Рішення

від 09.11.2015 по справі 915/1757/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Справа № 915/1757/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Матвєєвій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

За позовом: Державного підприємства В«Адміністрація морських портів УкраїниВ» , 01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 14 в особі Миколаївської філії державного підприємства В«Адміністрація морських портів УкраїниВ» (адміністрація Миколаївського морського порту), 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23

до відповідача: Християнський реабілітаційний Центр В«ВЕФІЛЬВ» , 54020, АДРЕСА_1

про: стягнення 4400,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. від 30.10.2015р.

від відповідача: не з'явився

Державне підприємство В«Адміністрація морських портів УкраїниВ» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 239-Р від 06.11.2000 року на користування електричною енергією в сумі 4400,15 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.10.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

06.11.2000 між сторонами у справі був укладений договір № 239-Р, згідно якого позивач у період з лютого 2015р. по серпень 2015р. надав відповідачу послуги на суму 3746,99 грн.

Відповідач розрахувався частково, в сумі 400,00 грн. та з порушенням терміну сплати.

Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача за договором склала 3346,99 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з відповідача також пеню в сумі 691,46 грн., 324,47 грн. інфляційних та 37,23 грн. - 3% річних.

Після звернення позивача із позовом до суду, відповідач погасив основну заборгованість по договору в сумі 1776,16 грн., у зв'язку з чим, ухвалою суду від 09.10.2015р. суд припинив в цій частині провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Таким чином станом на день розгляду справи у суді, суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1570,83 грн. основного боргу, 691,46 грн. пені, 324,47 грн. - інфляційних, 37,23 грн. - 3 % річних.

У відповідності зі ст.ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 09.10.2015 була направлена на юридичну адресу відповідача. Отже, він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідач правом, передбаченим ст.59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався, вимоги ухвали господарського суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -

встановив:

06.11.2000р. між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (правонаступником якого є позивач) та Христянським реабілітаційним Центром «ВЕФІЛЬ» був укладений договір № 239-Р на користування електричною енергією.

За умовами п. 1.1 договору позивач зобов'язався безперебійно відпускати електроенергію відповідачу відповідно до встановлених йому планів електроспоживання в межах дозволеної до використання потужності, підтримувати на межі поділу електромережі між споживачем та субспоживачем напругу 0,4 кВт., а відповідач в свою чергу зобов'язується щомісяця за звітний місяць у встановленому порядку 26-го числа поточного місяця отримувати в бухгалтерії порту рахунки й оплачувати їх до 10 числа наступного місяця (п. 2.1, 2.2, 4 договору).

На виконання умов договору позивач у період з лютого 2015р. по серпень 2015р. надав відповідачу послуги на суму 3746,99 грн., що підтверджується приймально-здавальними актами № 67382 від 28.02.2015рн., № 67582 від 31.03.2015р., № 67803 від 30.04.2015р., № 67983 від 31.05.2015р., № 68174 від 30.06.2015р., № 68434 від 31.07.2015р., № 68684 від 31.08.2015р. та виставив йому на оплату рахунки:

- № 08341883 від 28.02.2015р. на суму 624,61 грн.;

- № 14981883 від 31.03.2015р. на суму 524,36 грн.;

- № 19631883 від 30.04.2015р. на суму 585,10 грн.

- № 26701883 від 31.05.2015р. на суму 442,09 грн.

- № 32771883 від 31.06.2015р. на суму 557,89 грн.

- № 39961883 від 31.07.2015р. на суму 515,48 грн.

- № 47801883 від 31.08.2015р. на суму 497,46 грн.

В порушення умов договору, відповідач вартість наданих послуг оплатив частково в сумі 400,00 грн. та з порушенням строку оплати.

Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача за отримані за договором послуги склала 3346,99 грн.

Після звернення позивача із позовом до суду, відповідач погасив основну заборгованість по договору в сумі 1776,16 грн., у зв'язку з чим, ухвалою суду від 09.10.2015р. суд припинив в цій частині провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Таким чином станом на день розгляду справи у суді, основний борг відповідача становить 1570,83 грн.

Пунктом 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заборгованість відповідача в сумі 1570,83 грн. підтверджена матеріалами справи, а саме: копіями договору від 06.11.2000р. № 239-Р, підписаними сторонами приймально-здавальними актами та рахунками на оплату, прибутковими касовими ордерами на оплату спожитої електроенергії, а отже підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, відповідачу цілком обгруновано нараховано до стягнення 3% річних в сумі 37,23 грн. та інфляційні в сумі 324,47 грн.

Пунктом 4 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків за виконані послуги, субспоживач оплачує споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від несплаченої суми.

Позивачем цілком обґрунтовано нараховано до сплати пеню в сумі 691,46 грн.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, зважаючи на те, що відповідач є неприбутковою установою, заборгованість відповідачем частково погашена, суд вважає за необхідне зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій та стягнути з відповідача неустойку в сумі 100,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, з огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з останнього у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Християнського реабілітаційного Центру В«ВЕФІЛЬВ» ( 54020, АДРЕСА_1, ід. код 25381539) на користь Державного підприємства В«Адміністрація морських портів УкраїниВ» (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14, ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства В«Адміністрація морських портів УкраїниВ» (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, ЄДРПОУ 387284444) 1570,83 грн. основної заборгованості, 100,00 грн. пені, 324,47 грн. інфляційних та 37,23 грн. - 3% річних, 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2015р.

Суддя Л.I. Васильєва