Рішення

від 06.11.2015 по справі 910/13344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2015Справа №910/13344/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість»

До Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

Третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

Про визнання договору недійсним

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Верем’юк Д.А., довіреність № б/н від 20.05.2015

від відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач); третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що договір 3945 від 06.11.2014р. на розрахунково-касове обслуговування є недійсним, оскільки був укладений від імені ТОВ «Агрофірма Родючість» невідомою особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Ухвалою суду від 27.05.2015р. порушено провадження у справі № 910/13344/15 та призначено розгляд на 10.07.2015 р.

09.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

10.07.2015р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з лікарняним судді Мельника, у зв'язку з чим судове засідання було призначено на 27.07.2015р., про що сторони повідомлені згідно розписок.

27.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

27.07.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представники третьої особи надали пояснення по справі, заперечили проти позовних вимог у повному обсязі.

Суд відклав розгляд справи на 11.09.2015р.

27.07.2015р. тертя особа подала через канцелярію суду відзив на позов.

11.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник третьої особи проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд відклав розгляд справи на 25.09.2015р., для надання можливості представнику позивача ознайомитись з відзивом третьої особи.

25.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник третьої особи проти позову заперечив.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 30.10.2015р.

25.09.2015р. третя особа подала через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

30.10.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник третьої особи проти позову заперечив, надав пояснення по справі.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 06.11.2015р.

06.11.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Рішення Єдиного учасника ТОВ „АФ Родючість" від 10.03.2014 р. наказу № 12-К від 12.03.2014 р. на посаду директора товариства призначено ОСОБА_3.

Відповідно до п. 14.13 Статуту ТОВ "АФ Родючість" питання щодо господарської діяльності товариства, в тому числі укладання угод (контрактів) та договорів, віднесені до компетенцій директора Товариства.

Під час здійснення своєї господарської діяльності, позивачем було з'ясовано, що 06.11.2014 року між ТОВ "АФ Родючість" (позивач) та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" (відповідач) підписано договір на розрахунково-касове обслуговування № 3945, згідно якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260058903001 в гривнях та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку (п. 1.1. Договору). Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунків в операційний день банку в порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України і банківськими правилами (п. 2.1. Договору). Списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2. Договору).

Договір на розрахунково-касове обслуговування № 3945 з додатком містить підпис зроблений від імені директора ТОВ "АФ Родючість" ОСОБА_3 та печатку від імені ТОВ "АФ Родючість", при цьому позивач згідно позову стверджує, що н мав наміру укладати такий договір та до відповідача з відповідною заявою не звертався, директор ОСОБА_3 підписи не ставив та не проставляв печатки ТОВ "АФ Родючість", цей договір з боку ТОВ "АФ Родючість" не виконувався.

Під час здійснення перевірки, відповідно до відкритого кримінального провадження, було встановлено, що такі дії були вчинені невідомими особами від імені позивача з метою шахрайських дій по заволодінню коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (третя особа у справі № 910/13344/15).

Так, згідно поданого позову, позивач стверджує, що невідомі особи з метою шахрайських дій, підписали з TOB „АТ Каргілл" фіктивний договір поставки зерна від імені ТОВ „АФ Родючість", в якому зазначили фіктивні реквізити банківського розрахункового рахунку, який було відкрито в банку АТ „Банк Фінанси та Кредит» з боку невідомих осіб від імені ТОВ «АФ Родючість" згідно спірного недійсного договору на розрахунково-касове обслуговування.

Також, переслідуючи мету протиправного заволодіння коштами шахрайським шляхом ТОВ „АТ Каргілл", невідомі особи подали до ТОВ „АТ Каргілл" фіктивну накладну на перерахування коштів за зерно із зазначенням фіктивних реквізитів банківського розрахункового рахунку в банку АТ „Банк Фінанси та Кредит", відкритого згідно спірного договору на розрахунково-касове обслуговування, після перерахування ТОВ „АТ Каргілл" коштів на зазначений фіктивний банківський рахунок, невідомі особи доручили банку перерахувати ці кошти на інші рахунки третіх осіб, тобто розпорядилися ними на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на те, що такий договір на банківське обслуговування позивачем з банком не було укладено, позивач подав на розгляд суду позов, в якому проси суд визнати недійсним укладений договір на розрахунково-касове обслуговування № 3945 від 06.11.2014р., укладений між ТОВ «Агрофірма Родючість» та Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що дізнавшись про вчинення вказаних шахрайських дій, директор ТОВ „АФ Родючість" ОСОБА_3 подав до УМВС України в Сумській області заяву про вчинення злочину, за якою були внесені відомості до ЄРДР від 27.11.2014 р. за № 12014200260001074 за ст. 190 ч. 4 КК України.

Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200260001074 від 27.11.2014 p., порушеному за заявою позивача, за постановою слідчого СУ УМВС України у Сумській області Сибільова О.В. від 26.02.2015 р. про призначення почеркознавчої експертизи, була проведена в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі почеркознавча експертиза.

За результатами проведеного експертного дослідження складено висновок судової почеркознавчої експертизи № 20 від 26.03.2015 року, згідно якого встановлено наступне:

- Рукописні тексти у заяві ТОВ "АФ Родючість" про відкриття поточного рахунку у філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 06.11.2014 року; сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта ТОВ "АФ Родючість" від 07.11.2014 року; договорі ТОВ "АФ Родючість" № 3945 на розрахунково-касове обслуговування від 06.11.2014 року; тарифі розрахунково-касового обслуговування ТОВ "АФ Родючість" додаток до договору № 3945 від 06.11.2014 року; опитувальнику клієнта від 06.11.2014 року ТОВ "АФ Родючість"; картці із зразками підписів та відбитка печатки ТОВ "АФ Родючість" від 06.11.2014 року, виконані не ОСОБА_3, не ОСОБА_4, а іншою особою, згідно зразків наданих на дослідження.

- Підписи від імені керівника ТОВ "АФ Родючість" у заяві ТОВ "АФ Родючість" про відкриття поточного рахунку у філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 06.11.2014 року; сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта ТОВ "АФ Родючість" від 07.11.2014 року; договорі ТОВ "АФ Родючість" № 3945 на розрахунково-касове обслуговування від 06.11.2014 року; тарифі розрахунково-касового обслуговування ТОВ «АФ Родючість» додаток до договору № 3945 від 06.11.2014 року; опитувальнику клієнта від 06.11.2014 року ТОВ "АФ Родючість"; картці із зразками підписів та відбитка печатки ТОВ "АФ Родючість" від 06.11.2014 року, виконані не ОСОБА_3, не ОСОБА_4, а іншою особою , згідно зразків наданих на дослідження.

Крім того, під час досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200260001074 від 27.11.2014p., за постановою слідчого СУ УМВС України у Сумській області Сибільова О.В. від 11.03.2015р. про призначення технічної експертизи про призначення технічної експертизи документів, була проведена в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі технічна експертиза документів.

За результатами проведеного експертного дослідження складено висновок судової технічної експертизи документів № 27 від 20.03.2015 року :

- Відбитки печатки ТОВ "АФ Родючість" ідентифікаційний код 31070214" у заяві ТОВ "АФ Родючість" про відкриття поточного рахунку у філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 06.11.2014 року; сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта ТОВ "АФ Родючість" від 07.11.2014 року; договорі ТОВ "АФ Родючість" № 3945 на розрахунково-касове обслуговування від 06.11.2014 року; тарифі розрахунково-касового обслуговування ТОВ "АФ Родючість" додаток до договору № 3945 від 06.11.2014 року; опитувальнику клієнта від 06.11.2014 року ТОВ "АФ Родючість"; картці із зразками підписів та відбитка печатки ТОВ "АФ Родючість" від 06.11.2014 року, нанесені за допомогою рельєфного полімерного кліше .

- Відбитки печатки ТОВ "АФ Родючість" ідентифікаційний код 31070214" у заяві ТОВ "АФ Родючість" про відкриття поточного рахунку у філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 06.11.2014 року; сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта ТОВ "АФ Родючість" від 07.11.2014 року; договорі ТОВ "АФ Родючість" № 3945 на розрахунково-касове обслуговування від 06.11.2014 року; тарифі розрахунково-касового обслуговування ТОВ "АФ Родючість" додаток до договору № 3945 від 06.11.2014 року; опитувальнику клієнта від 06.11.2014 року ТОВ "АФ Родючість"; картці із зразками підписів та відбитка печатки ТОВ "АФ Родючість" від 06.11.2014 року, нанесені не кліше печатки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Родючість" ідентифікаційний код 31070214". печатка якого надана на дослідження.

Тобто, експерти у висновках зазначили, що рукописні тексти і підписи у спірному договорі були здійснені не представником ТОВ "АФ Родючість" ОСОБА_3, а іншою невідомою особою, та відбитки печатки у спірному договорі нанесені не кліше печатки, що належить ТОВ "АФ Родючість", а за допомогою іншого невстановленого рельєфного полімерного кліше.

При співставленні документів, поданих невідомими особами до банку для укладення спірного договору, а саме: паспорту ОСОБА_3 і Статуту ТОВ "АФ Родючість" з дійсними паспортом ОСОБА_3 і Статутом ТОВ "АФ Родючість" можна встановити, що подані невідомими особами документи не відповідають справжнім оригіналам.

Абзацом 3 п. п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215,216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин зчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої ст. 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу 2 ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ч. 2 ст. 29 Закону України «Про страхування», ст. 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 71 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбаченого цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір є договором банківського рахунку, що підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Приписами ст. 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Аналіз наданих до суду документів, зокрема висновків експерта № 27 від 20.03.2015 року та № 20 від 26.03.2015 року, та викладені обставини, свідчать про те, що договір на розрахунково-касове обслуговування № 3945 від 06.11.2014 року між ТОВ "АФ Родючість" (позивач) та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" (відповідач), підписано від імені ТОВ "АФ Родючість" не уповноваженою особою - не директором ОСОБА_3, а іншою (невстановленою) особою, яка здійснила підробку його підпису та почерку в рукописному тексті. Також відбитки печатки у спірному договорі нанесені не кліше печатки, що належить ТОВ "АФ Родючість", а за допомогою іншого невстановленого рельєфного полімерного кліше, тобто невстановлена особа використала в спірному договорі підроблену печатку.

Таким чином, оскільки недодержано в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, це, відповідно до ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності спірного правочину. Тобто, спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Зокрема, спірний правочин (договір на розрахунково-касове обслуговування № 3945 від 06.11.2014 р.) з боку позивача укладений особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, що в свою чергу є порушенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України і є підставою для визнання його недійсним. Крім того, волевиявлення учасника правочину при укладенні спірного договору не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що в свою чергу є порушенням ч. З ст. 203 Цивільного кодексу України і також є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено обставини на які позивач посилається згідно поданого позову, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору на розрахунково-касове обслуговування № 3945 від 06.11.2014р., укладений між ТОВ «Агрофірма Родючість» та Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір на розрахунково-касове обслуговування № 3945 від 06.11.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» ( код ЄДРПОУ 31070214) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) в особі філії Полтавське РУ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856, 04050, м.Київ, вул. Артема 60) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» ( код ЄДРПОУ 31070214, 42350 Сумьска обл., Сумський р-н, с.Бездрик, вул. Комсомольська 27) судовий збір у розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 13.11.2015р.)

Суддя В.І.Мельник