Рішення

від 09.11.2015 по справі 910/24774/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/24774/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форест» доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» простягнення 1 408 667,63 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Демченко М.М. від відповідача:Станова Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест» (надалі - ТОВ «Форест») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - ДП «Укрзалізничпостач») про стягнення 1 408 667,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №ЦХП-02-02514-01 від 16.07.2014 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 961 499,32 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 140 590,72 грн., 3% річних у розмірі 15 493,47 грн. та інфляційних у розмірі 291 084,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 09.11.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала відзив на позовну заяву, в якому існування основної суми заборгованості визнала, просила суд зменшити нараховану до стягнення пеню вдвічі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2014 р. між ТОВ «Форест» (постачальник) та ДП «Укрзалізничпостач» (замовник) був укладений договір поставки №ЦХП-02-02514-01 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до…) пункт призначення - згідно рознарядки замовника. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 75 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.

На виконання умов Договору у період з 16.07.2014 р. по 31.12.2014 р. позивачем було поставлено продукцію на суму 3 111 499,32 грн., а відповідачем частково оплачено поставлену продукцію на суму 2 150 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, актами приймання-передачі продукції, а також актами звірки поставок, підписаними обома сторонами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 961 499,32 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладними та актами приймання-передачі продукції за період з 16.07.2014 р. по 31.12.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 3 111 499,32 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 75 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.

Відповідачем частково оплачено поставлену продукції на суму 2 150 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача судовому засіданні.

Листом №ЦХП-20/910 від 02.03.2015 р. відповідач визнав, що станом а 03.03.2015 р. у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 961 499,32 грн., яку відповідач не має можливості погасити у зв'язку з недостатністю фінансування.

За таких обставин, враховуючи умови Договору суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за поставлений товар становить 961 499,32 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість визнана.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Форест» про стягнення з ДП «Укрзалізничпостач» заборгованості у розмірі 961 499,32 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 140 590,72 грн., 3% річних у розмірі 15 493,47 грн. та інфляційних у розмірі 291 084,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 03.02.2015 р. по 06.09.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.6 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та погоджується з правомірністю нарахування до стягнення з відповідача пені у розмірі 140 590,72 грн.

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондують з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі №6-100цс14.

Як вбачається із матеріалів справи, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 961 499,32 грн., а нарахована до стягнення неустойка у вигляді пені становить 140 590,72 грн.

В той же час, як вказує Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на викладене, вимога про сплату відповідачем неустойки у вигляді пені у розмірі 140 590,72 грн. є завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ч.3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відтак, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та вдвічі зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а саме до 70 295,36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15 493,47 грн. та інфляційні у розмірі 291 084,12 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Укрзалізничпостач» на користь ТОВ «Форест» заборгованості у розмірі 961 499,32 грн., пені у розмірі 70 295,36 грн., 3% річних у розмірі 15 493,47 грн. та інфляційних у розмірі 291 084,12 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 70 295,36 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, згідно з п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. І. Крип'якевича, 56; ідентифікаційний код 31509856) заборгованість у розмірі 961 499 (дев'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 32 коп., пеню у розмірі 70 295 (сімдесят тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 15 493 (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 291 084 (двісті дев'яносто одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 21 130 (двадцять одна тисяча сто тридцять) грн. 01 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя В.П. Босий