Рішення

від 28.10.2015 по справі 911/3811/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 911/3811/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС-УКРАЇНА»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «САБ-АРМАТУРА»;

про стягнення 78512,04 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 64 від 10.04.2015 р.);

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС-УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САБ-АРМАТУРА» про стягнення 78512,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2015 року порушено провадження у справі № 911/3811/15 та призначено до розгляду на 14.09.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 14.09.2015 року представник відповідача не з’явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 28.08.2015 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 13.10.2015 року.

В судовому засіданні 13.10.2015 року оголшувалась перева до 21.10.2015 року.

19.10.2015 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач уточнив період виникнення заборгованості та розмір нарахованих 3% річних і просив стягнути 46619,71 грн. Помилково перерахованих коштів та 110,86 грн. 3% річних, всього позовні вимоги визначені в сумі 46730,57 грн.

В судовому засіданні 21.10.2015 року оголошувалась перерва до 28.10.2015 року. Також, ухвалою суду від 21.10.2015 року продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 28.10.2015 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги.

В судове засідання 28.10.2015 року представник відповідача повторно не з’явився, 27.10.2015 року надіслав до суду додаткові докази та клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилене судом у зв’язку з його необгрунтованістю.

За таких обставин, суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, відповідно до платіжного доручення №199 від 25.04.2014 року ТОВ «АТІС- УКРАЇНА» (позивач) на рахунок ТОВ «САБ-АРМАТУРА» (відповідач) було помилково перераховано грошові кошти у сумі 46619,71 грн.

В платіжному дорученні №199 від 25.04.2014 року зазначено, що призначенням платежу є оплата за товар згідно Договору № 28/05 від 28.12.2012 року.

Однак, як зазначає позивач, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 № 28/05 від 28.12.2012 року не укладався та товар відповідно до Договору ТОВ «АТІС-УКРАЇНА» від ТОВ «САБ-АРМАТУРА» не поставлявся.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією (вих. № 110 від 16.06.2015 року) про повернення помилково зарахованих на рахунок ТОВ «САБ- АРМАТУРА» коштів.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав свої зобов’язання по поверненню помилково зарахованих на його рахунок коштів по платіжному дорученню позивача №199 від 25.04.2014 року.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995 року «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк помилково зараховані на їх рахунок кошти.

Пунктом 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ 21.01.2004 року № 22 передбачено, що неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Згідно з п 2.35 зазначеної Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

У зв’язку з помилковим зарахуванням на рахунок відповідача належних позивачу грошових коштів в сумі 46619,71 грн., які не повернуті відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача згідно поданої в ході розгляду спору заяви про уточнення позовних вимог, 110,86 грн. 3% річних, рахуючи період прострочення після сплину семиденного строку від дати надіслання претензії від 17.06.2015 року (вих. №110 від 16.06.2015 року), яка з врахування нормативів поштового перебігу вважається врученою відповідачу 24.06.2015 року. Таким чином, позивач нарахував 3% річних за період з 02.07.2015 року по 30.07.2015 року (як заявлено в позові) в сумі 110,86 грн.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що спірні кошти не можуть вважатись помилково перерахованими, оскільки в платіжному дорученні № 199 від 25.04.2014 року зазначено, що призначенням платежу є оплата за товар згідно договору № 28/05 від 28.12.2012 року.

У відзиві відповідач наполягає на факті укладення договору № 28/05 від 28.12.2012 року, посилаючись на його виконання позивачем шляхом сплати частини боргу згідно платіжного доручення №51 від 05.02.2014 року, за товар згідно рахунку-фактури № 1907 від 24.07.2012 року.

Також, відповідач стверджує, що про існування відносин сторін за Договором № 28/05 від 28.12.2012 року та здійснення проплат за декількома платіжними дорученнями, в тому числі і спірним, саме в погашення існуючої у позивача перед відповідачем заборгованості за Договором № 28/05 від 28.12.2012 року, про що свідчать матеріали та результати розгляду справи Господарського суду м. Києва за № 910/6884/15-г.

Зокрема, відповідач стверджує, що під час розгляду справи Господарського суду м. Києва за № 910/6884/15-г спірне платіжне доручення надавалось ТОВ «Атіс-Україна» в якості доказу оплати заборгованості.

Дослідивши викладені у рішенні суду від 04.06.2015 року у справі Господарського суду м. Києва за № 910/6884/15-г обставини, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «САБ-Арматура» було заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс-Україна» всього 72 265,87 грн., з яких сума основного боргу складала 55127,47 грн., 3% річних у сумі 3411,66 грн. та інфляційні втрати у сумі 13726,74 грн.

Судом у справі № 910/6884/15-г встановлено, що поставки відбувались за видатковими накладними в період з січня 2013 року по лютий 2013 року на загальну суму 60187,33 грн. і частково оплачені відповідно до платіжних доручень №71 від 13.02.2013 року та №86 від 19.02.2013 року.

В ході розгляду спору у справі № 910/6884/15-г судом, не дивлячись на посилання ТОВ «Атіс-Україна» та надані платіжні доручення (в тому числі і спірне) встановлено оплату товару згідно рахунку №152 від 11.02.2013 року на загальну суму 45000,00 грн., а саме 30000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №71 від 13.02.2013 та 15000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №86 від 19.02.2013 року та стягнуто 10127,47 грн. решти основного боргу, частково задоволено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних.

При цьому в судовому рішенні у справі № 910/6884/15-г не встановлено ані факту укладення договору № 28/05 від 28.12.2012 року, ані того, що спірні відносини поставки відбувались на підставі такого договору. Також, судом не прийнято всіх наданих ТОВ «Атіс-Україна» платіжних доручень в якості доказів виконання спірних зобов’язань. Зокрема, спірне платіжне доручення № 199 не зараховано в якості оплати поставленого товару чи за договором № 28/05 від 28.12.2012 року, чи за фактом поставки.

Відповідач надав суду примірник (копію) договору № 28/05 від 28.12.2012 року, з умов якого вбачається, що ціна товару визначається у рахунку-фактурі № 1284 від 25.05.2012 року в сумі 64745,69 грн. Договором не визначено виду товару, а погоджено, що кількість, якість та асортимент товару визначається у рахунку-фактурі. ОСОБА_2 укладено 28.05.2012 року та згідно п. 8.1. цей договір діє протягом 20 календарних днів з моменту підписання.

Таким чином, враховуючи умови договору, сторони мали здійснити господарську операцію протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору 28.05.2012 року, тобто до 17.06.2012 року. Однак, відповідачем не надано суду доказів виставлення рахунку-фактури № 1284 від 25.05.2012 року та відповідної видаткової накладної, яка свідчить про поставку товару в період дії договору. Документи, на які посилається відповідач в обґрунтування існування правовідносин сторін за договором № 28/05 від 28.12.2012 року, зокрема, платіжні доручення, рахунки, тощо не містять посилання на договір № 28/05 від 28.12.2012 року, тому твердження відповідача безпідставні.

Спірні кошти за платіжним дорученням № 199 сплачені 25.04.2014 року, тобто майже через два роки після закінчення дії договору № 28/05 від 28.12.2012 року і за відсутності доказів поставки товару за відповідним договором, не можливо встановити чи така сплата відбувалась як розрахунок за товар чи як передплата.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено факту виконання договору № 28/05 від 28.12.2012 року під час його дії, не обґрунтовано та не доведено існування інших зобов’язань позивача щодо сплати спірних сум за платіжним доручення № 199, відповідні кошти вважаються сплаченими помилково без достатніх правових підстав і підлягають поверненню платнику. В разі існування доведеної заборгованості позивача перед відповідачем чи за договором № 28/05 від 28.12.2012 року чи з інших підстав, відповідач не позбавлений звернутись з відповідним позовом до суду для вирішення спору по суті.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч 2 ст. 536 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки 3% річних нараховані у визначені ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строки (з моменту отримання вимоги зобов’язання стає грошовим), вимога про стягнення 3% річних обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі (в сумі, яка підлягає сплаті з нової ціни позову).

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САБ-АРМАТУРА» (07453, Київська обл., Броварський р-н, с. Русанів, вул. Ватутіна, 29, код 36597198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС-УКРАЇНА» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського Композитора, 14а, код 36791760) 46619,71 грн. безпідставно набутих коштів, 110,86 грн. 3 % річних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.11.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін