Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/22723/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа №910/22723/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до про Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 717 524 грн. 46 коп. Представники:

від Позивача: Іващенко О.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 717 524 грн. 46 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.11.2000 року між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (Енергопостачальна організація) та Житлово - будівельним кооперативом «Академічний - 18» (Абонент) був укладений Договір на постачання електричної енергії у гарячій воді №1410091, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.10.2012 р. по 01.06.2015 р. в розмірі 379 443 грн. 35 коп. Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 379 443 грн. 35 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» 3% річних у розмірі 17 273 грн. 76 коп., інфляційні у розмірі 255 421 грн. 93 коп. та пеню у розмірі 65 385 грн. 42 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22723/15, судове засідання призначено на 17.09.2015 р.

17.09.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав довідку про відсутність аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року. Однак, виконав вимоги ухвали не в повному обсязі.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних із зазначенням початку прострочки Житлово - будівельного кооперативу "Академічний - 18" та закінчення такого нарахування за кожний період з урахуванням здійснення часткової оплати;

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 379 443,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року відкладено розгляд справи на 01.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

29.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні.

01.10.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року та ухвали від 17.09.2015 року не виконав. Представник позивача вимоги ухвали суду від 17.09.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2015 року.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи.

20.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

21.10.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, в судовому засіданні зазначив, що у Відповідача арештовані всі рахунки, оскільки останній знаходиться в процесі ліквідації.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням пояснень представника відповідача в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року відкладено розгляд справи на 28.10.2015 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребування додаткових доказів по справі.

27.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

27.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача або у якості співвідповідача - арбітражного керуючого Бєлову О.А.

28.10.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Також, подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, просив Суд відкласти розгляд справи для надання можливості сторонам звірити розрахунки.

Суд на місці ухвалив - задовольнити усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача або у якості співвідповідача - арбітражного керуючого Бєлову О.А. відкласти до встановлення фактичних обставин по справі.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати сторін надати Акт звірки взаємних розрахунків за Договором №1410091 (1420091) від 01.11.2000 року.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 12.11.2015 р., у зв'язку з клопотанням про продовження строків розгляду спору та витребуванням додаткових доказів по справі.

09.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості.

12.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Відповідача акту звірки взаєморозрахунків.

В судовому засіданні 12.11.2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні 28.10.2015 року на 12.11.2015 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача або у якості співвідповідача - арбітражного керуючого Бєлову О.А., зазначає наступне.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Однак, Суд звертає увагу на те, що Житлово - будівельним кооперативом «Академічний - 18» не наведено належних обґрунтувань щодо того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки арбітражного керуючого Бєлову О.А. щодо однієї з сторін, а тому Суд відмовляє в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача або у якості співвідповідача - арбітражного керуючого Бєлову О.А.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 листопада 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.11.2000 року між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (Енергопостачальна організація) та Житлово - будівельним кооперативом «Академічний - 18» (Абонент) був укладений Договір на постачання електричної енергії у гарячій воді №1410091, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до розділу 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим Договором, Сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України, зокрема правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Енергопостачальна організація зобов'язалась, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. (пп.2.2.1 Договору)

Згідно з п.2.3.2 Договору Абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

У п.8.1, 8.4 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із Сторін.

Додатком №4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410091 від 01.11.2000 р. Сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, п.2 Додатку передбачено, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул. Строкача, буд. 9 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в МВРТ-4), та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п.3 Додатку сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.5 Додатку передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього Додатку), Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Листом №20/2-34-459 від 14.03.2002 року Сторони погодили зміну номеру Договору з №1410091 на №1420091.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.10.2012 р. по 01.06.2015 р. в розмірі 379 443 грн. 35 коп. Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 379 443 грн. 35 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» 3% річних у розмірі 17 273 грн. 76 коп., інфляційні у розмірі 255 421 грн. 93 коп. та пеню у розмірі 65 385 грн. 42 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання електричної енергії у гарячій воді №1420091 від 01.11.2000 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором на постачання електричної енергії у гарячій воді №1420091 від 01.11.2000 року в частині несвоєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.10.2012 р. по 01.05.2015 р. в розмірі 379 443 грн. 35 коп., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію.

При цьому, Суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий Житлово - будівельним кооперативом «Академічний - 18», оскільки він не є належним та допустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за Договором на постачання електричної енергії у гарячій воді №1420091 від 01.11.2000 року за період з 01.10.2012 р. по 01.06.2015 р. становить 379 443 грн. 35 коп.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо нікчемності вказаного Договору у зв'язку з необхідністю встановлення взаємовідносин з постачальником комунальних послуг з ЦО та ГВП - ДЖКП, оскільки Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів відмови від прийняття наданих послуг від Публічного акціонерного товариства «Київенерго», а також доказів укладання будь - яких інших договорів, предметом яких є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Київенерго» в розмірі 379 443 грн. 35 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 379 443 грн. 35 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.11.2012 р. по 25.06.2015 р. у розмірі 17 273 грн. 76 коп. та інфляційні у розмірі 255 421 грн. 93 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором на постачання електричної енергії у гарячій воді №1420091 від 01.11.2000 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочення з 25.11.2012 р. по 25.06.2015 р. у розмірі 17 235 грн. 96 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 255 421 грн. 93 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 25.12.2014 р. по 25.06.2015 р. у розмірі 65 385 грн. 42 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.5 Додатку передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього Додатку), Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Проте, як вбачається з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2011 року було порушено провадження у справі № 28/40-б про банкрутство боржника - Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18».

Пунктом 4 вищевказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Позивачем була нарахована пеня в розмірі 65 385 грн. 42 коп. за порушення умов Договору на постачання електричної енергії у гарячій воді №1420091 від 01.11.2000 року за загальний період прострочки з 25.12.2014 р. по 25.06.2015 р. після порушення провадження у справі про банкрутство Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18», тобто під час дії мораторію.

В силу ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011, постановах Вищого господарського суду України від 31.03.2015 р. у справі № 922/5129/14, від 19.03.2015 р. у справі № 922/4354/14.

Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 25.12.2014 р. по 25.06.2015 р. у розмірі 65 385 грн. 42 коп.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 379 443 грн. 35 коп., 35 річних у розмірі 17 235 грн. 96 коп. та інфляційних у розмірі 255 421 грн. 93 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» (03179, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕОДОРИ ПУШИНОЇ, будинок 44-50, Ідентифікаційний код юридичної особи 22895150) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») заборгованість у розмірі 379 443 (триста сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок три) грн. 35 (тридцять п'ять) коп.

3. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу «Академічний - 18» (03179, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕОДОРИ ПУШИНОЇ, будинок 44-50, Ідентифікаційний код юридичної особи 22895150) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) 3% річних у розмірі 17 235 (сімнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 96 (дев'яносто шість) коп., інфляційні у розмірі 255 421 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 93 (дев'яносто три) коп. та судовий збір у розмірі 13 042 (тринадцять тисяч сорок дві) грн. 02 (дві) коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 листопада 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин