Рішення

від 10.11.2015 по справі 922/5448/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р.Справа № 922/5448/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрадель Комплект", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірол-Груп", м. Київ , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Провентус", м. Харків про стягнення 127749,04 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шабас Г.В., довіреність №б/н від 27.08.2015р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрадель Комплект" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення солідарно з 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірол-Груп" та 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Провентус" заборгованості за договором поставки № 06/2013-1 від 06.06.2013 р. в сумі 120000,00 грн. та пені в сумі 7749,04 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання 1-им відповідачем умов договору поставки №06/2013-1 від 06.06.2013р. щодо оплати поставленого товару за видатковою накладною № РН-092/07 від 25.09.2013 р. Крім того, 2-ий відповідач в порушення умов договору поруки від 13.06.2014р. не виконав зобов`язання 1-го відповідача щодо оплати поставленого товару за договором поставки №06/2013-1 від 06.06.2013р., а тому позивачем заявлено позов про солідарне стягнення з відповідачів наявної суми боргу та пені, нарахованої за період з 27.07.2013 р. по 22.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 жовтня 2015 року о 10:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 28 жовтня 2015 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 10 листопада 2015 р. о 10:00 год.

10.11.2015 року представник позивача надав супровідним листом (вх. №45281) додаткові документи, зазначені у додатку, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

1-ий відповідач в призначене судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

2-ий відповідач в судове засідання також не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року про відкладення розгляду справи, надіслана 29 жовтня 2015 року на адресу 2-го відповідача: 61075, м.Харків, вул.Сімнадцятого партз`їзду, буд.38-А, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте не була повернута підприємством зв'язку до господарського суду.

Відповідно до п.п.1) п.1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. N 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п.2 Розділу ІІ Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що 2-ий відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника 2-го відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06 червня 2013 року між позивачем (як постачальник) та 1-им відповідачем (як покупець) було укладено договір поставки №06/2013-1 (далі - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця комплектуючі для трубопроводу (далі Продукція), а Покупець прийняти та оплатити цю Продукцію на умовах, викладених в цьому Договорі. Кількість, марка, найменування та асортимент продуції протягом усього терміну дії Договору визначаються згідно специфікації (видаткових накладних відповідно).

Відповідно до п.2.3. Договору датою поставки Продукції вважається дата, проставлена в підписаних уповноваженими представниками Сторін приймально-здавальних документах (товарно-транспортної накладної на Продукцію).

Згідно з п.3.1., п.3.2. Договору ціна на Продукцію, порядок оплати та умови поставки зазначені в Специфікаціях (рахунках, видаткових накладних відповідно), які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно з п.9.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013р. або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови вищезазначеного договору виставив 1-ому відповідачу рахунок - фактуру №СФ-092/07 від 23.07.2013р. на оплату товару на суму 406740,00 грн. та поставив відповідачу товар на суму 406740,00 грн. за видатковою накладною №РН-092/07 від 25.09.2013р.

1-ий відповідач отримав товар 25.09.2013р. на загальну суму 406740,00 грн. через головного інженера Житченко Р.О., який діяв на підставі довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей №403 від 25.09.2013р., що підтверджується підписом уповноваженої на отримання товару особи на вищезазначеній видатковій накладній, який скріплено печаткою 1-го відповідача.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У п. 1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, 1-ий відповідач мав здійснити оплату товару негайно після його прийняття, тобто 25.09.2013р.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві 1-ий відповідач частково здійснив оплату товару та заборгованість 1-го відповідача по сплаті товару поставленого по видатковій накладній №РН-092/07 від 25.09.2013р. становить120000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин, заборгованість 1-го відповідача по сплаті товару поставленого за договором по видатковій накладній №РН-092/07 від 25.09.2013р. становить120000,00 грн.

1-ий відповідач не спростував наявність заборгованості по сплаті товару поставленого за договором по видатковій накладній №РН-092/07 від 25.09.2013р. в сумі 120000,00 грн.

13 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрадель Комплект" (Кредитор) та 2-им відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Провентус" (Поручитель) був укладений договір поруки (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п.1.1., п.1.2. Договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірол- Груп" (далі - "Боржник") його зобов'язань перед Кредитором і сам зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за порушення зобов'язань Боржником. Зобов'язання, що є предметом поруки за цим договором (далі - "Основне зобов'язання"), є обов'язок Боржника сплатити грошові кошти Кредитору, згідно з умовами Договору поставки № 06/2013-1 від 06.06.2013 р. з усіма додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно з п.1.3., п.1.4. Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником Основного зобов'язання, у тому числі зі сплати основного боргу, неустойки (пені, штрафів) та будь-яких інших санкцій, передбачених Договором поставки. Обсяг відповідальності Поручителя за цим Договором складає 120000,00 грн.

Відповідно до п.2.1.2. Договору поруки Поручитель зобов'язується протягом трьох днів з дати отримання вимоги Кредитора - виконати зобов'язання, забезпечене порукою, сплативши Кредитору заявлену ним у вимозі суму (але не більше встановленого обсягу відповідальності Поручителя згідно з п.п. 1.3, 1.4. цього договору).

Згідно з п.3.2.1. Договору поруки кредитор має право у будь-який момент (але до моменту самостійного виконання Боржником Основного зобов'язання) пред'явити Поручителю вимогу про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

Відповідно до п.4.1. Договору поруки виконання Поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою згідно з цим договором здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.1.2 цього договору, у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Згідно з п.5.2. Договору поруки за прострочення виконання Поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, останній сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ на момент оплати від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% від несплаченої суми.

Відповідно до п.6.1. Договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Позивачем пред`явлено 2-му відповідачу вимогу (лист від 23.05.2015 р.) погасити заборгованість 1-го відповідача за Договором поставки №06/2013-1 в сумі 120000,00 грн., яку отримано 2-им відповідачем - 24.05.2015 р., проте вказана вимога не задоволена 2-им відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Правила частини четвертої статті 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Разом із тим за змістом другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.

Правова природа зобов'язання у всіх випадках, передбачених статтею 559 ЦК України, є тотожною.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з тотожної природи зобов'язань, які регулюються реченнями першим і третім частини четвертої статті 559 ЦК України та реченням другим частини четвертої цієї статті, правову конструкцію частини четвертої статті 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов'язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

Відповідно на вказані строки не поширюється положення частини п'ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду України від 17 вересня 2014 р. у справі № 6-170цс13, від 17 вересня 2014 р. у справі № 6-6цс14.

Як вбачається з умов договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.6.1. Договору).

Частиною 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має неминуче настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, в договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. Зазначення умови про те, що порука діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не свідчить про те, що договором поруки установлений строк поруки в розумінні ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідно до ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука за вищезазначеним договором припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вищевстановлено судом основне зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірол-Груп" по оплаті товару, поставленого за договором поставки № 06/2013-1 від 06.06.2013 р. згідно видатковою накладною № РН-092/07 від 25.09.2013р. мало виконати 25.09.2013р.

За таких обставин, суд вважає, що зобов`язання 1-го відповідача за договором поставки № 06/2013-1 від 06.06.2013 р. щодо оплати товару отриманого за видатковою накладною № РН-092/07 від 25.09.2013р. не було забезпечено Договором поруки, який укладено 13.06.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову, в частині вимог заявлених до 2-го відповідача.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 7749,04 грн. - пені, яка розрахована за період з 27.07.2013 р. по 22.01.2014 р., суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1. Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлену Продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент оплати від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% від несплаченої суми.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що пеня на суму боргу в розмірі 120000,00 грн. має розраховуватись з 26.09.2013р., тобто з дня, наступного за днем прийняття товару (день прийняття товару - 25.09.2013 р.).

Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Законодавство" встановив, що розмір пені за період з 26.09.2013р. по 22.01.2014 р. становить 5086,03 грн., а отже в цій частині вимоги позивача до 1-го відповідача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені, розрахованої за період з 27.07.2013 року по 25.09.2013 року в сумі 2663,01 грн. не підлягають задоволенню оскільки заявлені до відповідачів безпідставно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на 1-го відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1876,29 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; статтями 509, 251-253,525, 526, 530, 546, 553, 554, 559, 612, Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірол-Груп" (03150, м. Київ, вул.Червоноармійська, буд.139, оф.315/1, код ЄДРПОУ 36404976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрадель Комплект" (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд.24, код ЄДРПОУ 35576884, р/р 2600801303866 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) суму основного боргу за договором поставки № 06/2013-1 від 06.06.2013 р. в розмірі 120 000 грн., пеню в сумі 5086,03 грн. та судовий збір - 1876,29 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову щодо стягнення 2663,01 грн. та щодо вимог заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Провентус" - відмовити.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова