купівлі-продажу, згідно з якими постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" виставило покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діоніс" рахунок на оплату по замовленню №280 від 06.08.2014р. за товар "відро біле м/р біла кришка 20л" у кількості 1280 шт за ціною з ПДВ 34,30грн., на загальну суму 43904,00грн. (а.с.16).

Вказаний рахунок був оплачений ТОВ "Фірма "Діоніс" згідно з платіжним дорученням №1547 від 12.08.2014р. на суму 43904,00 грн. з призначенням платежу "зг.рах.№280 від 06.08.2014 р. за товар, у т.ч.ПДВ 20%- 7317,33 грн." (а.с.17).

Відповідно, постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" зобов'язаний був поставити покупцю - ТОВ "Фірма "Діоніс" оплачений останнім товар "відро біле м/р біла кришка 20л" у кількості 1280 шт, на загальну суму 43904,00грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання по поставці позивачу товару на суму здійсненої останнім передплати не виконав, поставивши на підставі довіреності №204 від 12.08.2014р. на отримання матеріальних цінностей (а.с.19) і видатковою накладної №303 від 22.09.2014р. узгоджений між сторонами товар (відро біле м/р біла кришка 20л) в кількості 530 шт на суму лише 18179,00 грн. (а.с.18).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з передачі товару на суму 25725,00 грн., які були перераховані відповідачу в якості попередньої оплати, позивач звертався до ТОВ "Фірма "Діоніс" з вимогою за вих.№1 від 03.03.2015р. про поставку товару на суму перерахованих коштів 25725,00 грн. або повернення вказаної суми заборгованості впродовж семи днів з дати одержання листа.

Про отримання вимоги позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Стиль-Пак" 30.03.2015р. свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21). Проте, вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

Оскільки у зазначений позивачем строк (семиденний строк з дати одержання листа, тобто, до 06.04.2015р.) відповідач не повернув у повному обсязі суму сплачених йому коштів як попередню оплату за товар, що не був поставлений, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі. Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги вищевикладені встановлені обставини справи, а також, наступне.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Також, згідно ч.ч.6 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У даному випадку, з наявних у справі документів вбачається, що у зв'язку з непоставкою відповідачем товару позивач фактично відмовився від прийняття виконання зобов'язання відповідача щодо передачі обумовленого між сторонами товару та вимагав повернути суму сплаченої попередньої оплати, на яку не було поставлено товар та яка не була повернута відповідачу.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не повернуто сплачену в якості попередньої оплати суму коштів, на яку не поставлено товар, яка станом на день розгляду справи становить 25725,00 грн., що не заперечується відповідачем, позовні вимоги, заявлені у даній справі, в частині стягнення з відповідача 25725,00 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Також, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 395,39 грн. 3% річних за період з 06.03.2015р. по 08.09.2015 р. та 7048,65 грн. інфляційних, нарахованих за період з березня 2015 року по червень 2015 року.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абз.3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, з урахуванням вищезазначеного і того, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, на яку не було поставлено товар, слід обчислювати з моменту виникнення у відповідача саме грошового зобов'язання, тобто, після спливу семи днів з дати одержання вимоги позивача (з 30.03.2015р.), а отже, з 06.04.2015 р. Перевіривши таким чином здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних (а.с.а.с.5), суд встановив, що арифметично правильним і таким, що відповідає обставинам справи є нарахування до стягнення з відповідача 329,84 грн. 3% річних за період (в межах визначеного позивачем) з 06.04.2015р. по 08.09.2015р. та 671,11 грн. інфляційних за період (в межах визначеного позивачем) травень 2015 року - червень 2015 року. Зважаючи на зазначене, господарський суд визнає законними та обґрунтованими вимоги позовної заяви в частині стягнення з відповідача 329,84 грн. 3% річних та 671,11 грн. інфляційних; в позові в частині стягнення 6377,54 грн. інфляційних та 65,55 грн. 3% річних слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3944,66 грн. пені, нарахованих позивачем на суму боргу за загальний період 06.03.2015р. по 08.09.2015р. у розмірі облікової ставки НБУ, з посиланням на п.6 ст.231 ГК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи вищевикладені приписи закону та з огляду на те, що між сторонами не укладалось у письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, в т.ч. шляхом стягнення штрафної санкції - пені, підстави для стягнення нарахованої позивачем і заявленої у позові суми пені (3944,66 грн.) відсутні. У позові в цій частині суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 25725,00 грн. основного боргу, 671,11 грн. інфляційних та 329,84 грн. 3% річних; в позові в частині стягнення 3944,66 грн. пені, 6377,54 грн. інфляційних і 65,55 грн. 3% річних слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (12504, Житомирська обл., Коростишівський р-н, м.Коростишів, вул.Горького, буд.2, ідентифікаційний код 37808743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діоніс" (18006, м.Черкаси, вул.Добровольського, буд.1/8, ідентифікаційний код 21362262):

- 25725,00 грн. основного боргу,

- 671,11 грн. інфляційних,

- 329,84 грн. 3% річних,

- 877,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 3944,66 грн. пені, 6377,54 грн. інфляційних, 65,55 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.11.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи, 2 - позивачу (реком.), 3,4 - відповідачу на юридичну та поштову адреси (реком.)