Рішення

від 09.11.2015 по справі 914/3519/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015р. Справа№ 914/3519/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна», м.Львів

про стягнення 24864,41грн.

Cуддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг», м.Вишневе Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна», м.Львів про стягнення 24864,41грн., з яких 19506,54грн. основного боргу, 1345,95грн. пені, 3901,30грн. штрафу та 110,62грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 08.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.10.2015р. Ухвалою суду від 26.10.2015р. розгляд справи відкладено на 09.11.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Повноважний представник позивача в судове засідання 09.11.2015р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№48135/15 від 09.11.2015р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на виконання договору, укладеного між позивачем та відповідачем - ТзОВ «ОСОБА_1 Україна», ТзОВ «ІБТ» в травні 2015 року поставлено товар на суму 19506,54грн., який відповідачем не оплачено, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення заявлено також 1345,95грн. пені, 3901,30грн. штрафу та 110,62грн. 3 % річних. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 09.11.2015р. повторно не забезпечив, письмового відзиву та витребуваних судом документів не подав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. Так, копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу ТзОВ «ОСОБА_1 Україна», а саме: 79024, м.Львів, вул.Промислова, буд.45, офіс 16, знаходиться в матеріалах справи, повернута суду установою зв'язку із відміткою: «За закінченням терміну зберігання». Копію ухвали від 26.10.2015р. про відкладення розгляду справи на момент вирішення спору установою зв'язку не повернуто.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (відповідач по справі, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (позивач по справі, постачальник за договором) укладено договір поставки №000153 від 12.05.2015р., за яким постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі - продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових та товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 19506,54грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-32-024176 від 19.05.2015р., підписаною представниками сторін та скріпленою їх печатками.

Відповідно до умов договору, ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, що поставляється за цим договором, вказуються у додатковій угоді (додатку, специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватись сторонами при підписанні накладної (их) і вказуються в ній (них). Ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами цього договору після підписання повноважними представниками сторін накладної (них) (п.2.1). Покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН Форма №1-ТН /алкогольні напої/, або цей договір (п.2.7). Покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 14 календарних днів з моменту її передачі (п.2.9). Моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки та моментом переходу права власності на продукцію вважається дата складання видаткової накладної (п.2.10).

Позивач зазначає, що всупереч взятим на себе за договором зобов'язанням, відповідачем отриману продукцію не оплачено, що зумовило звернення ТзОВ «ІБТ» до суду із позовною заявою про стягнення 19506,54грн. основного боргу, 1345,95грн. пені та 3901,30грн. штрафу, нарахованих відповідно до умов договору, а також 110,62грн. 3 % річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору та прийнятті рішення по справі суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання ТзОВ «ОСОБА_1 Україна» взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за отриману згідно з договором продукцію, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19506,54грн. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Окрім цього, у відповідності до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у п.4.1 договору встановлено, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п.п.2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% вартості продукції за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши наведений у позовній заяві розрахунок позовних вимог в частині стягнення 1345,95грн. пені, нарахованої за період з 03.06.2015р. по 10.08.2015р., та 3901,30грн. штрафу, суд приходить до висновку, що при проведенні відповідних підрахунків позивачем враховано передбачене договором 14-денне відстрочення платежу за отриманий товар, відтак вірно визначено початок перебігу прострочення боржника. Окрім того, позивачем правомірно проведено нарахування пені із використання відсоткової ставки, встановленої договором, оскільки беручи до уваги розмір облікової ставки Національного банку України, встановлений постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №154 з 04.03.2015р., а саме 30%, нарахована сума пені не перевищує відповідні нарахування за аналогічний період із використанням подвійної облікової ставки Національного банку України. Також суд вважає, що одночасне стягнення штрафу та пені не може вважатись недотриманням положень , закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно -правової відповідальності за одне і те саме порушення, оскільки договором передбачено стягнення пені за будь-яке прострочення оплати, а стягнення штрафу лише у разі прострочення оплати платежу на строк понад 30 календарних днів. З огляду на таке зазначені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також суд, перевіривши проведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 110,62грн. 3% річних за період з 03.06.2015р. по 10.08.2015р., приходить до висновку про необхідність задоволити таку позовну вимогу, оскільки відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд звертає увагу на те, що на підтвердження сплати судового збору позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №10722 від 11.08.2015р. на суму 1827,00грн.

Водночас, відповідно до пп.2.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Беручи до уваги ціну позову, суд приходить до висновку, що за подання такої позовної заяви до суду до сплати підлягав судовий збір в розмірі 1218,00грн., відтак, 609,00грн. судового збору сплачено позивачем надмірно.

Суд роз'яснює, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В решті, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00грн. слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (м.Львів, вул.Промислова, буд.45, офіс 16; код ЄДРПОУ 39740174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, буд.6-в; поштова адреса: м.Київ, пр.Перемоги, буд.5-А; код ЄДРПОУ 38679874) 19506,54грн. основного боргу, 1345,95грн. пені, 3901,30грн. штрафу, 110,62грн. 3 % річних та 1218,00грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 16.11.2015р.

Суддя Щигельська О.І.