Рішення

від 10.11.2015 по справі 13/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №13/245

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго ", м. Київ

До Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18", м. Київ

За участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача Київської міської державної адміністрації, м. Київ

Про стягнення 483 239,76 грн

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники :

Від позивача: Іващенко О. В. (дов. від 01.12.2014)

Від відповідача: Бризинська-Колпакова О. О. (дов. від 05.01.2015)

Від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту у період з 01.11.2007 по 01.07.2009 теплову енергію, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі - 483 239,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 провадження у справі в частині стягнення 58 320,77 грн основного боргу припинено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі №13/245 позов задоволено частково - стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основного боргу у розмірі - 337 458 (триста тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн 30 коп., три відсотки річні у розмірі - 12 934 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 53 коп., інфляційних втрат у розмірі - 74 526 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять шість) грн 16 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі - 4 832 (чотири тисячі вісімсот тридцять дві) грн 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 118 (сто вісімнадцять) грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 13/245 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі №13/245 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2015 у справі № 13/245 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 у справі №13/245 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вказаної постанови Вищого господарського суду України при новому розгляді справи суду, серед іншого необхідно, серед іншого з'ясувати які тарифи були чинними на час спірного періоду та можуть бути застосовані у визначенні вартості поставленої теплової енергії, та в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

В результаті повторного автоматичного розподілу справ проведеного 14.09.2015 справу № 13/245 передано на новий розгляд судді Головатюку Л. Д., який прийняв її до свого провадження та призначив розгляд справи на 01.10.2015, ухвалою від 18.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України був відкладений на 20.10.2015.

20.10.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем у справі було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу в розмірі 74 526, 16 грн та три відсотки річних в розмірі 12 934, 53 грн; в частині стягнення основного боргу у розмірі 395 779, 07 грн позивач просить суд припинити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Київську міську державну адміністрацію, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 10.11.2015.

05.11.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва третьою особою були подані супровідним листом документи на вимогу ухвали суду від 20.10.2015. У супровідному листі третя особа просила, також, розгляд справи здійснювати без її участі.

В судове засідання 10.11.2015 представник третьої особи не з'явився, про причини своєї неявки суд повідомив.

Представники позивача та відповідача в судове засідання з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану ним 20.10.2015 заяву про уточнення позовних вимог. Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог суд розцінив її як заяву про зменшення позовних вимог та прийняв до розгляду с порядку ст. 22 ГПК України. В подальшому розгляд справи здійснюється судом з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач проти зменшених позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2001 щодо оплати поставленої в період з 01.11.2007 по 01.07.2009 теплової енергії.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2001, і заборгованість за вказаним договором по оплаті поставленої в період з 01.11.2007 по 01.07.2009 теплової енергії у нього перед позивачем відсутня.

Спір у справі між сторонами виник щодо тарифів, які підлягають застосуванню при визначенні вартості поставленої теплової енергії в період з 01.11.2007 по 01.07.2009. Позивачем за вказаний період вартість поставленої відповідачу теплової енергії розраховувалася за тарифами встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 "Про затвердження тарифів на теплову енергію". В той час, як на думку відповідача, мають застосовуватися тарифи встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837 та погоджені сторонами в додатку № 3 до договору № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2001.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2001 між позивачем, як енергопостачальною організацією та відповідачем, як абонентом було укладено договір № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

При зміні тарифів (Додаток 3 до Договору) енергопостачальна організація зобов'язалася повідомлю вати абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення (п. 2.2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 8.4. Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Пунктом 9.5. Договору внормовано, що умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу.

Пунктом 1 Додатка 3 до Договору визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837. Пунктом 3 вказаного додатку сторонами було передбачено, що можливе змінення тарифів в період дії Договору.

Пунктом 2 Додатка 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за передній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повернути у РВТ).

Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 01.11.2007 по 01.07.2009 в загальній кількості 8 396, 86 Гкал.

Вартість поставленої у вказаний період теплової енергії розраховувалась позивачем за тарифами встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 "Про затвердження тарифів на теплову енергію" по 94, 33 грн без ПДВ (113, 20 грн з ПДВ) за одну Гкал, і за розрахунком позивача вартість поставленої теплової енергії загалом склала суму 952 409, 95 грн.

Спору між сторонами стосовно кількості поставленої теплової енергії за період з 01.11.2007 по 01.11.2007 не існує.

За поставлену у вказаний період теплову енергію позивачем було сплачено на виконання умов договору 493 457, 63 грн. впродовж листопада 2007 року червня 2009 року та 58 320, 77 грн. впродовж липня - жовтня 2009 року. Враховуючи, що за розрахунком позивача вартість 8 396, 86 Гкал теплової енергії становить 952 409, 95 грн, а відповідачем було сплачено лише 493 457, 63 грн, позивач за період з 01.11.2007 по 01.07.2009 рахував за відповідачем заборгованість в розмірі 395 779, 07 грн. Крім того, позивач нарахував на вказану суму заборгованості інфляційні втрати в розмірі 74 526, 16 грн та 3 % річних в розмірі 12 934, 53 грн за загальний період прострочення з 01.12.2007 по 30.06.2009.

За твердженням позивача 30.12.2014 після винесення рішення Господарським судом міста Києва від 21.01.2014 у справі № 13/245 відповідачем було сплачено залишок основного боргу, і на момент винесення рішення по справі позивачем не рахується заборгованість за відповідачем за поставлену в період з 01.11.2007 по 01.07.2009 теплову енергію.

Відповідач вважає, що ціну (тариф) на постачання теплової енергії у гарячій воді та опалення за спірний період з 01.11.2007 по 01.07.2009 необхідно визначати виходячи з умов Додатку 3 до Договору, в якому сторони погодили, що тариф на момент укладання договору складає 44, 60 за 1 Гкал без урахування ПДВ (53, 52 грн з ПДВ). Зазначений тариф встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837.

За розрахунком відповідача, станом на дату звернення позивача до суду з позовом у цій справі його заборгованість за умовами Договору в період з листопада 2007 року по червень 2009 року за поставлену теплову енергію була відсутня (8 396, 86 * 53, 52) - 493 457, 63 = - 44 057, 16 грн), і мала місце переплата в сумі 44 057, 16 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 було скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 761/8760/14-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015. Підставою скасування вказаних розпоряджень КМДА стала відсутність їх обов'язкової реєстрації в органах юстиції.

При цьому, судом досліджено, що впродовж 2003 - 2010 років Київська міська державна адміністрація не здійснювала державну реєстрацію своїх розпоряджень щодо встановлення/погодження тарифів на житлово - комунальні послуги в Київському міському управлінні юстиції, притримуючись позиції, що вони не підлягають державній реєстрації.

Останнє зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції розпорядження щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва - це Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429), яким встановлено тариф для позивача на виробництво теплової енергії для житлово -експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ.

При цьому Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та житлово - комунальні послуги" втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245.

Спір у справі виник стосовно тарифів, які підлягають застосуванню при розрахунку вартості енергії поставленої за Договором в період з 01.11.2007 по 01.07.2009, та відповідно стосовно розміру заборгованості відповідача перед позивачем за оплату поставленої у зазначений період теплової енергії і розміру нарахованих на таку заборгованість 3 % річних та інфляційних втрат.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 74 526, 26 грн інфляційних втрат та 12 934, 53 грн 3 % річних (нарахованих на заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію поставлену в період з 01.11.2007 по 01.07.2009) за загальний період прострочення з 01.12.2007 по 30.06.2009.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2001 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону . Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22.07.2010) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг. Зокрема, у пп. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, до 22.07.2010 до повноважень органів місцевого самоврядування належали повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій.

Таким чином, при визначенні вартості наданої відповідачу енергії застосовуються тарифи встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Оскільки розпорядження № 643 від 30.05.2007 було скасовано в судовому порядку з моменту його прийняття, з тих підстав, що таке розпорядження не було зареєстровано в органах юстиції, та враховуючи що питання обов'язковості реєстрації розпоряджень КМДА в органах юстиції для набрання ними чинності неодноразово було предметом розгляду судових справ різних юрисдикцій, і з вказаного питання склалася усталена практика, суд погоджується з доводами відповідача, що при визначенні вартості поставленої йому енергії не можуть бути застосовані тарифи встановлені вказаним вище розпорядженням. Відповідно доводи позивача в цій частині відхиляються судом з вищевикладених підстав.

Водночас суд не погоджується з доводами відповідача, що для визначення вартості поставленої відповідачу у період з 01.11.2007 по 01.07.2009 теплової енергії застосуванню підлягають тарифи встановлені Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та житлово - комунальні послуги", оскільки такі тарифи втратили чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245, а також, оскільки положеннями ст. 276 Господарського кодексу України внормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За переконанням суду, в даному випадку слід застосувати тарифи встановлені останнім зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції розпорядженням щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва, а саме: розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429), яким встановлено тариф для позивача на виробництво теплової енергії для житлово - експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ.

Судом із облікових карток наявних в матеріалах справи встановлено, що в період з 01.11.2007 по 01.07.2009 відповідачу було поставлено 8 396, 86 Гкал енергії, відповідно за тарифом - 65, 30 грн за 1 Гкал, вартість поставленого обсягу енергії становить 548 314, 96 грн (8 396, 86 * 65, 30 = 548 314, 96), а не 952 409, 95 грн, які розраховані позивачем та не 449 400, 47 грн - розраховані відповідачем.

Таким чином, за період з 01.11.2007 по 01.07.2009 позивач поставив відповідачу енергію за договором загальною вартістю 548 314, 96 грн, яка була оплачена відповідачем на суму 493 457, 63 грн. в період з 01.11.2007 по 01.07.2009 грн та на суму 58 320, 77 грн впродовж липня - жовтня 2009 року (493 457, 63 + 58 314, 96 = 551 772, 59). Відповідно, за розрахунком суду на момент звернення позивача до суду із позовом у цій справі відповідач не мав заборгованості перед позивачем за період з 01.11.2007 по 01.07.2009.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що оплата за поставлену теплову енергію здійснювалася відповідачем з порушенням умов договору, платежі здійснювалися невчасно (з простроченням) та не в повному обсязі, що призводило до наявності щомісячної заборгованості у відповідача перед позивачем по щомісячним платежам за поставлену теплову енергію в період з 01.12.2007 по 30.06.2009.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 934, 53 грн трьох відсотків річних та 74 526, 16 грн індексу інфляції нарахованих на суму боргу (помісячно) за весь час прострочення за період з 01.11.2007 по 01.07.2009.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач допустив прострочення виконання своїх грошових зобов'язань по щомісячній оплаті, в розмірі та у строки встановлені Договором, поставленої йому теплової енергії, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню частково - за розрахунком суду в межах періоду визначеного позивачем, так як за рахунок зменшення суми нарахувань вартості поставленої енергії за період з 01.11.2007 по 01.07.2009 значно зменшилася сума заборгованості відповідача у вказаний період, отже зменшилися розміри нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат. За розрахунком суду за загальний період прострочення з 01.12.2007 по 30.06.2009 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 988, 88 грн 3 % річних та 28 467, 17 грн інфляційних втрат. Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснювався судом виходячи із належних до сплати щомісячних платежів та з врахуванням здійснених відповідачем щомісячних часткових оплат.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог задовольняються судом частково, з відповідача на користь позивача належить до стягнення 3 988, 88 грн 3 % річних та 28 467, 17 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18" (02232, м. Київ, просп. Маяковського, 89; ідентифікаційний код 22893151) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка 5; ідентифікаційний код 00131305) 28 467 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 17 копійок інфляційних втрат, 3 988 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 88 копійок 3 % річних та 685 (шістсот вісімдесят п'ять) гривень 40 копійок витрат по оплаті державного мита та 43 (сорок три) гривні 79 копійок витрат по оплаті витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Копію рішення розіслати сторонам у справі.

Повне рішення складено 16.11.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк