Рішення

від 12.11.2015 по справі 243/9547/15-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 243/9547/15-ц

Справа № 2/243/5013/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Р.В. Кузнецова,

при секретарі - І.Ю. Малиновській,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

До Слов'янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство» про стягнення середнього заробітку, індексації за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника. Дана позовна заява мотивована тим, що позивачка працювала головним лісничим в КП «Святогірське лісопаркове господарство» з 09 червня 2011 року по 13 серпня 2014 року, однак в порушення ст. 116 КЗпП України відповідач не розрахувався з ОСОБА_1, у зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 38262,14 грн. Суму заборгованості відповідач виплатив позивачу 19.08.2015 року шляхом перерахування суми заборгованості на банківську картку ОСОБА_1

Посилаючись на ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», п. 4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» № 159 від 21.02.2001 року, та приводячи власний розрахунок, ОСОБА_1 посилається на той факт, що відповідач повинен виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з серпня 2013 року по серпень 2015 року в сумі 25646,55 грн.

Також, посилаючись на ст. 117 КЗпП України, п. п. 2, 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», позивач приводить власний розрахунок та вважає, що відповідач має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45212,50 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з серпня 2013 року по серпень 2015 року в сумі 25646,55 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45212,50 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в основній позовній заяві та в доданої уточненої.

Представник відповідача КП «Святогірське лісопаркове господарство» ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вимоги в частині стягнення середнього заробітку визнав повністю, в частині сплати компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати не визнав, зазначив, що дійсно в день звільнення з позивачем повинні були зробити повний розрахунок, але цього зроблено не було. Станом на день звільнення ОСОБА_1 13.08.2014 року заборгованість не була сплачена. Представник відповідача вважає, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і є компенсацією за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з трудовою книжкою позивача серії БТ-ІІ № 6207072(а. с. 8-11), ОСОБА_1 23.05.2007 року наказом № 12-А від 23.05.2007 року, прийнята на роботу майстром лісопаркохих робіт у КП «Святогірське лісопаркове господарство», 09.06.2011 року наказом № 12-К від 09.06.2011 року переведена на посаду головного лісничого. 13.08.2014 року звільнена у зв'язку з скореченням штата.

У відповідності до довідки від 22.10.2015 року № 61, виданої КП «Святогірське лісопаркове господарство» (а. с. 26), заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з серпня 2013 року по серпень 2014 року складала 41381,89 грн., яка в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не була виплачена працівнику в день звільнення. Заборгованість по заробітній платі була перерахована КП «Святогірське лісопаркове господарство» на картковий рахунок ОСОБА_1 лише 19.08.2015 року.

Відповідно до виписки по картковому рахунку № 4149497846077297, відкритому на ім'я ОСОБА_1, від 17.09.2015 року № 150917/477 (а. с. 16), 19.08.2015 року на картковий рахунок позивача було перераховано заборгованість по заробітній платі від КП «Святогірське лісопаркове господарство» в сумі 38262,14 грн.

Частина перша ст. 47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача КП «Святогірське лісопаркове господарство» на посаді головного лісничого з 09.06.2011 року по 13.08.2014 року, та 13.08.2014 року наказом № 4-к від 13.08.2014 року ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із скороченням штату.

Отже, відповідач також мав виплатити позивачу компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, однак цього зроблено не було.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача та його доводи щодо того, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і є компенсацією за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки дані доводи не мають правових підстав та не відповідають чинному законодавству, згідно з яким середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати є різними поняттями та мають розраховуватися та стягуватися окремо один від одного у разі порушення права працівника на своєчасне отримання заробітної плати.

Що стосується заявленої позивачем суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в розмірі 25646,55 грн., а також наданих позивачем розрахунків даної компенсації, судом вбачається, що надані позивачем розрахунки були зроблені всупереч встановленому Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, а тому не є вірними, отже заявлена позивачем сума компенсації в розмірі 25646,55 грн. не є вірно розрахованою.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Судом з достовірністю встановлено, що заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем утворилась за період з серпня 2013 року по серпень 2014 року та була виплачена в серпні 2015 року.

Отже, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, на яку позивач має право, за період з серпня 2013 року по серпень 2014 року становить: 22346.22 грн.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні, відповідачем позивачу не виплачена.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, у станови, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен виплатити не оспорювану суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 р., не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-60 цс 13 від 03 липня 2013 року.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведені законодавчі положення, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, суд доходить до висновку, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до розрахунку на підставі Постанови КМУ, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 180,85 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка звільнена з підприємства 13 серпня 2014 року, остаточний розрахунок заборгованості по заробітній платі відповідачем не проведений. Отже, час затримки остаточного розрахунку по заробітній платі відліковується з 13.08.2015 року по 19.08.2015 року включно, тобто стягнення середньої заробітної плати підлягає за 250 робочих дня. Таким чином, стягненню підлягає сума 45212,50 грн. (з розрахунку 250 х 180,85= 45212,50 грн., де 250 - це кількість робочих днів, а 180,85 - середньоденна заробітна плата позивача).

Окрім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 708,59 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство», ЄДРПОУ: 02002026, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН: НОМЕР_1, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні в сумі 22346 (двадцять дві тисячі триста сорок шість) грн. 22 коп.

Стягнути з комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство», ЄДРПОУ: 02002026, на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН: НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45212 (сорок п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з комунального підприємства «Святогірське лісопаркове господарство», ЄДРПОУ: 02002026, на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37803368, отримувач - Слов'янське УК/Слов'янськ/22030001, код класифікації доходів бюджету - 22030001, судовий збір у розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 59 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційний судом.

Повний текст рішення виготовлений 16 листопада 2015 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_3