Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/24784/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/24784/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод»

доПриватного підприємства «Видавничий дім «Власті»

простягнення 51 585,74 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (надалі – «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Видавничий дім «Власті» про стягнення 49 678,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином зобов'язання з надання послуг за договором №01/к.2/28811дс від 15.10.2013 р. не виконав, в зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати у розмірі 32 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 16 918,08 грн. та 3% річних у розмірі 760,11 грн. за неповернення суми передоплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.10.2015 р.

26.10.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача передоплату у розмірі 32 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 157,26 грн. та інфляційні у розмірі 18 428,48 грн., а всього – 51 585,74 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.11.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення по суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 136, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2013 р. між Підприємством (видавець) та Товариством (замовник) був укладений договір на надання послуг №01/к.2/28811дс (надалі – «Договір»), за змістом п. 1.1 якого видавець надає послуги замовнику по розміщенню інформації про ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в книзі присвяченій шахтарям – «Лицарі енергетичної безпеки України» частина 2. Тираж 1000 примірників. Кількість – 480 сторінок.

Відповідно до п. 2.1 Договору видавець приймає на себе зобов'язання розмістити інформацію про ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в книзі «Лицарі енергетичної безпеки України» частина 2 та видати її у термін до 10.08.2014 р.

Згідно з п. 2.4 Договору видавець надає замовнику 30 обумовлених примірників видання «Лицарі енергетичної безпеки України» частина 2.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що оплату а представлення свого підприємства в книзі «Лицарі енергетичної безпеки України» частина 2 замовник перераховує на розрахунковий рахунок видавця на умовах 100% передоплати. Форма розрахунків – безготівкова.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість розміщення інформації про замовника на 8 сторінках в книзі «Лицарі енергетичної безпеки України» частина 2 складає 32 000,00 грн. без ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 100% передоплату вартості послуг у розмірі 32 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30786 від 14.11.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг згідно Договору.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та сплата на користь відповідача суми передоплати за послуги у розмірі 32 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №30786 від 14.11.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 Договору видавець приймає на себе зобов'язання розмістити інформації про ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в книзі «Лицарі енергетичної безпеки України» частина 2 та видати її у термін до 10.08.2014 р.

Таким чином, з урахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.1 Договору відповідач повинен був надати позивачу оплачені послуги у строк до 10.08.2014 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів (підписаних актів наданих послуг) виконання свого зобов'язання з надання послуг за Договором у визначений строк.

Листом №17/17-0595юр від 12.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму сплаченої передоплати у розмірі 32 000,00 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з надання послуг.

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 р. у справі №2-22/1351-2009, від 12.06.2012 р. у справі №55/385 та від 23.07.2014 р. у справі №910/24568/13.

З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з надання послуг за Договором, суд приходить до висновку про те, Підприємство зобов'язане повернути Товариству отриману від нього передоплату у розмірі 32 000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 32 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 157,26 грн. та інфляційних у розмірі 18 428,48 грн. за прострочення виконання зобов'язання з повернення передоплати у період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Слід зазначити, що відносини з приводу стягнення з постачальника суми попередньої оплати регулюються, зокрема, ст. 693 Цивільного кодексу України, в частині третій якої встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, а відтак, до правовідносин, що склались між сторонами, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-30гс13 від 15.10.2013 р.

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення 3% річних у розмірі 1 157,26 грн. та інфляційних у розмірі 18 428,48 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 32 000,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 157,26 грн. та інфляційних у розмірі 18 428,48 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Видавничий дім «Власті» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 136; ідентифікаційний код 31750190) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122; ідентифікаційний код 30939178) основний борг у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 34 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя                                                                                                     В.П. Босий