Постанова

від 11.11.2015 по справі 910/10175/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа№ 910/10175/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Киниці А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015

у справі № 910/10175/15 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14"

про стягнення 111 455,18 грн.

за участю представників:

від позивача: Маляр М.В.,

від відповідача: Кулішова Н.С.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ЖБК "Темп-14" про стягнення відповідача 137 027,08 грн. за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 8848/4-02 від 09.01.2001, в тому числі: 86 407,50 грн. заборгованості за період з 01.03.2012 по 30.06.2014; 12 079,04 грн. втрат від інфляції; 3 663,94 грн. 3% річних; 653,95 грн. пені; 8 640,75 грн. штрафу

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10175/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 41 689,10 грн. основного боргу (холодне водопостачання - 6 880,08 грн. та водовідведення - 34 809,02 грн. за період з 01.03.2012 по 30.06.2014), 7 104,89 грн. - інфляційних втрат, пені - 378,21 грн., 3 % річних - 2 126,61 грн., штрафу - 4 168,91 грн. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позову, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язань за договором перед ПАТ "АК "Київводоканал" з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ЖБК "Темп-14" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 скасувати та направити справу на новий розгляд в інший склад суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані прийняттям судом першої інстанції рішення за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. За твердженням скаржника, задовольнивши позов по холодній воді по коду 1-878 на суму 6 880,08 грн., суд не врахував наявність переплати в сумі 10 967,15 грн. Крім того, суд безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині плати за водовідведення гарячої води, по коду 1- 50878 стягнувши 79 527,42 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 апеляційну скаргу ЖБК "Темп-14" прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати від 06.10.2015 у зв'язку з виходом з відпусток суддів Власова Ю.Л. та Станіка С.Р., які входить до складу постійної колегії суддів згідно з рішенням зборів суддів, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 апеляційну скаргу ЖБК "Темп-14" у справі № 910/10175/15 прийнято до провадження новим складом колегії. В судовому засіданні оголошувались перерви до 28.10.2015 та до 11.11.2015.

В судовому засіданні представник скаржника доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд рішення скасувати, в позові відмовити.

Позивач у відзиві, представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши на їх безпідставність. Представник ПАТ "АК "Київводоканал" в своїх письмових поясненнях, зокрема, зазначив про безпідставність та надуманість твердження відповідача про те, що водовідведення гарячої води включено до тарифів по холодній воді. Крім того, представник позивача повідомив, що позивачем було виконане рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2010 у справі № 1/49-23/448 про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01.05.2008 по 01.12.2009 та проведено у відповідність облікові дані ЖБК "Темп-14", а саме зменшено заборгованість на 79 166,38 грн. При цьому позивач наполягає на відсутності підстав для будь-якого перерахунку, оскільки резолютивна частина рішення не містить вказівок щодо вчинення будь-яких інших дій, в тому числі щодо зарахування коштів як переплату.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) та ЖБК "Темп-14" (абонент) 09.01.2001 був укладений договір № 8848/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за яким позивач зобов'язався надавати послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором.

Так, відповідно до п. 1.1 договору позивач, як постачальник, зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього каналізаційні стоки, а відповідач, як абонент, зобов'язався розраховуватись за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374.

Затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 Правила втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками позивача та відповідача.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін.джерел водопостачання згідно із показниками водолічильника (п. 3.4 договору).

Місцевим господарським судом також встановлено, що позивач присвоїв відповідачу два коди для обліку питної води. Перший - 1-878 включає в себе нарахування за питну холодну воду і її стоки. Другий код - 1-50878 включає в себе нарахування за питну воду для виготовлення гарячої та стоки цієї води. Позивач зазначив, що присвоєння кодів абонентам являється особливістю ведення бухгалтерського (фінансового) обліку та нормами чинного законодавства України не передбачено узгодження його ведення зі споживачами послуг.

За твердженням позивача, за період з 01.03.2012 по 30.06.2014 за кодом 1-878 відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 96 145,08 грн., з яких сплачено лише 89 265,00 грн., тобто заборгованість становить 6 880,08 грн., на яку позивачем нараховано 3 232,90 грн. - інфляційних втрат, пені - 163,54 грн., 3 % річних - 930,12 грн., штрафу по п. 4.1 договору (10%) - 6 88,01 грн.; за кодом 1-50878 за період з з 01.03.2012 по 30.06.2014 за послуги питної води, для виготовлення гарячої води нараховано суму 44 718,40 грн., і за стоки цієї води 34 809,02 грн., які не оплачено відповідачем. На заборгованість за кодом 1-50878 за період з з 01.03.2012 по 30.06.2014 нараховано 8 846,06 грн. - інфляційних втрат, пені -490,41 грн., 3 % річних - 2 733,82 грн., штрафу по п. 4.1 договору 10%, в тому числі з водовідведення стоків гарячої води позивачем нараховано 3 871,90 грн. - інфляційних втрат, пені - 214,67 грн., 3 % річних - 1 196,49 грн., штрафу по п. 4.1 договору - 3 480,90 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в Мінюсті 07.10.2008 за № 936/15627, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно із п. 3.1 вказаних Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Частиною четвертою ст. 26 наведеного Закону встановлено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 вищезазначених Правил розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі № 42/230, від 10.03.2011 у справі № 7/222. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Як встановив місцевий господарський суд та підтверджується матеріалами справи, постачання відповідачеві теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення та гарячого водопостачання здійснюється ПАТ "Київенерго". За спірний період на балансі відповідача не знаходились теплові пункти (бойлери). А відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного позивачем суду доведено не було.

Місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв за належні докази акти про зняття показань з водолічильника, якими позивач підтверджує позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кодом 1-50878, оскільки з наданих позивачем актів про зняття показань з водолічильника видно, що точка обліку знаходиться не за адресою відповідача.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за постачання питної води для виготовлення гарячої на підставі укладеного з відповідачем договору № 8848/4-02 від 09.01.2001, оскільки цей договір не регулює відносин з постачання такої води.

Такою є правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 по справі № 910/12493/13.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем за кодом 1-50878, як на підігрів для виготовлення гарячої води. Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних, пеня, штраф інфляційні втрати також не підлягають стягненню.

Перевіривши доводи скаржника про безпідставність позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" в частині стягнення вартості послуг з водовідведення стоків гарячої води колегія суддів встановила, що відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", який у спірний період визначав механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, тариф на послуги з централізованого постачання гарячої води розраховується виходячи із затвердженої для відповідної категорії споживачів вартості теплової енергії та холодної води, що використовуються для надання послуг з централізованого постачання гарячої води, з урахуванням втрат теплової енергії та води в мережах централізованого постачання гарячої води, визначених в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших документів з нормування витрат та втрат ресурсів, якими передбачені основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва. Зокрема цей Порядок передбачав, що до собівартості послуг з централізованого постачання гарячої води включаються витрати на питну воду для надання послуг з централізованого постачання гарячої води відповідно до укладених договорів з урахуванням обсягів фактично спожитої води за показниками будинкових приладів обліку, а у разі їх відсутності - за встановленими нормами.

При цьому Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, не передбачав формування окремих тарифів на централізоване водовідведення води, що була використана для підігріву.

Пунктами 3.1, 5.2 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Вказана норма Правил № 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом статей 6, 19 Закону від 10.01.2002 № 2918-III "Про питну воду та питне водопостачання" та пунктів 5.1, 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., визначення у договорі кількості стічних вод можливе лише у спосіб, встановлений законодавством (постанова Верховного Суду України від 29 листопада 2010 р. у справі № 3-38гс10).

Позивач не довів суду в передбачений законодавством та договором спосіб обсягів водовідведення за кодом 1-50878 у спірний період, не спростував доводів скаржника про оплату ним водовідведення у складі тарифів послуг з постачання гарячої води.

Колегія суддів також бере до уваги, що правовідносини між цими ж сторонами за цим же договором були предметом дослідження у справі № 1/49-23/448. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011, було відмовлено ПАТ "АК "Київводоканал" у стягненні з ЖБК "Темп-14" вартості послуг з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої, та стічних вод по гарячому водопостачанню за період з 01.05.2008 по 01.12.2009, оскільки суд встановив, що договором № 8848/4-02 від 09.01.2001 не передбачений такий обов'язок відповідача.

Згідно із ст. 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на думку колегії суддів, договір № 8848/4-02 від 09.01.2001 не може бути підставою для стягнення вартості послуг з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої, та стічних вод по гарячому водопостачанню і за період з 01.03.2012 по 30.06.2014. Інших, крім договірних, підстав для стягнення зазначеної суми позивач суду першої інстанції не заявляв.

Крім того, під час розгляду справи № 1/49-23/448 було встановлено наявність переплати ЖБК "Темп-14" за договором № 8848/4-02 від 09.01.2001 у сумі 10 967,15 грн., оскільки, як свідчить постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011, у період з 01.05.2008 по 01.12.2009 за договором було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 56 611,86 грн., а оплачено кошти у сумі 67 579,01 грн.

Пояснення представника позивача свідчать, що встановлена судовим рішенням сума переплати не була ним врахована при розрахунках за договором, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Таким чином заборгованість ЖБК "Темп-14" перед ПАТ "АК "Київводоканал" за період з 01.03.2012 по 30.06.2014 з оплати послуг з постачання питної води та водовідведення за кодом 1-878 за договором № 8848/4-02 від 09.01.2001 на суму 6 880,08 грн. також спростовується обставинами, встановленими судом під час розгляду справи № 1/49-23/448.

На думку колегії суддів, встановлені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим оскаржуване рішення в частині задоволення позову підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10175/15 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10175/15 в частині задоволення позовних вимог скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Темп-14" 1 114,45 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік