Рішення

від 12.11.2015 по справі 906/1418/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" листопада 2015 р. Справа № 906/1418/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Шундрик Т.В.

за участю представників сторін:

- від позивача: Зальотін О.О. - представник за дов. від 10.11.2014

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" (м. Житомир)

До "Erigo Logistics" Емілії Пєтручук (Польща, Люблінське воєводство, Бяльський повіт)

про стягнення 178491,56 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автологістик" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з "Erigo Logistics" Емілії Пєтручук 74040,61 грн щодо оплати рахунку - накладної №І 0015-06-03-41-ЕР.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2015 порушено провадження у справі; зобов"язано сторін надати документи відповідно до резолютивної частини ухвали.

Ухвалою від 06.10.2015 господарський суд відклав розгляд справи у зв"язку з неявкою сторін та клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 27.10.2015 господарський суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову від 26.10.2015, вих. №817, в якій позивач просить стягнути грошові кошти по транспортному замовленню №NR 0015-j07-14-65-ЕР від 14.07.2015 та №NR 0015-j07-14-64-ЕР dsl 14.07.2015 в сумі 164451,45 грн, що еквівалентно 6572,89 євро, з яких: 13104,00 грн основний борг; 14831,85 грн пеня та штраф за прострочення оплати більше ніж 20 днів в сумі 19515,60 грн (а. с. 58 - 61), а також заяву про зменшення позовних вимог від 26.10.2015, вих. №818, в якій позивач просить вимогу щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 2450 євро, що станом на 02.09.2015 еквівалентно 60000,50 грн, залишити без розгляду (а. с. 93, 94).

10.11.2015 до суду від позивача надійшла заява вих. №818 від 10.11.2015, в якій позивач просить вимогу про стягнення основної суми боргу в розмірі 5200 євро, що станом на 26.10.2015 по курсу НБУ становила 130104,00 грн, залишити без розгляду у зв"язку зі сплатою її відповідачем 09.11.2015 (а. с. 100, 101).

Представник позивача в засіданні суду підтримав позов з урахуванням заяви від 10.11.2015.

Відповідач в засідання суду свого представника не направив, хоча про день час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.11.2015 р. (а. с.107).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог статті 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка сторін повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автологістик" (експедитор) та індивідуальним підприємцем "Erigo Logistics" Емілія Пеєтручук (замовник) було укладено договір №18 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Договір, а. с. 10 -12).

Позивачем у справі є товариство з обмеженою відповідальністю, яке створена за законодавством України, а відповідачем - індивідуальний підприємець, створений відповідно до законодавства Польщі.

Відповідно до статті 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що спори, які не вдалося вирішити шляхом переговорів, підлягають розгляду відповідно до ст. 31 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Відповідно до ст. 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 14.08.1994, зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача.

У зв"язку з тим, що місцем укладення договору №18 від 18.02.2015 є Житомир та позивач зареєстрований в м. Житомирі, до зобов"язальних правовідносин, що виникли між сторонами, буде застосовуватись законодавство України.

Враховуючи умови укладеного між сторонами Договору та положення вище зазначених законів, суд вважає, що даний спір є підвідомчим та підсудним господарському суду Житомирської області.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, він регулює взаємовідносини сторін при виконанні експедитором поручень замовника по організації перевезень та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародних відносинах, а також при розрахунках за виконані роботи.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що орієнтовна вартість договору складається із суми вартості цін, тарифів, а також податків та зборів діючих на території країни експедитора та інших затрат, пов"язаних з виконанням даного договору, але не більше 100000 євро.

Так, транспортно - експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Згідно зі ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно - експедиційні послуги опосередковуються договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 2.1. Договору замовник відправляє експедитору до початку завантаження факс-заявку на перевезення вантажів з зазначенням: місця (адресу завантаження та митного оформлення, місця митного розвантаження, дати та часу подачі автомобіля під завантаження, найменування та маси вантажу, вартість перевезення та умови оплати.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач направив на адресу позивача заявки на експедиційно-транспортні послуги №NR 0015-j06-03-41-EP від 03.06.2015 р., № 0015-j07-14-64-EP від 14.07.2015 р. та № 0015-j07-14-65-EP від 14.07.2015 р. (а. с. 15,16, 64 -65, 68 - 69).

На виконання вищезазначених замовлень Товариство з обмеженою відповідальністю "Автологістик" (експедитор) уклало такі договори:

- від 03.06.2015 № 10 - між Приватним підприємством-фірмою "Нордек" (перевізник) про надання транспортно-експедиторських послуг та направив на адресу перевізника договір - заявку на перевезення вантажу від 03.06.2015 (а. с. 17 - 19);

- від 24.09.2014 № 202 - між ТОВ "Агротеп" (перевізник) про надання транспортно-експедиторських послуг та направив на адресу перевізника договір - заявку на перевезення вантажу від 16.07.2015 (а. с. 70 - 73, 76);

- від 12.05.2015 № 12/05-1 - між ТОВ "РАФ-ТРАНС" (перевізник) про надання транспортно-експедиторських послуг та направив на адресу перевізника договір - заявку на перевезення вантажу від 17.07.2015 (а. с. 74, 75, 77).

Відповідно до п. 3.1. Договору експедитор забезпечує подачу транспортного засобу під вантаж в обумовлені з замовником строки в стані, придатному для міжнародного перевезення.

На виконання умов Договору від 18.02.2015 №18, перевізником було поставлено вантаж вантажоодержувачу ТОВ "Сингента" на загальну суму 7650,00 євро, що підтверджується міжнародними товаро - транспортними накладними (CMR) №BA-2582127-BA-1, № BA-2611992-BA-1, №BA-2612006-BA-1 (а. с. 21,78,80) та виставленими рахунками №216 від 17.06.2015, №328 від 29.07.2015, №327 від 29.07.2015 (а. с. 82,83).

Факт отримання вантажу підтверджено печаткою та підписом представника ТОВ "Сингента", що міститься в графі 24 вищевказаних міжнародних товаро - транспортних накладних (CMR) №BA-2582127-BA-1 від 17.06.2015, №BA-2611992-BA-1 від 29.07.2015, №BA-2612006-BA-1 від 29.07.2015.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5.3. Договору замовник сплачує за виконані перевезення експедитору грошові кошти протягом 15 банківських днів, якщо інше не обумовлено транспортним замовленням, після отримання рахунку-фактури, міжнародної товаро-транспортної накладної та акту виконаних робіт.

Проте, згідно заявок на експедиційно-транспортні послуги зазначено що замовник оплачує експедитору надані послуги протягом 30 днів з моменту отримання належним чином виставленого рахунку-фактури та двох примірників товаро-транспортної накладної. В пункті 6 приміток до заявок вказано, що не пізніше, ніж протягом п"яти днів з моменту розвантаження, необхідно надіслати копію товаротранспортної накладної, підтверджену печаткою та скріпленою підписом особи, відповідальної за розвантаження товару. В разі порушення терміну відправлення копії товаротранспортної накладної є передумови для подовження терміну здійснення оплати до 45 днів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 23.06.2015 надіслав комплект документів на адресу відповідача по наступних товаро-транспортних накладних (CMR):

- CMR №BA-2582127-BA-1, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції та фіскальним чеком на відправку рекомендованої кореспонденції від 23.06.2015 (а. с. 22, 22 на звороті).

- CMR №BA-2611992-BA-1 та CMR №BA-2612006-BA-1, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції та фіскальним чеком на відправку рекомендованої кореспонденції від 12.08.2015 (а. с. 84 - 85).

Однак відповідач на день подачу позову не розрахувався з позивачем за надані послуги у встановлений в Договорі строк, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем на суму 5200 євро.

Разом з тим, як вбачається з заяви представника позивача від 10.11.2015 після порушення провадження у справі, відповідач оплатив основний борг в сумі 5200 євро.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 5200 євро, що еквівалентно станом на 26.10.2015 130104,00 грн основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23081,16 грн. пені та 28515,67 грн. штрафу, про що суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п.4.8. Договору, сторони передбачили, що при простроченні оплати більше ніж 20 календарних днів, експедитор має право, окрім боргу та пені, додатково стягнути із замовника штраф в розмірі 15 % від суми заборгованості

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до постанови від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 Верховний Суд України прийшов до висновку про неправомірність одночасного стягнення пені й штрафу за порушення господарського грошового зобов'язання.

Так, суд встановив, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, штраф та пеню можливо стягувати разом лише за різні порушення умов договору.

Умовами Договору від 18.02.2015 №18 передбачено застосування пені як виду цивільно - правової відповідальності за порушення замовником строків оплати по наданим послугам.

У той самий час згідно з п. 4.8. Договору, передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення порушення строків оплати експедиторських послуг, які становлять понад 20 днів.

Отже дані умови договору свідчать про одне й те ж порушення а саме, порушення строків оплати зобова"язання за надані експедиторські послуги, а тому стягнення одночасно штрафу та пені не допускається.

В зв"язку з вищевикладеним, суд відмовляє в стягненні пені в сумі 939 євро, що еквівалентно 79823081,16 грн.

Щодо нарахованої суми штрафу в сумі 1147,50 євро, що еквівалентно станом на 26.10.2015 28515,67 грн., перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, позивач нарахував правильно і відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вбачає за доцільне зменшити розмір нарахованого штрафу з огляду на таке..

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на 50%, який становить 573,75 євро, що еквівалентно станом на 26.10.2015 14257,84 грн.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За пунктом 1 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

За даними Національного банку України станом на 26.10.2015 офіційний курс гривні до іноземної валюти (100 євро) складав 2502,1772 (а. с. 88).

Виходячи з вище наведеного та здійснивши перерахунок штрафу відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання заяви про зміну предмету позову, виходячи з дати, зазначеної на штампі суду, що міститься на заяві про зміну предмету позову від - 26.10.2015 (а. с. 58), господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню на суму 573,75 євро, що еквівалентно 14257,84 грн (2502,1772 / 100 х 573,75).

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 939 євро, що еквівалентно 23081,16 грн. слід відмовити, штраф в розмірі 1147,50 євро, що еквівалентно станом на 26.10.2015 28515,67 грн є обгрунтованим, заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, однак, суд зменшує розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 573,75 євро, що еквівалентно станом на 26.10.2015 14257,84 грн., про що зазначено вище.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду і суму основного боргу сплатив після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з "Erigo Logistics" Емілії Пєтручук (Польща, Люблінське воєводство, Бяльський повіт, м. Бяла Подляска 21-500, Грабанув 71, ІПН 5372195237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, б. 2, оф. 421-3, код ЄДРПОУ 38862377):

- 14257,84 грн - штрафу;

- 2379,30 грн - судового збору.

3. В частині стягнення 130104,00 грн припинити провадження.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" листопада 2015 р.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, б. 2, оф. 421-3

3 - відповідачу - "Еrigo Logistics Emilia Pietruczuk, Grabanow 71. 21-500 Biala Podlaska. Poland