Ухвала

від 11.11.2015 по справі 819/88/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 876/3646/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі за позовом Торгово-роздрібного об'єднання Бережанського районного споживчого товариства до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення- рішення,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ТРО Бережанського РайСТ звернулося в суд з позовом до Козівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області, в якому просило (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.20) визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення від 24 жовтня 2014 року №0002732202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11390 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року №0002732202 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 11390,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що у разі встановлення факту незабезпечення зберігання контрольної стрічки протягом терміну установленого п.10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"- трьох років до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція за кожну незбережену контрольну стрічку згідно з п.5 ст.17 вказаного Закону. Факт порушення позивачем законодавства у сфері застосування РРО є доведеним, а тому контролюючим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задоволити позов у повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №13 від 14 жовтня 2014 Головного управління ДФС у Тернопільській області та направлень на право проведення перевірки №№15/22-02, 16/22-02 Козівська ОДПІ проведела фактичну перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, магазину №26, який належить ТРО Бережанського РайСТ та розташований за адресою с.Лапшин, Бережанського району, якою встановлено порушення вимог п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлено незабезпечення суб'єктом господарювання зберігання протягом 3-х років контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій у кількості 68 штук за період з 01 червня 2014 року по 10 серпня 2014 року; факт торгівлі протягом зазначеного строку підтверджується фіскальними звітними чеками (Z-звітами) за №№00947-01017, які збережені в книзі обліку розрахункових операцій №1901000540р/5 від 01 березня 2014 року ТРО Бережанського райСТ.

За результатами перевірки складено Акт від 15 жовтня 2014 року.

24 жовтня 2014 року на підставі вказаного акта Козівська ОДПІ (Бережанське відділення) прийняла податкове повідомлення - рішення №0002732202 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій передбачених п.5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 11560 грн., за порушення п.10 ст.3 вказаного Закону.

Штрафна санкція у розмірі 170 грн. сплачена ТРО Бережанського РайСТ у дохід бюджету 11 листопада 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №8026.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок суми штрафних санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є помилковим, оскільки контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості не збережених контрольних стрічок протягом трьох років, що створюється на РРО, оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не ставить застосування фінансових санкцій у залежність від кількості не збережених контрольних стрічок.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

В силу приписів п.5 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірах десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні (фінансові) санкції, які визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розраховані таким чином: за незабезпечення зберігання контрольних стрічок за період з 01 червня 2014 року по 10 серпня 2014 року за 68 робочий день - 11560,00 грн. (68х170 =11560), тобто при визначенні суми штрафних санкцій контролюючим органом враховувалась кількість робочих днів, у які відбувались відповідні порушення.

Разом з тим, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не ставить застосування фінансових санкцій у залежність від кількості не збережених контрольних стрічок, тому, визначаючи порядок застосування норм вказаного Закону, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості не збережених контрольних стрічок протягом трьох років, що створюється на РРО.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою викладеною в постанові Верховного Суду України у справі №21-89а13 від 16 квітня 2013 року, в якій суд у порядку визначеному Главою 3 КАС України, усунув неоднакове застосування п.9 ст.3 та п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та зазначив, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче. За вчинення відповідних порушень орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію незалежно від кількості виявлених під час перевірки випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

В силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2014 року №0002732202 в частині застосування штрафу в розмірі 11390 грн. прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі № 819/88/15-a - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик