Рішення

від 16.11.2015 по справі 918/1231/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2015 р. Справа № 918/1231/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРАКЕМ-УКРАЇНА"

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної академії аграрних наук України"

про стягнення за договором постачання в сумі 94 985,57 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Кравцов І.Л., дов. № 27 від 23.01.2015 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство" Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач) про стягнення за договором постачання в сумі 94 985,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

12.11.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 121113-1 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця (на умовах з Правилами Інкотермс в редакції 2011 року) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість в строки та в порядку, передбачені договором.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано видаткову накладну № 138 від 13.11.2013 року на суму 74 556,96 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 74 556,96 грн.

За порушення строків розрахунків за поставлений товар позивач нарахував пеню в розмірі 15 209,62 грн. та 7% штрафу в розмірі 5 218,99 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 549-551, 712 ЦК України та ст. ст. 193, 265 ГК України.

Ухвалою суду від 03.11.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 16.11.2015 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 121113-1 (надалі - договір), згідно з яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця (на умовах з Правилами Інкотермс в редакції 2011 року) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість в строки та в порядку, передбачені договором. Точні умови строків поставки та вартості товару визначаються в специфікаціях до цього договору (п. 1.1. договору).

За п. 10.3. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Згідно з п.п. 3.1., 5.2., 7.1. договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товару у строки, визначені п. 1.1. договору. Товар постачається централізовано-кільцевими завезеннями повністю або частинами за попередніми заявками покупця, узгодженими з постачальником, в зручній для сторін формі, у тому числі факсимільним зв'язком, електронним листуванням тощо. Передача товару постачальником представнику покупця здійснюється виключно за умови надання представником покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності). Право власності на товар покупець набуває з моменту передачі товару.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 12.11.2013 року сторонами погоджено та підписано специфікацію № 1, яка є додатком № 1 до договору, в якій визначено найменування товару - лібро 10-51-10, кроп шейлд 750, р. (1л), кроп шейлд 750, р. (5л), інго 200 ЕС (1л), його кількість, ціну - 74 556,96 грн., а також строк поставки - 15.11.2013 року, а 13.11.2013 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято вказаний товар, про що свідчить видаткова накладна № 138, підписана та скріплена печатками сторін.

За умовами п.п. 2.1.-2.4. договору передбачено, що ціна цього договору за підсумками всіх існуючих специфікацій та тих, що будуть підписані до 01.06.2014 року, складає 500 000,00 грн.+/- 10% вказаної суми. Вартість товару визначається сторонами як договірна за курсом валют на день підписання специфікацій. Кількість та вартість товару вказується у специфікаціях до договору.

Відповідно до п.п. 3.4.-3.6. договору постачальник надає покупцеві необхідний розрахунок коригування вартості товару у випадку, передбаченому п. 4.2. договору. Покупець зобов'язаний прийняти товар, вказаний у п. 1.1. цього договору, у погодженні сторонами строки. Покупець здійснює оплату за придбаний товар згідно з умовами ст. 4 цього договору.

Пунктами 4.1., 4.2. сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату товару в розмірі та в строки, зазначені у специфікаціях до договору, але не пізніше 15.10.2014 року, суми оплат розраховуються згідно зі ст. 2 цього договору. Вартість товару підлягає коригуванню постачальником, якщо з моменту укладення цього договору до моменту остаточного розрахунку курс на міжбанку, заявлений КБ "Приватбанк" (гривні до долара США, залежно від валюти, за якою постачальник придбавав товар за зовнішньоекономічним контрактом), збільшився більш як на 2%.

У специфікації № 1 від 12.11.2013 року сторони узгодили, що строк здійснення 100% оплати за отриманий товар - до 15.10.2013 року.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що відповідач розрахунків за поставлений товар у порядку та в строк, визначені умовами договору, не провів, отже його борг перед позивачем складає 74 556,96 грн.

Вказана заборгованість підтверджена сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 01.05.2015 року, підписаним обома сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за поставлений товар в розмірі 74 556,96 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару здійснив нарахування пені в розмірі 15 209,62 грн. (0,1%) за період з 15.10.2014 року по 07.05.2015 року та 7% штрафу в розмірі 5 218,99 грн.

Щодо нарахування пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Право на нарахування пені та штрафу визначене п. 6.2. договору, за яким у випадку затримки оплати вартості товару з вини покупця, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від залишку вартості товару за кожен день прострочення строків сплати, вказаних в специфікаціях. За прострочення строків оплати вартості товару більш ніж 30 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Постанова Верховного Суд України від 27.04.2012 року № 3-24гс12).

У договорі сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає пеня та штраф.

У той же час позивачем застосовано пеню в розмірі 0,1% від залишку вартості товару за кожен день прострочення строків сплати, вказаних в специфікаціях, а її нарахування проведено за період з 15.10.2014 року по 07.05.2015 року.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене ст. 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин сторін вимог ч. 2 ст. 231 ГК України, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких, зокрема, розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Ураховуючи викладене, положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України застосовуються виключно до негрошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 року в справі № 3-4гс10, від 20.12.2010 року у справі № 3-41гс10, від 28.02.2011 року у справі № 3-11гс11, від 04.02.2014 року в справі № 3-1гс14.

З урахуванням наведеного, з відповідача підлягає стягненню пеня (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у період з 15.10.2014 року по 05.02.2015 року та у розмірі договірної пені (0,1%) за період з 06.02.2015 року по 15.04.2015 року, та за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), а також штраф у розмірі 7%.

Суд, здійснивши перерахунок пені та штрафу, встановив, що розмір першої становить 11 486,88 грн. (при заявленому - 15 209,62 грн.), а другого - 5 218,99 грн. (при заявленому - 5 218,99 грн.), отже пеня підлягає частковому задоволенню, а штраф - у заявленому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство" Городецьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (вул. Жовтнева, 170, с. Городець, Володимирецький район, Рівненська область, 34381, код ЄДРПОУ 00729586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астракем-Україна" (вул. Чорновола,1, м. Вишневе, Київська область, 08133, код ЄДРПОУ 37074518) 74 556,96 грн. основного боргу, 11 486,88 грн. пені, 5 218,99 грн. 7% штрафу та 1 368,93 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 722,74 грн. пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 16.11.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.