Рішення

від 10.11.2015 по справі 927/1214/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2015 року справа №927/1214/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СТВ-Харків", вул. Широка, 1а, м. Чернігів, 14021, до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, про стягнення 147383,06 грн. Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Водолагін С.М., довіреність б/н від 10.12.2014,

відповідач: не з'явився.

В судовому засіданні 10.11.2015 проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 147383,06 грн., з яких: 83415,86 грн. основного боргу, 34476,53 грн. пені, 2444,03 грн. 3% річних та 27046,64 грн. інфляційних нарахувань.

02.11.2015 представник позивача через загальний відділ суду подав заяву №02/11 від 02.11.2015 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 167921,63 грн.

В судовому засіданні 10.11.2015 представник позивача подав заяву, в якій заявляє про відмову від заяви №02/11 від 02.11.2015 про збільшення розміру позовних вимог і просить її розглядати як розрахунок позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2015 підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав. Рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача (АДРЕСА_1), зазначеній у позовній заяві, направлялись копія ухвали про порушення провадження у справі від 14.09.2015, копія ухвали про відкладення розгляду справи від 29.09.2015 та копія ухвали про відкладення розгляду справи від 27.10.2015, які повернулись до суду з довідкою Укрпошти - „за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (зі змінами, внесеними постановою пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За змістом зазначеної ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Отже відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „СТВ-Чернігів" (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №1517 (далі - Договір).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в листопаді 2014 року було припинено реєстрацію ТОВ „СТВ-Чернігів", правонаступником якого став ТОВ „СТВ-Харків".

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі іменується - „товар"), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п. 3.1 договору поставка товару покупцю здійснюється постачальником окремими партіями на умовах DDP (згідно правил Інкотермс-2010). Під партією товару сторони розуміють товар, доставлений на підставі окремого замовлення покупця та зазначений в окремій видатковій накладній.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату партії товару на умовах відстрочки платежу - до дати, зазначеної як строк для оплати у видатковій накладній, але не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки.

Виконуючи умови договору, позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними №5087939 від 20.05.2014 на суму 59866,02 грн. та №5096508 від 23.05.2014 на суму 56549,84 грн., а всього на суму 116415,86 грн.

Як зазначає позивач, порушуючи умови договору відповідач частково сплатив вартість товару, отриманого за видатковою накладною №5087939 від 20.05.2014 та повністю не сплатив вартість товару, отриманого за видатковою накладною №5096508 від 23.05.2014.

За твердженнями позивача, які обґрунтовуються актом звірки розрахунків з відповідачем від 30.09.2014 та випискою банку за період з 08.10.2014 по 24.02.2015, заборгованість відповідача становить 83415,86, а саме: за видатковою накладною №5087939 від 20.05.2014 в сумі 26866,02 грн., за видатковою накладною №5096508 від 23.05.2014 в сумі 56549,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаним договором, виходячи з вищевикладених норм законодавства та умов договору, у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару, яке він не виконав в повному обсязі.

Отже позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг в сумі 83415,86 грн.

На підставі п. 5.1 договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 26758,49 грн. пені за період прострочення платежу з 06.06.2014 по 31.10.2015 по накладній №5096508 від 23.05.2014 та 7718,04 грн. пені за період прострочення платежу з 24.02.2015 по 31.10.2015 по накладній №5087939 від 20.05.2014, а всього пені в сумі 34476,53 грн.

Згідно з п. 5.1 договору в разі несвоєчасної оплати покупцем товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день протягом всього періоду прострочення платежу.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на п. 5.3 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 2050,65 грн. 3% річних за період прострочення платежу з 06.06.2014 по 31.10.2015 по накладній №5096508 від 23.05.2014 та 393,38 грн. за період прострочення платежу за період з 24.02.2015 по 31.10.2015 по накладній №5087939 від 20.05.2014, а всього просить стягнути 3% річних в сумі 2444,03 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 21897,10 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу з 06.06.2014 по 30.09.2015 по накладній №5096508 від 23.05.2014 та 5149,54 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу з 01.03.2015 по 30.09.2015 по накладній №5087939 від 20.05.2014, а всього просить стягнути інфляційних нарахувань в сумі 27046,64 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.3 договору у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання більш ніж на 30 календарних днів покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу постачальника зобов'язаний оплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 0,1 % в день.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, здійснених позивачем в позовній заяві та в наданому розрахунку, дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленій у позові сумі повністю, а саме : 147383,06 грн., з яких: 83415,86 грн. основного боргу, 34476,53 грн. пені, 2444,03 грн. 3% річних та 27046,64 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПУАТ „ФІДОБАНК") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СТВ-Харків" (вул. Широка, 1а, м. Чернігів, ідентифікаційний код 39258360, р/р 26001452934 в АТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 83415,86 грн. основного боргу, 34476,53 грн. пені, 2444,03 грн. 3% річних, 27046,64 грн. інфляційних нарахувань та 2947,66 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2015.

Суддя Ж.В. Блохіна