Постанова

від 09.11.2015 по справі 802/16/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 листопада 2015 р. Справа № 802/16/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Л"

до: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Л" із позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Л" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій із наступними контрагентами: ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг", за результатами якої складено ОСОБА_2 від 04.12.20414р. №95/22-00-20/05523197. На підставі ОСОБА_2 перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.12.2014р.:

- № НОМЕР_1, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15729,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 19661,25 грн.;

- № НОМЕР_2, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29045, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7261,25 грн.

На переконання позивача, видані на підставі ОСОБА_2 перевірки податкові повідомлення - рішення протиправні, винесені з порушенням вимог чинного законодавства та такі, що підлягають скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в ОСОБА_2 перевірки припущення щодо нікчемності укладених із контрагентами правочинів, не відповідають дійсності. Крім того, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство, а правочини, укладені із контрагентами, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, додатково надали письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 167-172). Додатково пояснили, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ЗАТ "Веселка" зареєстроване у Немирівській райдержадміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.08.1994р. №676729.

07.04.2010р. у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи на ПАТ "Веселка" видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АО1 № 676729.

24.12.2013р. шляхом перетворення юридичної особи проведено державну реєстрацію ТОВ "ОСОБА_5 Л" № запису 11601450000000946. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 05523197.

На підставі наказу від 14.11.2014р. №457 Немирівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області та на підставі: направлення від 19.11.2014р. №356, виданого Немирівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області ОСОБА_4, начальнику відділу податкового аудиту Немирівської ОДПІ; згідно з п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та на виконання вимог постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 29.10.2014р., виданої в.о. слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області майора міліції ОСОБА_6 проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Л" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з наступними контрагентами: ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг" за період з 01.01.2011р. по 18.11.2014р.

За результатами проведеної перевірки Немирівською ОДПІ складено ОСОБА_2 перевірки № 95/22-00-20/05523197 від 04.12.2014р. в якому зафіксовані наступні порушення:

1. п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2, 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 151.1 ст. 151 Розділу ІІІ, пункту б ст. 17 підрозділу 4 розділу 20 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "ОСОБА_5 Л" занижено податок на прибуток за період, що перевірявся всього у сумі 15729 грн., у т.ч.:

- за 4 квартал 2012р. в сумі 3317 грн.;

- за 2013р. в сумі 12412 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39591 грн., в т.ч.:

- за лютий 2011р. в сумі - 6535 грн.;

- за березень 2011р. в сумі - 4011 грн.;

- за березень 2012р. в сумі - 2380 грн.;

- за квітень 2012р. в сумі - 1540 грн.;

- за липень 2012р. в сумі - 4388 грн.;

- за вересень 2012р. в сумі - 4513 грн.;

- за листопад 2012р. в сумі - 1656 грн.;

- за грудень 2012р. в сумі - 1504 грн.;

- за січень 2013р. в сумі - 1028 грн.;

- за квітень 2013р. в сумі - 5610 грн.;

- за липень 2013р. в сумі 1279 грн.;

- серпень 2013р. в сумі - 2732 грн.;

- за жовтень 2013р. в сумі 2415 грн.

На підставі викладених в акті перевірки даних встановлено, що в період який перевірявся, позивачем укладені наступні договори:

- з ПП "ІТ-Сервіс" укладено договір поставки № 17 від 12.01.2011р., на виконання якого позивачу поставлено логотипи "ARCELORMITTAL", маркіровки "Шеврон", етикетки 40х40 мм Нейлон та виписано податкові накладні;

- з ПП "Меганом" укладено договір купівлі - продажу товарів і послуг від 17.11.2012р. №651, на виконання умов якого позивачу поставлено логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано накладні;

- з ПП "НВВ" укладено договіра купівлі - продажу товарів і послуг від 01.03.2012р. №225 та від 03.01.2013р. №89, на виконання умов яких позивачу поставлено логотипи "ARCELORMITTAL", маркіровки "Шеврон", логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано податкові накладні;

- з ТОВ "ЗОРГ" укладено договір поставки, на виконання якого позивачу поставлено логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано накладні.

На переконання податкового органу операції здійснені ТОВ "ОСОБА_5 Л" із ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг" не мають реального товарного характеру, оскільки у зазначених підприємств відсутні достатні земельні ділянки, матеріально - технічна база для здійснення господарської діяльності в обсягах зазначених в поданій податковій звітності, трудові ресурси, а проведення транзитних фінансових потоків спрямоване на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи зазначене відповідач прийшов до висновку, що надані ТОВ "ОСОБА_5 Л" до перевірки документи виписані ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг" не є первинними обліковими документами, а є лише юридичною формою документа та не обліковують операції у відповідності до їх сутності, не відповідають вимогам первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність".

Крім того, перевіркою повноти визначення витрат, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за перевіряємий період ТОВ "ОСОБА_5 Л" при взаєморозрахунках з ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг" встановлено їх завищення всього у сумі 145 225 грн. у зв'язку із чим позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 15729 грн.

Не погоджуючись із викладеними висновками у акті перевірки позивачем подано заперечення на ОСОБА_2 перевірки від 17.12.2014р .№185. Однак, листом від 18.12.2014 р. №1/22-00-205 Немирівська об'єднана державна податкова інспекція повідомила позивача про правомірність висновків, що висвітлені у ОСОБА_2.

На підставі ОСОБА_2 перевірки від 04.12.20414р. №95/22-00-20/05523197 Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією винесені податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15729,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 19661,25 грн. та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29045, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7261,25 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Судом встановлено, що передумовою визначення податкового зобов'язання з ПДВ у цій справі були фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг".

Так, в період який перевірявся, позивачем укладені наступні договори:

- з ПП "ІТ-Сервіс" укладено договір поставки № 17 від 12.01.2011р., на виконання якого позивачу поставлено логотипи "ARCELORMITTAL", маркіровки "Шеврон", етикетки 40х40 мм Нейлон та виписано податкові накладні;

- з ПП "Меганом" укладено договір купівлі - продажу товарів і послуг від 17.11.2012р. №651, на виконання умов якого позивачу поставлено логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано накладні;

- з ПП "НВВ" укладено договіра купівлі - продажу товарів і послуг від 01.03.2012р. №225 та від 03.01.2013р. №89, на виконання умов яких позивачу поставлено логотипи "ARCELORMITTAL", маркіровки "Шеврон", логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано податкові накладні;

- з ТОВ "ЗОРГ" укладено договір поставки, на виконання якого позивачу поставлено логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано накладні.

Ці операції визнані податковим органом як нереальні із посиланням на те, що до перевірки не надані товарно - транспортну документацію та не виписано доручення на отримання товару, а також операції з ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг" не мають реального товарного характеру, оскільки у зазначених підприємств відсутні достатні земельні ділянки, матеріально - технічна база для здійснення господарської діяльності в обсягах зазначених в поданій податковій звітності, трудові ресурси.

Разом з тим, позивачем надано на підтвердження реальності господарських операцій документи, які містяться в матеріалах справи: податкові накладні та видаткові накладні. На підтвердження оплати за виконання умов договорів поставки представником позивача надані платіжні доручення. Крім того, перевіряючими встановлено, що заборгованість по проведенню розрахунків між ТОВ "ОСОБА_5 Л" та ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг" станом на момент проведення перевірки відсутня.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

ОСОБА_7 п. 198.1 вказаного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

ОСОБА_7 з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

ОСОБА_7 із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт реальності здійснення операцій, є договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт та платіжні доручення.

Отже, господарська операція, фактично здійснювана підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

З урахуванням того, що чинним законодавством на позивача не покладено обов'язок контролювати звітність контрагентів, або своєчасність сплати ними податків, на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, позивачем обґрунтовано та правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

ОСОБА_7 перевірки посадові особи контролюючого органу підтвердили, що первинні, документи бухгалтерські та інші документи, використані при перевірці, достовірні, що в свою чергу також підтверджує факт здійснення господарської операції позивача з ПП "ПВВ", ПП "ІТ Сервіс", ПП "Меганом", ТОВ "Зорг" (т. 1 а.с. 93-143).

Щодо посилань податкового органу стосовно відсутності у контрагентів достатніх земельних ділянок, матеріально - технічної бази для здійснення господарської діяльності в обсягах зазначених в поданій податковій звітності та трудових ресурсів суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не вказано наявність чи відсутність яких саме основних фондів і виробничих активів, могли впливати, та яким чином, на дійсність договорів поставки та можливість їх виконання.

Крім того, в ході розгляду адміністративної справи, представник позивача пояснив, що виконання укладених договорів контрагентами здійснювалося наявними у них силами та засобами з огляду на специфіку товару, його обсяги та габарити.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту, у зв'язку із цим податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29045, 00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7261,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.12.2014р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15729,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 19661,25 грн., суд виходив з наступного.

Як уже встановлено судом, позивачем укладені наступні договори:

- з ПП "ІТ-Сервіс" укладено договір поставки № 17 від 12.01.2011р., на виконання якого позивачу поставлено логотипи "ARCELORMITTAL", маркіровки "Шеврон", етикетки 40х40 мм Нейлон та виписано податкові накладні;

- з ПП "Меганом" укладено договір купівлі - продажу товарів і послуг від 17.11.2012р. №651, на виконання умов якого позивачу поставлено логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано накладні;

- з ПП "НВВ" укладено договіра купівлі - продажу товарів і послуг від 01.03.2012р. №225 та від 03.01.2013р. №89, на виконання умов яких позивачу поставлено логотипи "ARCELORMITTAL", маркіровки "Шеврон", логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано податкові накладні;

- з ТОВ "ЗОРГ" укладено договір поставки, на виконання якого позивачу поставлено логотипи "КЗРК", етикетки Нейлон та виписано накладні.

В акті перевірки перевіряючими відображено висновок про порушення позивачем п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу України, з підстав зняття податкового кредиту у зв'язку із не дотриманням порядку заповнення товарно - транспортних накладних та порушенням порядку пільгового режиму оподаткування для підприємств легкої промисловості.

Суд критично ставиться до таких висновків податкового органу, що описано вище по тексту рішення суду.

Як встановлено судом, ЗАТ "Веселка" зареєстроване у Немирівській райдержадміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.08.1994р. №676729.

07.04.2010р. у зв'язку з зміною найменування юридичної особи на ПАТ "Веселка" видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АО1 № 676729.

24.12.2013р. у зв'язку із зміною організаційно - правовової форми було проведено державну реєстрацію ТОВ "ОСОБА_5 Л" № запису 11601450000000946. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 05523197.

Всі зазначені особи були правонаступниками і з моменту створення ТОВ "ОСОБА_5 Л" не змінювала виду своєї діяльності.

Основним видом економічної діяльності позивача є " виробництво робочого одягу", КВЕД 14.12.

До зміни кодів основним видом економічної діяльності позивача було " виробництво робочого одягу", 18.21.0.

Відповідно до статті 51 Податкового кодексу України, ставка є основним елементом податку. Її застосування дозволяє визначити суму податкового зобов'язання, тобто суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Ставка податку являє собою згідно ст. 25 ПКУ розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. В свою чергу, одиниця виміру бази оподаткування (ст. 24 ПКУ) - це конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Оскільки база оподаткування за податком з прибутку підприємств вимірюється у грошовій одиниці України, то одиниця оподаткування виражається у гривнях. Ст. 26 ПКУ містить положення щодо базової (основної) ставки податку: базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу; у випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок. Крім цього, ст. 27 Кодексу встановлено, що граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом. Ставка податку на прибуток підприємств є відносною (адвалорною), тобто такою, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Із змісту статті 151 випливає, що можна виділити три види ставок в залежності від видів діяльності певних суб'єктів оподаткування: 1) основна ставка; 2) ставка податку для юридичних осіб, які здійснюють страхову діяльність; 3) ставка податку для доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 Кодексу.

Пункт 151.1 встановлює, що основна ставка податку становить 16 відсотків. Водночас Кодексом (п. 10 підрозділу 4 "Перехідних положень") передбачене поетапне зниження ставок податку на прибуток підприємств: з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно вона становитиме 23 відсотки; з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно 21 відсоток; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно 19 відсотків; з 1 січня 2014 року 16 відсотків.

Для страхової діяльності юридичних осіб, у випадках, встановлених пунктом 156.2 статті 156 Кодексу (прибуток страховика, що здійснює страхування життя), ставка встановлена у розмірі 0 відсотків.

Для оподаткування доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб Кодексом встановлено ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків від обсягу доходів таких нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у відповідних випадках, які встановлено статтею 160 Кодексу (див. коментар до статті 160).

Виходячи із змісту легкої промисловості, яка визначається як галузь виробничої сфери, що спеціалізується на виробництві товарів народного споживання і частково продукції промислового призначення, виробництво робочого одягу є економічною діяльністю в галузі легкої промисловості.

Як на підставу не врахування валових витрат відповідач також посилається на протоколи допиту свідків, а саме директора ПП "НВВ" ОСОБА_8 та директора ТОВ "Меганом" ОСОБА_5

В ході судового розгляду адміністративної справи судом допитано в якості свідків зазначених вище осіб, які зазначили, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності контрагентів не мають. Вказані підприємства зареєстровані на їхні імена, однак бухгалтерський облік по контрагентах вони не вели та документів не бачили, звітності до податкових органів не подавали.

Заслухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи та провівши системний аналіз законодавства України, суд зазначає таке.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на протоколи допиту директора ПП "НВВ" ОСОБА_8 та директора ТОВ "Меганом" ОСОБА_9 та пояснення самих свідків, оскільки, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ "ОСОБА_5 Л".

Таким чином, судом встановлено, що правочини між позивачем та контрагетами були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у підприємств умислу на укладення вказаних домовленостей з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Як встановлено при розгляді даної справи, позивачем дотримано усіх необхідних та властивих господарським операціям із контрагентами умов, на які звертає увагу Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10). Окрім цього, судом встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм п.198.1 п.198.3 сг.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові, особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як поясненнями представників сторін, так і матеріалами суд вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв’язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.12.2014р. №0001792200 та №0001802200.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Л" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області понесені судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович