Ухвала

від 11.11.2015 по справі 495/5114/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8266/15

Головуючий у першій інстанції Заверюха В. О.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Суворова В.О.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2015 року по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» до ОСОБА_3 про визнання права користування земельною ділянкою, заборону вчиняти певні дії, визнання договору оренди дійсним,-

встановила:

У липні 2015 року позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Алкалія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права користування земельною ділянкою, заборону вчиняти певні дії, визнання договору оренди дійсним.

Позивач також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_3 до закінчення строку дії договору оренди від 01.12.2010 року до 01.12.2020 року чинити ТДВ «Алкалія» перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розміром 5,42 га, що розташована на території Карналіївської сільської ради за межами населеного пункту, а саме заборонити йому обробляти, засівати, збирати врожай з цієї ділянки та здійснювати будь-які інші дії, які можуть перешкоджати господарській діяльності ТДВ «Алкалія».

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2015 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть ТДВ «Алкалія» користуватися земельними ділянками площею 5,42 га, що розташовані на території Карналіївської сільської ради за межами населеного пункту, Білгород-Дністровського району Одеської області і є об'єктами договорів оренди землі від 01.12.2010 року, в тому числі дії, які можуть перешкоджати: вільному заїзду сільськогосподарської техніки ТДВ «Алкалія» на земельні ділянки; обробку земельних ділянок; проведенні будь-яких агротехнічних заходів; вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам ТДВ «Алкалія», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролю за вирощуванням сільськогосподарської продукції.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги та заяви, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 1 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за змістом п. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2015 року позивач ТДВ «Алкалія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів оренди дійсними (а.с.2-3).

21.08.2015 року ТДВ «Алкалія» було подало клопотання про забезпечення позову (а.с.24-25), яке оскаржуваною ухвалою було задоволено частково.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом було встановлено, що позивач вирощує на земельних ділянках, які належать відповідачу сільськогосподарську продукцію, та сплачує за неї грошові кошти, або розраховується вирощеною сільськогосподарською продукцією, що не заперечувалось представником відповідача.

Таким чином, оскільки предметом спору є захист права на користування земельними ділянками на підставі договору оренди, то суд першої інстанції в порядку забезпечення позову обґрунтовано заборонив будь-яким третім особам, вчиняти будь-які дії, які перешкоджають ТДВ «Алкалія» користуватися земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що втручання третіх осіб у правовідносини, що виникли між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим.

Не заслуговує на увагу, з наведених вище підстав, посилання апелянта на те, що визначений судом спосіб забезпечення позову певним чином співпадає з предметом позовних вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву позивача про забезпечення позову.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала про забезпечення позову є законною, обґрунтованою та такою, що скасуванню не підлягає.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

В.І. Сватаненко