Постанова

від 10.11.2015 по справі 925/1067/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 925/1067/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників:

від позивача Плесюка О.С. - дов. №1 від 15.04.2015 р.

від відповідача не з'явились

від третьої особи ОСОБА_3 - дов. №423 від 12.06.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

ім. Г.І. Петровського

на рішення господарського суду Черкаської області

від 08.09.2015 р. (суддя Дорошенко М.В.)

у справі №925/1067/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

ім. Г.І. Петровського (далі - ТОВ ім. Г.І. Петровського)

до Корсунської сільської ради

Тальнівського району Черкаської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.09.2015 р. у справі №925/1067/15 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на незаконність оскарженого рішення в частині застосування позовної давності. Так, скаржник зазначав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність встановлених судовими рішеннями преюдиційних фактів на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України щодо права власності позивача на спірне майно, як і про те, що оспорюваним рішенням відповідача порушено це право власності. Проте неправомірно застосував строк позовної давності, оскільки таке можливе лише за заявою сторони у справі, а ОСОБА_4, яким подано таку заяву, не є стороною у справі тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №925/1067/15 за апеляційною скаргою ТОВ ім. Г.І. Петровського передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 10.11.2015 року.

В судове засідання з'явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представники позивача та третьої особи вважали за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд вважав за можливе апеляційну скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача доводи скарги підтримав, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Представник третьої особи доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, ТОВ ім. Г.І. Петровського звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання недійсним рішення від 16.09.2005 р. №24/6 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4» з причин порушення спірним рішенням його права власності на цей об'єкт нерухомості тощо.

В ході розгляду справи судом першої інстанції, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4.

Суд першої інстанції, з'ясувавши фактичні обставини, розглянувши подані документи і матеріали, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд встановив, що рішення Корсунської сільської ради від 16.09.2005 р. №24/6 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4» є незаконним, оскільки прийняте всупереч висновкам рішення господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 р. у справі №16/2060 та з порушенням приписів ст. 321 ЦК України щодо непорушності встановленого судовим рішенням права власності позивача на спірне приміщення. Таким чином вищезгадане рішення відповідача є таким, що не відповідає вимогам закону й порушує право власності позивача на млин, тому в силу ст. 393 ЦК України підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Корсунської сільської ради від 16.09.2005 р. №24/6 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4» в порядку адміністративного судочинства й адміністративна справа №2-а-411/12 розглядалася адміністративними судами різних інстанцій, проте адміністративний позов не було розглянуто по суті, а залишено без розгляду.

Виходячи з наведеного, місцевий суд встановив, що даний спір має розглядатися господарським судом за правилами ГПК України, однак дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з таким позовом й зазначена позивачем причина пропуску строку на звернення до суду не є поважною - розгляд адміністративними судами адміністративної справи не перешкоджав позивачу вчасно звернутися з відповідним позовом до господарського суду тощо.

Так, на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.05.2004 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004 р. у справі №04/952 встановлено, що 20.10.1996 р. між Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Петровського, правонаступником якого є ТОВ ім. Г.І. Петровського, і Приватним підприємством «Скіф» було укладено договір купівлі-продажу млина №95, за умовами якого перше продало належний йому на праві власності млин, розташований по АДРЕСА_2 на території Корсунської сільської ради другому - приватному підприємству «Скіф».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 р. у справі №02/2344 цей договір купівлі-продажу млина визнано недійсним.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 р. у справі №16/2060 визнано недійсним і скасовано свідоцтво від 10.04.2000 р. про право власності Приватного підприємства «Скіф» на млин по АДРЕСА_2, видане на підставі рішення виконкому Корсунської сільської ради від 18.03.1999 р. №6/6 і зобов'язано Корсунську сільську раду видати ТОВ ім. Г.І. Петровського свідоцтво на право власності на приміщення млина у складі дво- та чотириповерхової будівель загальною площею 3200 кв.м., трьох складських приміщень загальною площею 2000 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2.

Згаданим судовим рішенням господарський суд Черкаської області встановив, що позаяк договір купівлі-продажу млина від 20.10.1996 р. №95 визнано постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 р. у справі №02/2344 недійсним, відтак цей договір не створив для Приватного підприємства «Скіф» правовідносин з переходу до нього права власності на приміщення млина, таке право власності на вищенаведені приміщення залишилося за позивачем, тобто за ТОВ ім. Г.І. Петровського.

Згадані судові рішення набрали законної сили, тому в силу ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України є обов'язковими до виконання на всій території України, встановлені ними обставини щодо Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Петровського й його правонаступника - ТОВ ім. Г.І. Петровського на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Так, як встановлено матеріалами справи, Корсунська сільська рада всупереч висновкам постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 р. у справі №02/2344 та рішення господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 р. у справі №16/2060, які набрали законної сили, 16.09.2005 р. прийняла рішення №24/6 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4», яким вирішила оформити право власності на комплекс будівель у складі: (млин двох та чотирьох поверховий, три складських приміщення, приміщення вагової, перший поверх профілакторію, трансформаторна, норія) по АДРЕСА_2 ОСОБА_4, як такому, що набув це право від приватного підприємства «Скіф» з видачею йому свідоцтва про право власності.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності згаданого рішення Корсунської сільської ради з причин прийняття його всупереч обов'язковому до виконання рішенню господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 р. у справі №16/2060, адже цим рішенням відповідача зобов'язувалось видати ТОВ ім. Г.І. Петровського свідоцтво на право власності на відповідні приміщення млина. Згадане рішення винесено з порушенням приписів ст. 321 ЦК України щодо непорушності встановленого вищенаведеними судовими рішеннями права власності позивача на приміщення млина. Оскільки спірне рішення відповідача не відповідає вимогам закону й порушує право власності позивача на млин, воно в силу ст. 393 ЦК України підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Корсунської сільської ради від 16.09.2005 р. №24/6 в порядку адміністративного судочинства, й адміністративний позов у справі №2-а-411/12 не було розглянуто по суті, а залишено без розгляду.

Не викликають сумніву висновки місцевого суду про те, що спір у даній справі підлягає розглядові господарським судом за правилами ГПК України, однак апеляційний господарський суд не погоджується із судовим рішенням в частині застосування строку позовної давності та відмови в зв'язку з цим в задоволенні позову.

Так, положеннями ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

На підставі положень ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч. 4 ст. 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, ст. 22 та іншими нормами цього Кодексу, є процесуальними, в той час як згаданий припис ст. 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб (абзац 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Згідно матеріалів справи, заяву про сплив позовної давності у справі подано ОСОБА_4, третьою особою, відтак за вищенаведених нормативних положень не є підставою для застосування судом позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ім. Г.І. Петровського звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним рішення №24/6 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4» від 16.09.2005 р. лише 24.06.2015 р., тобто після спливу строку позовної давності. Причину такого пропуску позивач пояснював тривалим розглядом адміністративної справи №2-а-411/12 в судах адміністративної юрисдикції.

Матеріалами справи встановлено, що позов ТОВ ім. Г.І. Петровського до Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 16.09.2005 р. №24/6 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4» в адміністративній справі №2-а-411/12 залишено без розгляду ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 р., яку в касаційному порядку не оскаржено. З позовом у даній справі позивач звернувся 25.06.2015 р., після того, як йому стало відомо, що справа за його адміністративним позовом не підлягає розгляду адміністративним судом, відтак апеляційний господарський суд вважає причини пропуску строку позовної давності ТОВ ім. Г.І. Петровського поважними, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог. В зв'язку з цим доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу, відтак підлягають задоволенню. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2015 р. у справі №925/1067/15 скасувати та прийняти нове рішення:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського до Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, задовольнити.

Визнати недійсним рішення Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 16.09.2005 р. №24/6 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_4».

Стягнути з Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (20441, Черкаська обл., Тальнівський район, село Корсунка, вул. Миру, будинок 1, код 26490125), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Сумгаїтська, будинок 14, квартира 199, код 22800698) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/1067/15 повернути за належністю до господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова