Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/20618/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/20618/15

За позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Едельвейс-А»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД»

про стягнення 47 041,18 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Олененко О.В. - представник, довіреність б/н від 09.10.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Едельвейс-А» звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Яблуко ЛТД» про стягнення заборгованості в сумі 47 041,18 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору поставки №МП/52 від 01.11.2013р. в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі заявленому вище.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 р., позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/20618/15 та призначено на 15.09.2015 р.

У судове засідання 15.09.2015 р. уповноважені представники сторін не з'явились.

Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення: №0103035308044 та №0103035308052.

Ухвалою суду від 15.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 13.10.2015 р.

У судове засідання 13.10.2015 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0103035302003.

До початку судового засідання 14.09.2015 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи за вих.№16 від 14.09.2015 р., що була долучена судом до матеріалів справи.

Також, до початку судового засідання 12.10.2015 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява б/н з доданими до неї документами, яка долучена судом до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 15.09.2015 р. та 13.10.2015 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 13.08.2015 р. та від 15.09.2015 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 15.09.2015 р. та 13.10.2015 р. суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 13.10.15 р. суду не надано.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 13.10.2015 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч.5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 13.10.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 листопада 2013 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Едельвейс-А» (Постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД» (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений Договір №МП/52 (далі - Договір).

За даним Договором Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації (п.1.1 Договору).

Розділами 2-6 Договору сторони погодили умови поставки та оплати товару, якість товару та порядок приймання товару тощо.

Пунктом 10.1. визначено, що Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 01.04.2015 р.

Як встановлено судом, вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України,

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами розділу 3 Договору, зокрема п.3.1, товар постачається Постачальником у відповідності з Замовленням Покупця згідно асортименту, кількості, цінам та в строки, зазначені в Замовленні Покупця.

Пунктами 3.1 та 3.4 Договору визначено, що кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об'єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню. Пунктом поставки товару за цим Договором є склад покупця, адреса якого вказана в Замовленні. Поставка до місця передачі здійснюється транспотом Постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно положень розділу 5 Договору перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі Товару на складі Покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Як вбачається з п. 3.6 Договору Постачальник при поставці відповідної партії Товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчень якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з Покупцем примірник замовлення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які для надання юридичної сили і доказовості первинного документа наводять перелік обов'язкових реквізитів первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що належне виконання позивачем умов даного правочину підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а саме, видатковими та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити, в т.ч. і видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи: від 01.09.2014 р. №ОЭД-008724 та №ВЭД-007887; від 03.09.2014 р. № ОЭД-008813; від 07.10.2014 р. №ОЭД-009006 та №ВЭД-008155; від 15.09.2014 р. №ОЭД-09232 та №ВЭД-008360; від 06.10.2014 р. № ОЭД-010046 та № ВЭД-009121; від 12.10.2014 р. №ОЭД-010298 та №ВЭД-009359; від 20.10.2014 р. №ОЭД-010550 та №ВЭД-009606; від 27.10.2014 р. №ОЭД-010826 та №ВЭД-009874; від 03.11.2014 р. №ВЭД-010093 та №ОЭД-011058; від 09.11.2014 р. №ОЭД-011324 та №ВЭД-010351; від 17.11.2014 р. №ВЭД-010607 та №ОЭД-011575; від 24.11.2014 р. №ВЭД-010876 та №ОЭД-011835; від 29.12.2014 р. №ВЭД-012113 та №ОЭД-013073; від 12.01.2015 р. №ВЭД-000179 та №ОЭД-000186; від 02.03.2015 р. №ВЭД-001873 та №ОЭД-001902; від 30.03.2015 р. №ОЭД-002909 та №ВЭД-002820; від 11.05.2015 р. №ОЭД-004382 та №ВЭД-004137; від 04.07.2014 р. №УЭД-001503 та №КЭД-001428; від 17.07.2014 р. №УЭД-001610 та №КЭД-001536; від 25.07.2014 р. №УЭД-001695; від 08.08.2014 р. №УЭД-001783 та №КЭД-001705.

Як зазначено в п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується, зокрема, підписом на відповідних видаткових накладнних представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД» та засвідченим відбитком штампу відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.8.3 Договору якщо поставлений товар по якості не відповідає стандартам, технічним умовам та іншим умовам цього Договору, а також у разі поставки некомплектного товару, Постачальник зобов'язаний здійснити повернення такого товару.

В свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару по спірним накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій або письмове повідомлення щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Приватним виробничо-комерційним підприємством «Едельвейс-А» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до п.7.1, п.7.8, п.7.9, п.7.11 Договору Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в Специфікації та підтвердженими у накладних. Загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 14 днів. Не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акт звірки розрахунків по цьому Договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2015 р. була проведена звірка взаєморозрахунків між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Едельвейс-А» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД», про що було складено акти б/н від 22.06.2015 р. на суму 37 460,39 грн. та 11 580,79 грн. щодо заборгованості відповідача за поставлений товар.

В подальшому у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань та з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію від 22.06.2015 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 49 041,18 грн. та акти звірки взаєморозрахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису від 23.06.2015 р. та фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» від 23.06.2015 р.

Разом з тим, зазначені претензія та акти звірки взаєморозрахунків залишені відповідачем без розгляду та задоволені не були.

Проте, оскільки акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то він не може бути єдиним та належним доказом на підтвердження наявності чи відсутності будь-яких зобов'язань, в тому числі, проведення операцій на підприємстві та наявності або відсутності заборгованості у суб'єкта господарської діяльності за умови відсутності будь - яких інших доказів.

Більш того, долучені позивачем до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків є односторонніми, підписані лише директором та бухгалтером Приватного виробничо-комерційного підприємства «Едельвейс-А».

У позовній заяві Приватне виробничо-комерційне підприємство «Едельвейс-А» вказує, що 26.07.2015 р. відповідачем було перераховано в якості оплати за поставлений товар 2 000,00 грн., однак відповідного підтвердження часткової оплати за поставлений товар (платіжні доручення, виписки банківської установи по розрахунковому рахунку) позивачем не надано.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, станом на 22.06.2015 р. сума боргу відповідача за поставлений товар складала 49 041,18 грн., в той час як позовні вимоги заявлені позивачем у розмірі 47 041,18 грн.

Крім того, слід зазначити, що частина видаткових накладних, а саме, №ВЭД-008360 від 15.09.2014 р., №ОЭД-009232 від 15.09.2014 р., №ОЭД-010298 від 12.10.2014 р., №ВЭД-010607 від 17.11.2014 р., №ОЭД-011575 від 17.11.2014 р., №ОЭД-001902 від 02.03.2015 р. містять виправлення. Скориговані суми підтверджуються відповідними податковими накладними, зокрема, №608 від 12.10.2014 р., №702 від 17.11.2014 р.

Суд зазначає, що згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліг нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону Україна, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз. 2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за висновками суду надані позивачем відповідні податкові накладні, які відображають факти поставок між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Едельвейс-А» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД», додатково підтверджують отримання відповідачем товару від Приватного виробничо-комерційного підприємства «Едельвейс-А» та належного його оприбуткування в відображення у власному бухгалтерському обліку позивача.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Приватному виробничому-комерційному підприємству «Едельвейс-А» грошових коштів в сумі 47 041,18 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №МП/52 від 01.11.2013 р. або його кремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, якими, зокрема, є позивач та відповідач.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 47 041,18 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 655, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД» (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 32, код ЄДРПОУ 35081277) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Едельвейс-А» (18018, м. Київ, вул. В. Чорновола, 267/4, код ЄДРПОУ 24349763) 47 041,18 грн. (сорок сім тисяч сорок одна гривня вісімнадцять копійок) основного боргу та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон