Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/23835/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/23835/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича доПриватного підприємства «Ірис» простягнення 240,84 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:Дорожинський О.А. (дов. №7-69/08 від 09.09.2015 р.); від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича (надалі - ПАТ «Єврогазбанк») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ірис» (надалі - ПП «Ірис») про стягнення 240,84 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору банківського рахунка №15513 від 23.07.2012 р. не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування, у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 198,46 грн. Крім того у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню у розмірі 42,38 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2015 р. порушено провадження по справі №910/23835/15 та призначено розгляд справи на 13.10.2015 р.

13.10.2015 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2015 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2015 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 02.09.2015 р., а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 10.11.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 10.11.2015 р. з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2015 р. подав витребувані документи, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.11.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2012 р. між ПАТ «Єврогазбанк» (банк) та ПП «Ірис» (клієнт) було укладено Договір банківського рахунка №15513, відповідно до п. 1.1 якого банк відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та внутрішніх положень банку, зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видавання відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір укладений на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок №2600430115513 у національній валюті України та в іноземній валюті відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п. 2.4.7 Договору клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані банком послуги відповідно до тарифів, а також компенсувати витрати банку у разі, якщо дії при виконанні доручення клієнта пов'язані з витратами, які не передбачені тарифами банку.

23.07.2012 р. між ПАТ «Єврогазбанк» (банк) та ПП «Ірис» (клієнт) було укладено Додаткову угоду №1 на банківське обслуговування по каналах зв'язку «Клієнт-Банк» (iFOBS) до Договору банківського рахунку №15513 від 23.07.2012 р., відповідно до п. 1.1 якої клієнт доручив, а банк взяв на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування за допомогою програмно - технічного комплексу електронних платежів «Клієнт - Банк» (iFOBS) за відкритим клієнту поточним рахунком (поточними рахунками), відкритими на підставі договору банківського рахунку.

Відповідно до п. 5.1 Додаткової угоди за послуги розрахункового обслуговування по каналах зв'язку клієнт сплачує банку плату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця у розмірах встановлених тарифами банку, на момент оплати. Тарифи банку є невід'ємною частиною договору банківського рахунку.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є Договором банківського рахунку.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору банківського рахунка №15513 від 23.07.2012 р. позивачем відкрито відповідачу рахунок №2600430115513 в АТ «Європейський газовий банк» з забезпеченням виконання банком розрахунково - касового обслуговування клієнта за допомогою програмно - технічного комплексу електрони платежів «Клієнт - Банк» (iFOBS) за відкритим поточним рахунком, проте відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов Договору не здійснив оплату комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування, надані позивачем, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 198,46 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування у розмірі 198,46 грн. вимоги позивача про стягнення з відповідача 198,46 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 42,38 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 5.9 Договору за прострочення клієнтом розрахунків за послуги, що надаються банком, останній має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такого прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до п. 5.9 Договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов Договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання грошового зобов'язання за Договором банківського рахунка №15513 від 23.07.2012 р., вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 42,38 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Нормами п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №725 від 17.11.2014 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №121 від 18.11.2014 р. «Про початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» та призначено уповноважену особою Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк».

Враховуючи викладене та виходячи з розміру заявлених позовних вимог у розмірі 240,84 грн., витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ірис» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 21, кімната 817; ідентифікаційний код 31485888) на користь Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 16; ідентифікаційний код 34693790) заборгованість у розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 46 коп. та пеню у розмірі 42 (сорок дві) грн. 38 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Ірис» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 21, кімната 817; ідентифікаційний код 31485888) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019; ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16.11.2015 р.

Суддя В.О. Демидов