Рішення

від 28.10.2015 по справі 910/19897/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/19897/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текноком-Україна»

про стягнення грошових коштів в розмірі 4 732,53 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Роман А.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текноком-Україна» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 4 732,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 було порушено провадження у справі № 910/19897/15, розгляд справи призначено на 09.09.2015.

У судове засідання 09.09.2015 представник позивача з'явився та подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/19897/15 позивач виконав.

У судове засідання 09.09.2015 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/19897/15 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 09.09.2015 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 про порушення провадження у справі № 910/19897/15, розгляд справи було відкладено на 08.10.2015.

Судове засідання 08.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи було призначено на 28.10.2015.

У судове засідання 28.10.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.10.2015 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Текноком-Україна» (далі - відповідач) було виставлено Публічному акціонерному товариству «Полтавський турбомеханічний завод» (далі - позивач) Рахунок на оплату № 34 від 18.09.2015 на суму 3 000,00 грн, за послуги з ремонту обладнання, а позивачем, в свою чергу, оплачено зазначений рахунок, що підтверджується копією платіжного доручення № 4130 від 19.09.2014 на суму 3 000,00 грн.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату, який був оплачений позивачем, між сторонами виникли зобов'язання, згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем не було надано послуг з ремонту обладнання позивача.

01.04.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію про повернення грошових коштів № 12/16-004772 від 25.03.2015, однак відповіді на неї відповідач не надав, коштів не повернув, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору про надання послуг, укладеного сторонами у спрощений спосіб, та норм чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг, у зв'язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження надання позивачу послуг з ремонту обладнання позивача, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача передоплати, сплаченої позивачем відповідачу за надання послуг платіжним дорученням № 4130 від 19.09.2014, в сумі 3 000,00 грн підлягає задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1 659,05 грн та 3% річних в розмірі 73,48 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Однак застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої позивачем з метою отримання відповідних послуг, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 659,05 грн та 3% річних в розмірі 73,48 грн задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 4 732,53 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текноком-Україна» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, будинок 119; ідентифікаційний код: 34288579) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (36029, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Зінківська, будинок 6; ідентифікаційний код: 00110792) 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текноком-Україна» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, будинок 119; ідентифікаційний код: 34288579) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (36029, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Зінківська, будинок 6; ідентифікаційний код: 00110792) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 158 (одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн 16 коп.

Повне рішення складено 02.11.2015.

Суддя О.В. Нечай