Рішення

від 11.11.2015 по справі 760/14104/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 760/14104/15-ц

провадження № 2/760/6061/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автомобільно-гаражного кооперативу «Волга», третя особа: державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л. В., про визнання права власності в порядку спадкування, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

14.09.2015 позивач звернувся до суду з позовом до Автомобільно-гаражного кооперативу «Волга», третя особа: державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л. В., про визнання права власності в порядку спадкування на гараж НОМЕР_2, площею 18 кв.м., який розташований в Автомобільно-гаражному кооперативі «Волга», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 4.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі довідки Автомобільно-гаражного кооперативу «Волга» № 7 від 31.07.2008 батько позивача, ОСОБА_3, став власником гаража НОМЕР_2, площею 18 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 4. Сума пайового внеску за гараж сплачена в повному обсязі. Гараж побудований господарчим способом та введений в експлуатацію.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача - ОСОБА_3, помер. Після його смерті право на спадкування, як спадкоємці першої черги, отримали його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_4

ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановленому законом порядку, а його брат ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача.

У зв'язку з прийняттям спадщини, у складі якої є нерухоме майно, позивач звернувся до державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з гаража НОМЕР_2 по вул. Єреванській, 4 у м. Києві.

Однак, державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя не зареєстрував право власності на зазначений гараж.

Позивач вважає, що його батько ОСОБА_3 за життя набув право власності на гараж НОМЕР_2.

У зв'язку з цим, що позивач на разі є єдиним спадкоємцем після смерті батька, він просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на зазначений гараж.

У судовому засіданні позивач позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, однак надіслала до суду лист, у якому просила розглядати справу без її участі (а.с. 42).

Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».

Враховуючи ці обставини та зважаючи на думку позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

ОСОБА_3 був членом ГБК «Волга» згідно з рішенням загальних зборів членів ГБК «Волга» від 11.03.1980 та власником гаражного боксу НОМЕР_2, вніс суму пайового внеску в розмірі 2 000 крб. 11.03.1980 у повному обсязі. Гаражний бокс НОМЕР_2 в ГБК «Волга» побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 20.08.1961. Рішення ВК Київміськради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів від 14.02.1961 № 233 та рішення Залізничної райради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів від 11.03.1980. Цей факт встановлений на підставі довідки Автомобільно-гаражного кооперативу «Волга» №7 від 31.07.2008 (а.с. 11, 74).

Відповідно до довідки Автомобільно-гаражного кооперативу «Волга» №7 від 31.07.2008 гаражний бокс НОМЕР_2 знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 4, поверх І, ряд І, його площа складає 18 кв. м.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва 13.10.1982 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача, ОСОБА_3, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 17.09.2012 (а.с. 9).

ОСОБА_1, син померлого, прийняв спадщину 15.03.2013 у встановленому законом порядку, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву (а.с. 46).

Інший син померлого, ОСОБА_4, від прийняття спадщини відмовився на користь свого брата, ОСОБА_1, про що свідчить його заява від 15.03.2013 (а.с.47).

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиними спадкоємцем ОСОБА_3, що встановлено на підставі спадкової справи № 211/2013, відкритої Другою київською державною нотаріальною конторою (а.с. 45-87).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л. В. від 16.03.2013 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж НОМЕР_2, площею 18 кв. м., який розташований в Автомобільно-гаражному кооперативі «Волга», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 4, оскільки у спадкоємця ОСОБА_1 на вказаний гараж є лише довідка, по якій не був зареєстрований на праві власності гараж на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 10).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про власність» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, «об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення».

Частина перша статті 15 вищезазначеного Закону передбачає, що «член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно».

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, ОСОБА_3, який повністю вніс свій пайовий внесок 11.03.1980, набув право власності на гаражний бокс НОМЕР_2.

Відповідно до статті 1218 ЦК «до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК «у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки».

Частина перша статті 1273 ЦК передбачає, що «спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини».

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що «у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж , садовий будинок, інші будівлі та споруди».

Враховуючи те, що ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1, який є спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_3 і в установленому законом порядку прийняв спадщину, до ОСОБА_1 перейшло право власності, яке мав спадкодавець на гараж НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 4.

Відповідно до статті 392 ЦК «власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».

З аналізу зазначеної правової норми випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Керуючись статтями 13, 41 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), статтями 16, 321, 392, 1218, 1261, 1270, 1273 ЦК, Законом України «Про власність», статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Автомобільно-гаражного кооперативу «Волга», третя особа: державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л. В., про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) право власності на гараж НОМЕР_2, площею 18 кв. м, який розташований в Автомобільно-гаражному кооперативі «Волга» (код ЄДРПОУ 25640864), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єреванська,4, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко