Постанова

від 11.11.2015 по справі 812/946/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/946/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Барашко М.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 20.07.2015 № 863-12),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 17.03.2015 № 703/7/28-05-10-013),

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз», позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року в розмірі 45185571,00 грн. Позовні вимоги мотивовано наступним.

У період з 20.12.2013 по 09.01.2014 на підставі наказу від 17.12.2013 № 279 та направлень від 17.12.2013 № 149 та № 150 СДПІ здійснила позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, за результатами якої склала акт від 15.01.2014 № 5/19-0/05763797 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» нібито допущено порушення п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, що, на думку податкового органу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 45185571,00 грн.

Позивач подав заперечення від 27.01.2014 № 012/14 на акт перевірки. 10.02.2013 від СДПІ позивач отримав податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 06.02.2014 № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року в розмірі 45185571,00 грн.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте СДПІ з порушенням норм матеріального права, є протиправним і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Здійснення безготівкових розрахунків позивача відбувається з використанням системи «Клієнт-банк». ПАТ «Луганськтепловоз» до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року надало Розрахунок суми бюджетного відшкодування та Реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого за жовтень 2013 року.

Для підтвердження сум оплати постачальникам товарів/послуг, які відображені в наведених реєстрах, в ході перевірки на запит СДПІ від 20.12.2013 № 135 позивач надав у повному обсязі платіжні доручення та банківські виписки, а також договори банківського рахунку та договори на користування системою «Клієнт-банк».

Крім того, для перевірки СДПІ, окрім платіжних доручень та банківських виписок, позивач надав первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери тощо) по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за жовтень 2013 року.

Проте СДПІ на аркуші 27 акта перевірки зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» надано платіжні доручення встановленого зразка, не оформлені належним чином, що не відповідає дійсності. В чому полягає невідповідність платіжних доручень, СДПІ не зазначила, акт перевірки не містить жодного посилання на будь-які недоліки платіжних доручень, а тому позивач вважає висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ безпідставним.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки позивач надав до контролюючого органу копії платіжних доручень зі штампами банку, які оформлені належним чином, про проведення грошових коштів з проханням урахувати їх під час розгляду СДПІ питання про прийняття рішення. Однак відповідач зробив висновок, що первинними документами не підтверджено факт оплати ПАТ «Луганськтепловоз» постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 45185571,00 грн.

Позивач вважає, що вказану суму бюджетного відшкодування заявлено правомірно, тому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 № НОМЕР_1.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на наступне.

СДПІ провела позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, за результатами якої склала акт від 15.01.2014 № 5/19-0/05763797.

До перевірки позивач подав договори на користування системою «Клієнт-банк». Проте позивачем до перевірки не надано копії платіжних доручень, які згідно з абз. 7 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» засвідчені згідно з вимогами п. 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації».

Таким чином, первинними документами не підтверджено факт оплати позивачем постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року в розмірі 45185571,00 грн., що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 45185571,00 грн., тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд встановив наступні фактичні обставини ти відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз», ідентифікаційний код 05763797, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (том 1 арк. справи 12).

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача з 09.07.1993 за № 5584/15, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 № 1528051400090 (том 1 арк. справи 10).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2011 № 100337613, виданого СДПІ, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 9).

18.11.2013 ПАТ «Луганськтепловоз» подало до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року разом з додатками, а 19.12.2013 - уточнюючий розрахунок, де визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 45185571,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 45185571,00 грн. (том 1 арк. справи 16-17, 56-69).

У період з 20.12.2013 по 09.01.2014 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, результати якої оформив актом від 15.01.2014 № 5/19-0/05763797 (том 1 арк. справи 37-51).

Згідно з висновками акта перевірки на порушення п. 200.1, абз. а) п. 2 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2014 року на 45185571 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що надані позивачем платіжні доручення встановленого зразку не оформлені належним чином. Тому не можливо підтвердити первинними документами факт оплати ПАТ «Луганськтепловоз» постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року в розмірі 45185571 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав до СДПІ заперечення від 27.01.2014 № 012/14 та копії платіжних доручень (том 1 арк. справи 18-21).

Згідно з відповіддю СДПІ від 03.02.2014 № 1329/28-05-47-01-01 на заперечення висновки акта перевірки залишено без змін (том 1 арк. справи 52-55).

06.02.2014 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «В1» № НОМЕР_1, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 45185571 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22592785,50 грн. (том 1 арк. справи 14).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо непідтвердження ПАТ «Луганськтепловоз» первинними документами факту оплати постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року у розмірі 45185571,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 45185571,00 грн.

При наданні правової оцінки спірним правовідносинам суд керується наступним.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

При вирішенні даної справи застосовуються норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч. 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Судом установлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» на підтвердження факту сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до перевірки надало Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Реєстр сплати постачальникам товарів/послуг, платіжні доручення та банківські виписки, а також договори на користування системою «Клієнт-Банк», які передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій ПАТ «Луганськтепловоз».

Факт надання таких документів відповідачем не оспорюється.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» надало платіжні доручення встановленого зразку, не оформлені належним чином.

З огляду на положення Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про електронні документи та електронний документообіг», судом встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» до перевірки було надано належні первинні документи щодо сплати позивачем постачальникам товарів/послуг суми податку на додану вартість у розмірі 45185571,00 грн., яку було заявлено до відшкодування у декларації за жовтень 2013 року.

Крім того, судом встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз», скориставшись своїм правом, передбаченим п. 44.7 ст. 44 ПК України, надало до СДПІ разом із запереченнями на акт перевірки належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які відповідачем не були взяті до уваги під час винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Факт отримання відповідачем платіжних доручень підтверджено відміткою про отримання на запереченнях до акта перевірки (том 1 арк. справи 18) та знайшов своє відображення у відповіді СДПІ від 03.02.2014 № 1329/28-05-47-01-01 на заперечення на акт перевірки (том 1 арк. справи 52-55).

Посилання відповідача на неврахування цих платіжних доручень при прийнятті податкового повідомлення-рішення через засвідчення копій не у відповідності до вимог п. 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Надані позивачем копії платіжних доручень (том 14 арк. справи 82-310) містять всі обов'язкові реквізити, що мають бути зазначені в платіжних дорученнях, та засвідчені позивачем. Суд дослідив оригінали платіжних доручень та встановив, що надані копії платіжних доручень відповідають оригіналам. При цьому відповідач як в акті перевірки, так і в ході судового розгляду справи не зазначив, у чому полягає неналежне засвідчення копій платіжних доручень.

Також відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації (в тому числі платіжних доручень) вимогам діючого законодавства чи доказів несплати ПАТ «Луганськтепловоз» суми ПДВ, заявленої до відшкодування у декларації за жовтень 2013 року, а відтак суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення не врахував копії платіжних доручень, надані позивачем до перевірки та разом із запереченнями на акт перевірки.

Натомість, позивачем у судовому засіданні документально підтверджено правомірність визначення ПАТ «Луганськтепловоз» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 45185571,00 грн. по декларації за жовтень 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року є наявність залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копії первинної документації на підтвердження здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськтепловоз» (угоди, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо), за результатами якої у позивача виник залишок від'ємного значення з ПДВ, відповідно й сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 45185571,00 грн.

Вивченням первинної документації встановлено її відповідність вимогам діючого законодавства.

З урахуванням вищевикладеного висновки СДПІ щодо порушення позивачем п.200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року на 45185571,00 грн., документально спростовані в судовому засіданні, а отже є безпідставними.

Відповідно, судом встановлено, що у відповідача відсутні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленої у декларації за жовтень 2013 року, та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

Відтак, судом дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 06.02.2014 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з позовом, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 4872,00 грн. (том 1 арк. справи 2). У зв'язку з задоволенням позову судові витрати в сумі 4872,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «В1» від 06.02.2014 № НОМЕР_1 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 45185571 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22592785,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) судові витрати в сумі 4872 грн. 00 коп. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2015 року.

Суддя ОСОБА_3