Ухвала

від 10.11.2015 по справі 816/2432/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/50291/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Смольського Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2014

у справі № 816/2432/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними (скасування) податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними (скасування) податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06.06.2014 № 0001982201/1276, від 11.06.2014 № 0001962201/1274 та № 0001972201/1275.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ВАТ «Полтавський ГЗК» ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04 по 31.12.2012, складено акт № 1447/16-03-22-01-08/00191282 від 23.05.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 2 856 236 грн. (в т.ч., ІІ квартал 2012 року - 918 406 грн., ІІІ квартал 2012 року - 257 236 грн., IV квартал 2012 року - 1 680 595 грн.); п. п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 5 498 439 грн. (в т.ч., за травень 2012 року - 744 778 грн., червень 2012 року - 345 268 грн., липень 2012 року - 313 041 грн., серпень 2012 року - 459 379 грн., вересень 2012 року - 2 534 191 грн., жовтень 2012 року - 350 061 грн, листопад 2012 року - 222 957 грн., грудень 2012 року - 528 764 грн.; п. п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого визначено завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 099 507 грн. за грудень 2012 року.

На підставі результатів проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001982201/1276 від 06.06.2014 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 38 622 грн.;

- № 0001962201/1274 від 11.06.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств « 11021000» у розмірі 1 434 129 грн., в т.ч.: 956 086 грн. основного платежу та 478 043 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001972201/1275 від 11.06.2014 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 792 801 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 396 400,50 грн.

Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в загальному розмірі 956 086 грн. є висновок податкового органу в акті про формування платником податків валових витрат на підставі правочинів, що не спричиняють настання правових наслідків; завищення ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 792 801 грн. та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 38 622 грн. мотивовано безтоварністю господарських операцій у ланцюгах постачання та відсутністю у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентами стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей, будівельно-монтажних робіт та послуг на підставі договорів:

- № 1079 від 13.04.2012, укладеного між ТОВ «Газпромсталь» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар згідно письмових заявок в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках та видаткових накладних, разом з усіма його складовими та документами, що стосуються товару, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість;

- № 202/4638 від 21.01.2011 та № 173 від 24.01.2012, укладених між ПП «Фірма «Швейпром» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець), за умовами яких постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти і оплатити товар, номенклатура, об'єми та ціна якого визначаються у специфікаціях або рахунках;

- № 2714/50 від 13.12.2010, № 531 від 22.02.2012, № 531 від 26.04.2012, № 1763 від 01.06.2012, №1952 від 22.06.2012, № 2105 від 09.07.2012, № 3271 від 24.10.2012, укладених між ВАТ «Полтавський ГЗК» (замовник) і ТОВ «УСЕМ» (підрядник) щодо виконання будівельно-монтажних робіт;

- № 3232 від 13.09.2011, укладеного між ТОВ «Укрспецкомплект» (продавець) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, кількість та асортимент яких визначається у рахунках і специфікаціях;

- № 4308 від 30.12.2011, укладеного між ТОВ «НВО «Індустрія Інвест» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 406 від 13.02.2012, укладеного між ТОВ «Дніпрозварка» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) з приводу поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 457 від 16.02.2012, укладеного між ТОВ «РАН Україна» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 530/4638 від 08.02.2011 та № 3226 від 19.10.2012, укладених між ТОВ «Промагроресурс» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 602 від 29.02.2012, укладеного між ВАТ «Полтавський ГЗК» (замовник) та ТОВ «Віском Плюс» (підрядник) щодо виконання ремонтних робіт;

- № 2672/4638 від 08.12.2010, укладеного між ТОВ «Южхімресурси» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 204 від 26.01.2012, укладеного між ТОВ «МВС «Зевс» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 2194 від 13.07.2012, укладеного між ПП «Криворіжвентиляція» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 2034 від 02.07.2012, укладеного між ТОВ «ІТЕУ» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 145 від 23.01.2012, укладеного між ТОВ «ЕК «Хай-Тек-Енергія» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 1878 від 15.06.2012, укладеного між ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) і ТОВ «Бюро стандартних зразків» (постачальник) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 932 від 03.04.2012, укладеного між ПП «Енергосталь» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 1006 від 09.04.2012, укладеного між ТОВ «Укрінформзв'язок» (постачальник) та ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 2657 від 21.08.2012, укладеного між ТОВ «Укрснабкомп» (постачальник) і ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 1041 від 11.04.2012, укладеного між ТОВ «Елконт» (постачальник) і ВАТ «Полтавський ГЗК» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей;

- № 1274 від 28.03.2011, укладеного між ВАТ «Полтавський ГЗК» (замовник) і ТОВ «Транс Ком Логістік» (експедитор) з приводу надання транспортно-експедиційних послуг.

Факт виконання укладених договорів судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справ, а саме: податковими та видатковими накладними, актами наданих послуг, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, порівняльною таблицею, рахунком, актом отримання багажу вантажоотримувачем, списками робітників, листами оцінки відповідності підрядника вимогам безпеки, попередніми графіками виконання робіт, приймально-здавальними актами, договірними цінами, графіками виконання робіт, розрахунками затрат, рахунками-фактури, довідками про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), звітами про витрачання матеріалів, актами списання витрачених матеріалів, відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вони підлягають скасуванню; первинні документи містять всі обов'язкові реквізити; наявність первинних документів та відповідність їх вимогам чинного законодавства під час проведення перевірки та судового розгляду справи податковим органом не заперечувалась; фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій; сама по собі несплата податку контрагентами позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції чи порушення правил ведення господарської діяльності контрагентів позивача не впливають на податковий кредит та витрати позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Формування витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено формування позивачем податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарським операціям з вищевказаними контрагентами на підставі належним чином оформлених первинних документів, та встановлено, що господарські операції із такими контрагентами мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетне відшкодування, а також безпідставно донараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний